Ухвала

02 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 755/3018/19

провадження № 61-21271ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Скок Володимиром Сергійовичем, на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним картковим договором від 17 лютого 2014 року № б/н у розмірі 121 166,95 грн, що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 42 925,77 грн; за відсотками - 27 268,21 грн; по пені та комісії - 44 726,92 грн; по штрафу - 500,00 грн, як фіксована частина, та - 5 746,05 грн, як процентна складова.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 лютого 2014 року між сторонами укладено кредитний картковий договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму 20 000,00 грн під 30 % річних на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг у «ПриватБанку», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://prіvatbank.ua/ terms/pаges/70/, складає між сторонами Договір, що підтверджується підписом відповідача у його заяві про видачу карткового кредиту.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом - 42 925,77 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 27 268,21 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 3 509,69 грн та судовий збір - 1 921,00 грн, а всього 76 124,67 грн.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник

ОСОБА_1 . - Скок В. С. оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Скока В. С. задоволено частково.

Скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 26 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь

АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками у розмірі 27 268,21 грн, по штрафу у розмірі - 500,00 грн., як фіксована частина, та 3 509,69 грн, як процентна складова, та постановлено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 26 квітня 2019 року залишено без змін.

25 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скок В. С. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 26 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 42 925,77 грн та судового збору у розмірі 1 921,00 грн та скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня

2019 року в частині, якою залишено заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року без змін, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог

АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 45 925,77 грн та судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у справі № 755/3018/19 є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 166,95 грн.

Ціна позову у даній справі становить 121 166,95 грнта не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа

№ 755/3018/19 є малозначною в силу вимог закону.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скок В. С. посилається на те, що прийняття обґрунтованого та законного рішення судом у даній справі має виняткове значення для ОСОБА_1 у зв`язку із скрутним майновим станом останнього, який, серед іншого, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці. Дохід ОСОБА_1 за 2019 рік становить 10 672,31 грн, що є незначною сумою. Крім того, ОСОБА_1 , маючи заслуги перед Україною, щодо захисту її територіальної цілісності та незалежності, розраховує на повний та всебічний розгляд даної справи. Справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки може зумовити погіршення достатнього життєвого рівня його сім`ї, право на забезпечення якого визначено Конституцією України, та може призвести до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкротства.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для АТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, судова практика щодо укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є усталеною. Зокрема, правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження

№ 14-131цс19). Вказаний правовий висновок було враховано судом апеляційної інстанції.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Отже, у Верховного Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,

№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Скок Володимиром Сергійовичем, на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 жовтня 2019 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило