Справа № 344/2293/19

Провадження № 22-ц/4808/1448/19

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої   Томин О.О.

суддів:   Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Пастернак І.А. 17 вересня 2019 року в м. Івано-Франківськ, повний текст якого виготовлено 24 вересня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр», просив стягнути з відповідача невиплачену йому заробітну плату згідно посадового окладу за липень 2012 року в розмірі 588,93 грн. без врахування сум податків та обов`язкових платежів.

Позов мотивував тим, що у червні 2012 року прийняв участь в оголошеному Товариством конкурсі на заміщення вакантної посади директора Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» та пройшов відповідну співбесіду.

5 липня 2012 року отримав повідомлення про те, що за результатами конкурсу його прийнято на роботу.

9 липня 2012 року він прибув у офіс Івано-Франківської філії відповідача, де на нього вже чекав регіональний директор Колісніченко ОСОБА_2 , та написав заяву на ім`я генерального директора відповідача ОСОБА_3 про прийняття на роботу директором філії місто Івано-Франківськ з випробувальним терміном три місяці, яку разом з трудовою книжкою та копіями інших документів передав ОСОБА_4 . Останній представив його працівникам як нового директора Івано-Франківської філії. Після представлення він ознайомився під розпис з посадовими обов`язками директора філії, розписався в особовій картці (форма П-2), в договорі про повну матеріальну відповідальність, написав заяву на перерахування його заробітної плати у безготівковій формі через банківський картковий рахунок. Після цього йому передали ключ від службового кабінету директора філії.

В цей же день 9 липня 2012 року позивач дав вказівку бухгалтеру ОСОБА_5 підготувати йому інформацію про всіх юридичних та фізичних осіб-підприємців, які були клієнтами Івано-Франківської філії впродовж останніх двох років.

Таким чином з 9 липня 2012 року позивач приступив до виконання посадових обов`язків директора Івано-Франківської філії.

Через деякий час йому повернули заяву про прийом на роботу від 9 липня та попросили написати іншу. В новій заяві слід було вказати про прийняття на роботу на умовах строкового договору, що ним було зроблено. На підставі цієї заяви відповідач 16.07.2012 року видав наказ №124-к про прийом позивача на роботу на посаду директора філіалу на умовах строкового договору з 17.07.2012 року по 16.10.2012 року з окладом 2000 грн.

Згідно цього наказу відповідач нарахував позивачу заробітну плату за липень 2012 року в розмірі 956,52 грн., тобто за 11 робочих днів (з 17 по 31 липня). З 9 липня 2012 року (з дня, коли позивач був допущений до роботи та почав виконувати свої посадові обов`язки) по 16 липня 2012 року (коли було видано наказ №124-к про прийом його на роботу) заробітна плата йому виплачена не була.

Позивач вважає, що з врахуванням того, що він був безпосередньо допущений до роботи з 9 липня 2012 року, трудовий договір між ним та відповідачем було укладено 9 липня 2012 року і саме починаючи з цієї дати відповідач зобов`язаний був провести виплату належної йому заробітної плати за липень 2012 року, однак цього не зробив.

У зв`язку з вищенаведеним просив постановити рішення, яким стягнути з ТОВ «Арсенал-Центр» на його користь невиплачену йому заробітну плату, згідно його посадового окладу за липень 2012 року в розмірі 588,93 грн. без врахування сум податків та обов`язкових платежів.

05.06.2019 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову. Просив також встановити факт перебування його у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» з 09.07.2012 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2019 року позов задоволено. Встановлено факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» з       09.07.2012 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену, заробітну плату за період з 09.07.2012 року по 16.07.2012 року в сумі 588 грн. 93 коп. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» подало апеляційну скаргу. Вважає його таким, що ухвалене без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що заява позивача про зміну предмета позову, в якій він додатково просив встановити факт його перебування у трудових відносинах із ТОВ «Арсенал-Центр», не повинна була прийматись судом, оскільки було порушено норми процесуального права щодо строку її подання, а також невірно визначені вимоги щодо зміни предмету позову. Крім того, судом не було постановлено жодної ухвали прийняття або ж відмови у прийнятті до розгляду зміни предмету позову, що позбавило ТОВ «Арсенал-Центр» права висловити заперечення щодо таких вимог позивача. Також до цієї заяви позивачем було долучено копію рахунку-фактури №ІН 0000663 від 10.07.2012 року, копію наказу №168-к, копія листа №739 від 18.11.2013 року без повідомлення суду причин неподання їх раніше та без обґрунтування неможливості подання даних документів разом з позовною заявою.

