УХВАЛА

29 листопада2019 року

м. Київ

справа № 490/8329/17

провадження № 61-21243ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ПАТ «Миколаївобленерго», в якому просила:

1) визнати такими, що не містять доступної інформації рукописні тексти документів, що виготовлені ПАТ «Миколаївобленерго», а саме: акт про порушення № S-0679 від 30 травня 2016 року, додаток до акта про порушення ПКЕЕн S-0679 від 30 травня 2016 року, схема електропостачання споживача, акт контрольного огляду від 30 травня 2016 року, пояснення до акта № S-0679;

2) зобов`язати ПАТ «Миколаївобленерго» виготовити нові аналогічні документи, рукописні частини яких викладено доступно, українською мовою;

3) зобов`язати ПАТ «Миколаївобленерго» передати за актом ОСОБА_1 виготовлені документи протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Суддя В . С. Жданова