Справа № 22ц-20488/2009 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26(3) Грищенко Н.М.
Доповідач - Братіщева Л.А.
Рішення
іменем україни
11 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Неклеси В.І.
суддівв: - Братіщевої Л.А., Савіної Г. О. при секретарі: - Іванюк О.В.
за участю: позивача - ОСОБА_6
представника позивача - ОСОБА_7
представника відповідача - Лутоніної Надії Володимирівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2009 року за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2006 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди і просила суд стягнути у відшкодування моральної шкоди 80000грн.
В позові зазначила, що протягом тривалого часу працювала у шкідливих умовах праці на ВАТ «Південний ГЗК», ВО «Кривбасрудоремонт» в наслідок чого отримала професійне захворювання.
09.12.2003р. ВЕК Українського НДІ промислової медицини було встановлено професійне захворювання - пилетоксичний бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст., дихальна недостатність 1-1 ст..
Висновком МСЕК від 18.02.2004р. встановлено 15% втрати професійної працездатності.
Висновком МСЕК від 07.03.2006р. встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.
Посилаючись на ці обставини просила суд задовольнити її позов.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. На її користь з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 17000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення фонду просить рішення суду скасувати і відмовити позивачу у задоволенні позовних вимо г.
Зокрема відповідач вважає, що відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" всі види соціальних послуг повинні бути підтверджені висновком МСЕК і на органи МСЕК покладено обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди і цим обставинам суд не надав належної оцінки.
Крім того, судом не взято до уваги, що дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» призупинена на 2006 рік і на 2007 рік застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділення фонду- задовольнити частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка працюючи у агломераційному цеху, на дробильній фабриці слюсарем, електрогазозварником, машиністом конвеєру на ВАТ «Південний ГЗК», ВО «Кривбасрудоремонт» в шкідливих умовах праці, які перевищують припустимі норми, отримала професійне захворювання.
09.12.2003р. ВЕК Українського НДІ промислової медицини було встановлено професійне захворювання - пилетоксичний бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст., дихальна недостатність 1-1 ст..
Висновком МСЕК від 18.02.2004р. встановлено 15% втрати професійної працездатності, а при повторному огляді висновком МСЕК від 07.03.2006р. їй встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачці у зв’язку з профзахворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивачка змушена була залишити високооплачувану роботу, не може виконувати звичайну побутову роботу, відчуває себе соціально не влаштованою особою, переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007р. та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008р. встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування прав і свобод людини і громадянина.
Посилання відповідача на те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року та на 2007 рік призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 18.02.2004р., тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно керувався ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, с - є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Інші доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про незаконність в задоволенні позову, невідповідність висновків суду обставинам по справі, є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки висновків суду і незгоди з ними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставинам по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при визначенні розміру спричиненої позивачу з боку відповідача моральної шкоди врахував, що вперше позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності, суд не врахував фізичні і моральні страждання позивачки, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем профзахворювання, і пов’язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 17000грн. до 14000грн.
В іншій частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2009р. змінити, зменшити розмір моральної шкоди до 14000 грн. (чотирнадцять тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.