Справа № 2-а-353/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Мотивована
21 квітня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу адміністративного судочинства за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про поновлення строку позовної давності та визнання неправомірною бездіяльність,
ВСТАНОВИВ:
05.03.2009 р. позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 1 січня 2006 року до теперішнього часу;
визнати неправомірною бездіяльність УПФ України в Микитівському районі м. Горлівки по не нарахуванню належної йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2006 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2006 року; зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2006 року і на подальший термін, пославшись на те, що має статус "дитини війни", у зв’язку з чим у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.01.2006 р. йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась. А у 2008 році така допомога виплачувалась не в повному обсязі
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", " була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Проте положення Законів, якими зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р, були визнані неконституційними.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. п.п.36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. визнані неконституційними.
Таким чином, розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Закону України "Про Державний бюджет на 2006 р." прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня -366 грн.
Згідно із Закону України "Про Державний бюджет на 2007 р." прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Згідно із Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Невиплачена сума соціальної допомоги за 2006-2008 p.p. з урахуванням виплаченої у 2008 році (579, 30 грн.) складає: 1290, 60 грн. (2006 р.) + 1442, 70 грн. (2007 р.) + 1158, 60 грн. (2008 р.) = 3891, 90 грн.
Відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, окрім того, про належні йому як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначеної події у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України. Вона є людиною похилого віку, має слабке здоров’я, внаслідок чого знаходиться на лікарняному диспансерному обліку. За станом здоров’я не мав змоги вчасно звернутися до суду.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та з посиланням на підтримання позову.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника з урахуванням письмових заперечень проти позову за наступних підстав:
Статтею 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення пенсій або довічного грошового утримання дітям війни.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" надбавка "дитині війни" призначалась тільки особам, які визнані інвалідами.
Оскільки позивач інвалідом не визнаний, підстави для виплати надбавки як "дитині війни" з 01.01.2006 р. відсутні.
Надбавка "дитині війни" виплачується позивачу з 01.01.2008 р. у розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України", на підставі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно положенням якого фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 р. положення Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними. Проте на законодавчому рівні не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку.
Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має.
Просить суд відмовити у позові за наведених підстав, а також за підстав пропущення позивачем строку, передбаченого ч.2 ст. 99 КАСу України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач має правовий статус "дитина війни", що підтверджується копію пенсійного посвідчення.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 p., чинного з 01.01.2006 p., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування. Тому у відповідача не було правового підгрунтя на нарахування і виплату відповідачу 30-відсоткової доплати до пенсії у 2006 році.
В частині вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік у позові слід відмовити з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст. 99 КАСу України, перебіг якого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Рішення Конституційного Суду України, якими вказано на неконституційність окремих положень Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, публікуються в офіційних виданнях. Тож про порушення свого права позивач мала дізнатися після опублікування Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. у "Віснику Верховного Суду України" № 4 від 07.11.2007 р. Позивачем не надано доказів того, що через стан здоров’я він не міг звернутися по юридичну допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСу України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії "дитині війни" у 2008 році підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 р. сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідач повинен донарахувати позивачу 715, 23 грн. (481 грн. х 30 % / 31 дн. * 10 дн. - 481 грн. * 10 % / 31 дн. * 10 дн. + 481 грн. * 30 % - 481 грн. х 10 % + 482 грн. * 3 м-ці * 30 % - 482 грн. * 3 м-ці * 10 % + 498 грн. * 3 м-ці * 30 % - 498 грн. * 3 м-ці * 10 %).
Тож суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії в означений період часу, позов в цій частині - задовольнити.
Позов в частині вимог зобов’язання відповідача нарахування щомісячної доплати до пенсії як дитині війни на подальший термін не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Виходячи з закріпленої ст. 17 КАС України компетенції адміністративних судів, компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення питань щодо правовідносин, які виникнуть у сторін у майбутньому.
Керуючись ст. ст. 100 ч. 1, 160-161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області по не нарахуванню належної ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 p., виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни" з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині в позові відмовити.
На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі 27 квітня 2009 року заяви про апеляційне оскарження.