ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                      тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" грудня 2009 р.                                                                          Справа № 10/282-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                     Привалова А.І.

при секретарі                                                                                     Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/282-09

за позовом                     відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ

до                              фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,                               м. Біла Церква     

про                     стягнення 223 574,18 доларів США та 32 344,37 грн.

Представники:

від позивача:           Телющенко П.П. - довіреність б/н від 13.04.2009 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (далі –позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення з останнього 223 574,18 доларів США та 32 344,37 грн.   

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов кредитного договору № 4.94-33/08-СК від 16.07.2008 р. відповідачем не сплачувались платежі відповідно до графіку погашення капіталу та процентів, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 199 837,12 доларів США та 23 350,10 доларів США –заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом, з огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 16 451,04 грн. –пені за порушення строків повернення кредиту, 15 893,33 грн. –пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 273,46 доларів США –3 % річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту, 113,60 доларів США –3 % річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.         

Ухвалою господарського суду від 05.10.2009 р. порушено провадження у справі № 10/282-09 та призначено її розгляд на 20.10.2009 р.

У судовому засіданні 20.10.2009 р. представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання представнику позивача часу належним чином підготуватись до судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2009 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інших, витребуваних ухвалою суду документів до суду не надіслав.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2009 р., на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справ.

В судовому засіданні 10.11.2009 р. представником позивача надано документи, витребувані ухвалами суду від 05.10.2009 р. і від 20.10.2009 р., та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Також, у судовому засіданні 10.11.2009 р. представником позивача надано суду заяву № 649/900-04-2 від 09.11.2009 р., в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, на грошові кошти, а також шляхом тимчасового обмеження відповідачу, в праві виїзду за межі України, оскільки на думку позивача, не вжиття зазначених заходів може істотно утруднити виконання рішення.

Дослідивши обставини справи, предмет позовної заяви та зміст заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з  своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. №01-8/2776, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких запобіжних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У разі застосування заходів до забезпечення позову вони повинні бути адекватними та такими, що спрямовані на забезпечення виконання рішення суду.

Проте, у заяві про забезпечення позову, позивачем не зазначено та не доведено яким чином не накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача утруднить чи зробить  неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Щодо вимоги позивача про тимчасове обмеження відповідача, в праві виїзду за територію України, то суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України, а саме статті 67, наведений вичерпний перелік заходів, які можуть вчинятись до відповідача, проте такий вид заходу до забезпечення позову, як обмеження відповідача в праві виїзду за територію України не передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодекс України.

Представник відповідача в судове засідання 10.11.2009 р. не з’явився, проте через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 10.11.2009 р. його повноважного представника.

Ухвалою від 10.11.2009 р. судом відкладено розгляд справи.

Ухвалою Голови Господарського суду Київської області від 12.11.2009 р., на підставі заяви судді Привалова А.І., продовжено строк вирішення спору у справі № 10/282-09. до 28.12.2009 р.

В судовому засіданні 01.12.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги.

В судовому засіданні 01.12.2009 р. представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з поданням останнім зустрічної позовної заяви б/н від 30.11.2009 р. до відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання недійсним договору кредиту № 4.94-33/08-СК від 16.07.2008 р.  

Також, в судовому засіданні 01.12.2009 р. представниками сторін надано суду клопотання, в порядку ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 01.12.2009 р. судом оголошено перерву до 22.12.2009р., про що повідомлено сторін під розписку.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2009 р. повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання недійсним Договору кредиту № 4.94-33/08-СК, укладеного між сторонами 16.07.2008 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неподанням доказів спати державного мита у встановленому порядку та розмірі.  

В судовому засіданні 22.12.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Відповідач особисто або його представник в судове засідання 22.12.2009 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується власним підписом останнього на бланку перерви, посвідченому в судовому засіданні 01.12.2009 р.         

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2008 р. між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір № 4.94-33/08-СК, відповідно до умов якого банк надає позичальнику в строк користування до 15.07.2013 року кредит у сумі 210 000,00 доларів США. Також між сторонами погоджені проценти за користування наданого кредиту - 16 % річних (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки, згідно з графіком повернення кредиту і сплати процентів, який є невід’ємною часиною договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування позичальником у день настання виконання зобов’язань за кредитним договором суми заборгованості на поточний рахунок позичальника та списання банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов’язань позичальника.

Додатком № ТR_Init до кредитного договору № 4.94-33/08/СК від 16.07.2008р., підписано між сторонами графік погашення капіталу та процентів.

На виконання умов кредитного договору позивачем перераховано відповідачу 210 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 016 400,00 грн., та підтверджується меморіальним валютним орденом № ТR.8719.1.61 від 21.07.2008р. та випискою з особового рахунку відповідача з 01.02.2008 р. по 01.08.2008 р.

Проте, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання, згідно умов кредитного договору, а саме в порушення умов договору та графіку погашення капіталу та процентів, в період з 19.12.2008 р. по 15.09.2009 р. не здійснив погашення заборгованості за кредитом та процентів за його користування.

Відповідно до п. 5.6 договору, позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов’язання, у випадку, невиконання позичальником зобов’язань за договором; не сплати процентів за користування кредитом, та кредиту, згідно графіку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, відповідач в порушення умов кредитного договору № 4.94-33/08-СК, укладеного між сторонами 16.07.2008 р. та графіку погашення капіталу та процентів, у встановлений, відповідно до графіку строк, не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за користування таким кредитом, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 199 837,12 доларів США - заборгованості за кредитним договором та 23 350,10 доларів США - заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 21.01.2009 р. по 15.09.2009 р. є правомірними та підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів, згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань. Якщо прострочена заборгованість становить 4 (чотири) і більше банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 16 451,04 грн. –пені за порушення строків повернення кредиту та 15 893,33 грн. –пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені за порушення строків повернення кредиту та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, та задоволено їх за розрахунком, зробленим позивачем, та який наявний в матеріалах справи.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 273,46 доларів США –3 % річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту та 113,60 доларів США –3 % річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту та 3 % річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, та задовольняє їх за розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 525, 526, 611, 615, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

1.    Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) 199 837 (сто дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот тридцять сім) доларі США 12 центів - заборгованості за кредитним договором, 23 350 (двадцять три тисячі триста п’ятдесят) доларів США 10 центів - заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом, 16 451 (шістнадцять тисяч чотириста п’ятдесят одна) грн. 04 коп. - пені за порушення строків повернення кредиту, 15 893 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 33 коп. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 273 (двісті сімдесят три) долари США 46 центів - 3 % річних, нарахованих за порушення строків повернення кредиту, 113 (сто тринадцять) дарів США 60 центів - 3 % річних, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, а також судові витрати: 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п’ять) доларів США 74 центи - державного мита, 323 (триста двадцять три) грн. 44 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                       А.І. Привалов