На підтвердження своїх вимог позивач стверджує, що 09.07.2012 року він написав заяву на ім`я Генерального директора ТОВ «Арсенал-Центр» про прийняття його на роботу директором філії з випробувальним терміном три місяці, яку разом з трудовою книжкою та копіями інших документів передав ОСОБА_4 . Після представлення його працівникам, ознайомлення з посадовими обов`язками директора філії, він розписався в особовій картці, договорі про повну матеріальну відповідальність, написав заяву на перерахування його заробітної плати у безготівковій формі, через банківський картковий рахунок. Далі позивач зазначив, що заяву від 09.07.2012 року йому повернули та просили написати нову про прийняття йог на роботу на умовах строкового договору.

Однак, позивачем не надано жодного підтвердження про відправку заяви або про її доставку до головного офісу ТОВ «Арсенал-Центр» або безпосередньо Генеральному директорові ТОВ «Арсенал-Центр» Федоровій І.Б. З наданого позивачем в якості доказу реєстру документів №12/07/12р. (для повернення на Івано-Франківськ) вбачається, що заява про прийняття ОСОБА_1 не відправлялась, а надана позивачем заява не містить жодної візи керівництва, у зв`язку з чим не може бути доказом в розумінні ЦПК України. Натомість, в особовій справі від 17.07.2012 року ОСОБА_1 міститься оригінал заяви про прийняття на роботу від 16.07.2012 року, на якій присутні візи керівництва. А відповідно до реєстру документів позивач надав копії документів та оригінал трудової книжки, що були відправлені до товариства тільки 13.07.2012 року.

Більше того, копія паспорту завірялась особисто ОСОБА_1 лише 16.07.2012 року, тобто документи для складання наказу надавались 16.07.2012 року, а не 09.07.2012 року.

Також вважає, що надані позивачем вантажна декларація №ИФ-5010889 від 13.07.2012 року, подорожній лист службового легкового автомобіля серії СБЛ№836769 та фіскальний чек від ПП «ОККО-НАФТПРОДУКТ» про розрахунок за бензин смарт-карткою не можуть бути використані для підтвердження факту виконання ним обов`язків директора філії, оскільки у вантажній декларації №ИФ-5010889 від 13.07.2012 року у полі «Підпис відправника» стоїть зовсім інший підпис, який не належить позивачу; подорожній лист містить тільки підпис позивача, що свідчить про те, що він складений самостійно позивачем без візи механіка, лікаря, диспетчера; фіскальний чек взагалі жодним чином не підтверджує відношення ОСОБА_1 до ТОВ «Арсенал-Центр».

Доданий до заяви про зміну предмету рахунок-фактура №ІН-0000663 від 10.07.2012 року також не підтверджує факту виконання позивачем обов`язків директора філії.

Твердження позивача про передачу ним трудової книжки до ТОВ «Арсенал-Центр» 09.07.2012 року спростовується реєстром відправлених документів, відповідно до якого трудова книжка могла бути відправлена не раніше 12.07.2012 року.

Крім того наказом №111-к від 26.06.2012 року зазначено, що відбулося внутрішнє суміщення ОСОБА_5 з 26.06.2012 року на посаду директора філіалу Івано-Франківської філії без зняття виконання обов`язків на основній посаді до 16.07.2012 року. Дане підтверджується і підписом на реєстрі документів №12/07/12р., тобто відправка документів здійснювалась ОСОБА_5 . Відповідно ж до Наказу №123-к від 16.07.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора філіалу на умовах строкового трудового договору з 17.07.2012 року по 16.10.2012 року. Наказ, який був наданий позивачем під №124-к не відповідає дійсності, адже під цим номером зареєстрований зовсім інший наказ, який його не стосується.

