Справа № 22ц-20252/2009 Головуючий в І інстанції
Категорія 46(1) Козак А.В.
Доповідач - Братіщева Л.А.
Ухвала
іменем україни
25 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Неклеси В.І.
суддів: Братіщевої Л.А., Савіної Г. О. при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника 3 особи - Березуцької Ніни Іванівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, 3 особа - служба у справа х неповнолітніх виконкому Довгинцівської районної у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, 3 особа - служба у справа х неповнолітніх виконкому Довгинцівської районної у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, стягнення моральної шкоди.
Встановлено наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, для ОСОБА_2 -щосереди та щосуботи, з 10-00 до 18-00 годин, без обмежень, а на час відпустки - 20 днів та для ОСОБА_3 щосуботи з 10-00 до 18-00 годин, без обмежень. В стягненні моральної шкоди позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачам у позові з тих підстав, що при ухваленні рішення судом не взято до уваги, що дитина дуже хвора і потребує постійного догляду, після спілкування з бабусею стає дуже заляканою і не бажає з нею спілкуватися; акти, додані позивачами про перешкоду у їх спілкуванні з дитиною, не відповідають дійсності; суд безпідставно відмовив їй у допиті свідків, які б заперечували факт перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Крім того, судом не взято до уваги ст. 159 СК України і не враховано стан здоров’я дитини.
Позивачі проти апеляційної скарги заперечують і просять рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває з відповідачкою у шлюбі з 03 листопада 2001 року, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 і на утримання якого він платить аліменти згідно рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 жовтня 2003 року у розмірі 1/2 частини від усіх доходів.
Шлюбні відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 припинені і відповідачка з сином ОСОБА_7 проживає окремо від позивача - батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3
Рішенням виконкому Довгинцівської районної в місті ради № 1046 від 11.12.2007р. позивачам встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12), проте відповідачкою зазначене рішення порушується.
Згідно ст. 159, 257 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод і суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Також баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні і батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійснені бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Колегія суддів вважає, що враховуючи зазначене, виходячи з встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення позивачам способу участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_6 ОСОБА_2, ОСОБА_3, яке зазначене в рішенні.
Висновки суду відповідають і вимогам ч. 3 ст. 291 ЦК України, яка передбачає, що фізична особа має право на підтримання зв’язків з членами своєї сім’ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.
Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що звернення позивачів до суду з вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є безпідставним, а акти про перешкоду позивачам у спілкуванні з дитиною не відповідають дійсності, спростовується встановленими обставинами, матеріалами справи, поясненнями свідка ОСОБА_8, який попереджувався про кримінальну відповідальність згідно до ст. ст. 384, 385 КК України і який підтвердив, що декілька разів ходив з позивачем до ОСОБА_6, але відповідачка не впустила їх до дому, тобто свідок підтвердив, складений з його участю акти від 23.01.2008р. (а.с. 25), від 13.02.2008р. (а.с. 30), від 20.02.2008р. (а.с. 24) про те, що відповідачка відмовлялась випустити сина до батька.
На думку колегії не можуть бути взяті до уваги, як підстава для скасування рішення, посилання відповідачки на те, що висновки суду про можливість встановити спосіб участі у вихованні дитини, який він встановив своїм рішенням не враховує віку, стан здоров’я дитини. Як встановлено, позивачі на протязі певного часу працюють з молоддю, мають досвід педагогічної роботи, який не може бути перешкодою в участі і вихованні дитини шляхом спілкування з нею.
А свідок лікар ОСОБА_9 надала пояснення про те, що стан здоров’я дитини не перешкоджає участі позивачів в його вихованні.
Відповідно до ч.3 ст. 9 Конвенції «Про права дитини», дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Підстав, що суперечать інтересам неповнолітнього ОСОБА_6 при вирішенні питання про встановлення способу виховання та спілкування з дитиною для позивачів судом не встановлено.
Рішення суду відповідає інтересам дитини.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, ст. ст. 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.