З огляду на наведене вважає, що позивач навмисно звернувся із вказаним позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати за липень 2012 року в розмірі 588,93 грн. для стягнення максимально можливої суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Про дане свідчать і справи №344/2081/16-ц та №344/1006/13-ц.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 17.09.2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач жодного разу ні у своєму відзиві, ні у поясненнях під час розгляду справи по суті не заявляв та не ставив питання про визнання наданих ОСОБА_1 доказів неналежними чи недопустимими та не спростовував їх. Також відповідач не згадує про докази, які були дослідженні в судовому засіданні та які є обґрунтуванням прийнятого рішення. Це такі докази як договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, який було укладено Генеральним директором відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 09.07.2012 року та посадова інструкція директора філії, з якою він був ознайомлений 09.07.2012 року. Вказує, що позивач не подав жодного доказу на спростування факту виконання ним обов`язків директора філії з 09.07.2012 року. Що стосується заяви про зміну предмету позову, то вважає, що вона подана у повній відповідності та у строки, визначені ст. 49 ЦПК України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2019 року – без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено копію заяви від    09.07.2012 року, написаної ним на ім`я Генерального директора ТОВ «Арсенал-Центр» про прийняття його на роботу з 09.07.2012 року на посаду директора філії м. Івано-Франківськ з випробовуваним терміном три місяці (а.с. 5).

Цього ж дня між ТОВ «Арсенал-Центр» та ОСОБА_1 був укладений Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 7), а також ознайомлено позивача з Посадовою інструкцією директора філіалу (а.с. 13-19).

Згідно Реєстру документів №12/07/2012р. (для повернення на Івано-Франківськ) з Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» до його центрального офісу в м. Києві було передано ряд документів щодо ОСОБА_1 , зокрема: сертифікат, контрольний лист, особову картку, посадову інструкцію, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, заяву на виплату заробітної плати по безготівці, особовий листок по обліку кадрів та трудову книжку (а.с. 9).

Судом встановлено також, що на підставі Наказу ТОВ «Арсенал-Центр» №123-к від 16.07.2012 року припинено внутрішнє суміщення (наказ від 26.06.2012 року №111-к) ОСОБА_5 з 17.07.2012 року посади директора філіалу Івано-Франківської філії, прийнято на роботу ОСОБА_1 на умовах строкового трудового договору з 17.07.2012 року по 16.10.2012 року на основне місце роботи в Івано-Франківську філію на посаду директора з посадовим окладом 2000 грн. ОСОБА_1 ознайомлений з даним наказом, про що свідчить його підпис (а.с. 39-41).

Відповідно до копій розрахункових листків за липень-вересень 2012 року ТОВ «Арсенал-Центр» виплачувалася заробітна плата позивачу за 11 днів липня, 22 дні серпня та 20 днів вересня 2012 року (а.с. 6).

Згідно копії Наказу ТОВ «Арсенал-Центр» №168-к від 14.11.2013 року      ОСОБА_1 звільнено з посади директора Івано-Франківської філії 18.11.2013 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 104).

Також ОСОБА_1 долучена до матеріалів справи копія службової записки, з якою він звертався до генерального директора ТОВ «Арсенал-Центр» щодо оплати йому робочих днів в період з 9 по 16 липня 2012 року, так як в цей період ним виконувалися службові обов`язки, а наказ про прийом на роботу з 17.07.2012 року (а.с. 85).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах саме з 09.07.2012 року, а не з 17.07.2012 року, у зв`язку з чим при його звільненні останній не здійснив з ним повний розрахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 09.07.2012 року по 16.07.2012 року.

Однак, апеляційний суд не може погодитись із такими висновками з огляну на наступне.

Згідно зі ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 24 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Тобто, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 76, 80 ЦПК України).

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року по справі №522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що саме 09.07.2012 року ним було подано заяву Генеральному директору ТОВ «Арсенал-Центр» про прийняття його на роботу на посаду директора філії м. Івано-Франківськ (а.с. 5). Цього ж дня між ним та ТОВ «Арсенал-Центр» був укладений Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 7), а також його ознайомлено з Посадовою інструкцією директора філіалу (а.с. 13-19).

Крім того, для підтвердження факту перебування у трудових відносинах з відповідачем з 09.07.2012 року позивачем було також надано вантажну декларацію ПП «Нічний експрес» №ИФ-5010889 від 13.07.2012 року про перевезення пакету документів від ТОВ «Арсенал-Центр» м. Івано-Франківськ до ТОВ «Арсенал-Центр» м. Київ (а.с. 8), подорожний лист службового легкового автомобіля серії СБЛ №836771 від 11.07.2012 року (а.с. 10).

Разом з тим, як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 від 09.07.2012 року, написаної на ім`я Генерального директора ТОВ «Арсенал-Центр» про прийняття його на роботу з 09.07.2012 року на посаду директора філії м. Івано-Франківськ з випробовуваним терміном три місяці, така не містить візи керівництва товариства; в ній наявні тільки дописи невідомої особи про те, що прийняття на роботу відбудеться на умовах строкового договору, а заяву слід завізувати у ОСОБА_4 (а.с. 5).

На підтвердження надсилання вищевказаної заяви разом з трудовою книжкою та копіями документів до головного офісу ТОВ «Арсенал-Центр» позивачем було надано реєстр документів №12/07/12р., однак, в його переліку вказана заява відсутня, що свідчить про те, що така не надсилалась, а копії документів та трудова книжка ОСОБА_1 були відправлені до головного офісу тільки 13.07.2012 року (а.с. 9).

При цьому в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 16.07.2012 року, подана Генеральному директору ТОВ «Арсенал-Центр» про прийняття його на роботу на посаду директора філії м. Івано-Франківськ на умовах строкового договору з 17.07.2012 року по 16.10.2012 року. Дана заява завізована належним чином керівництвом ТОВ «Арсенал-Центр» (а.с. 151-152).

З копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що вона була завірена ним 16.07.2012 року (а.с. 149-150).

Крім того, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії наказу ТОВ «Арсенал-Центр» №123-к від 16.07.2012 року вбачається, що до 17.07.2012 року обов`язки директора філіалу Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» згідно Наказу №111-к від 26.06.2012 року по внутрішньому суміщенню виконувала ОСОБА_5 (а.с. 39-41).

Дане підтверджується і журналом обліку наказів по кадрових питаннях ТОВ «Арсенал-Центр», де під №635 зареєстровано прийняття ОСОБА_1 на роботу згідно наказу №123-к, а під №639 – припинення суміщення ОСОБА_5 (а.с. 43-45).

Що стосується посилань позивача на те, що саме 09.07.2012 року з ним було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та ознайомлено з Посадовою інструкцією директора філіалу, то такі не можуть свідчити про фактичне виконання ним посадових обов`язків директора філіалу.

Щодо долучених до позову копій вантажної декларації ПП «Нічний експрес» №ИФ-5010889 від 13.07.2012 року про перевезення пакету документів від ТОВ «Арсенал-Центр» м. Івано-Франківськ до ТОВ «Арсенал-Центр» м. Київ та подорожнього листа службового легкового автомобіля серії СБЛ №836771 від 11.07.2012 року, то слід вказати, що копія подорожнього листа службового легкового автомобіля серії СБЛ №836771 від 11.07.2012 року містить тільки підпис позивача, що свідчить про те, що він складений самостійно позивачем без візи механіка, лікаря, диспетчера, як це передбачено п.п. 2.2-2.4 Наказу Держкомстату України від 17.02.1998 року №74 (чинного на час виникнення даних правовідносин), а копія вантажної декларації ПП «Нічний експрес» №ИФ-5010889 від 13.07.2012 року взагалі не містить будь-яких даних, які б вказували на ОСОБА_1 .

Отже докази, які надано позивачем на підтвердження виконання ним своїх обов`язків як директором філії, не свідчать про виконання ним обов`язків, передбачених посадовою інструкцією. А доказів того, що саме з розпорядження відповідача чи його відома позивача фактично було допущено до роботи за вказаною посадою, не надано.

З огляду на наведене судом не встановлено виконання ОСОБА_1 в період з 09.07.2012 року по 16.07.2012 року трудових функцій, його підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім йому умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота на підприємстві.

Оскільки позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, то такі також не підлягають до задоволення.

Таким чином висновок суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «Арсенал-Центр» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 9 липня 2012 року по 16 липня 2012 року в сумі 588,93 грн. є помилковим та суперечить матеріалам справи, оскільки згідно розрахункового листка за липень 2012 року ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата саме з 17 липня 2012 року, і була виплачена за фактично відпрацьований ним час – 11 днів (а.с. 6).

У зв`язку з наведеним апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено також, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (код ЄДРПОУ 31202310, пров. Чугуївський, 21, м. Київ, 03067) 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2019 року.

Головуюча:        О.О. Томин

Судді:         Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук