Справа № 761/30396/19

Провадження № 2/761/6748/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представника відповідача: Мартинюка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійним договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив суд визнати недійсним Договір іпотеки від 15 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк», що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 4116.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 листопада 2007 року між сторонами було укладено Договір іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 408-ф/07 від 15 листопада 2007 року.

При укладанні даного правочину, позивач здійснив помилку. Так, не будучи фахівцем в галузі права чи фінансів він погодився на укладання з відповідачем Договору іпотеки, тим самим підставивши своє єдине майно - квартиру АДРЕСА_1 під ризик втрати. При укладанні Договору іпотеки позивач не усвідомлював тих наслідків, які можуть настати.

Крім того, пункт іпотечного договору п. 3.1.1, де зазначено, що іпотекодержатель має право, без будь-яких обмежень зі сторони іпотекодавця та у будь-який час перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та користування предметом іпотеки порушує гарантовані конституцією права позивача на недоторканість житла.

У пункті 3.1.3 Договору іпотеки встановлене право іпотекодержателя вимагати від позивача заміни предмету іпотеки у разі його знищення, втрати, чи зниження ринкової вартості, незалежно від вини позивача, що на його думку не відповідає вимогам закону.

Також позивач зазначає, що не передбачав та не міг передбачити ситуацію суттєвої зміни обставин, якими позивач керувався при укладанні Договору іпотеки а саме, погіршення фінансового стану позивача через світову фінансову кризи на економіку України.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що є достатні правові підстави для визнання Договору іпотеки від 15 листопада 2007 року недійсним.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначається, що оскаржуваний позивачем Договір іпотеки було укладено у відповідності до положень закону, а доводи про невідповідність закону пунктів 3.1.1. та 3.1.3 Договору іпотеки є безпідставними, оскільки право іпотекодержателя перевіряти стан предмету іпотеки та вимагати від іпотекодавця його заміну у разі зниження характеристик чи знищення, прямо передбачене Законом України «Про іпотеку». Враховуючи той факт, що Договір іпотеки укладено між сторонами 15 листопада 2007, а отже, про ймовірне порушення своїх прав позивач міг довідатися, починаючи з цієї дати, то строк позовної давності щодо заявлених в позовній заяві вимог минув 16.11.2010. Таким чином, на думку відповідача, підстав для визнання Договору іпотеки недійним немає.

У судове засіданні позивач не з`явилася, до суду його представник надіслав заяву, у якій просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, а також задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з викладених у відзиві підстав.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомленого позивача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 05.08.2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 15 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладеного Кредитний договір №408-ф/07 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 126 000,00 доларів США на строк з 15 листопада 2007 року по 14 листопада 2019 року або по день визначений в п. 3.3.11. цього Договору, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 12,5 % річних (а.с. 26).

Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору, згідно з договором іпотеки від 15 листопада 2007 р. в забезпечення зобов`язань за дійсним договором Банком прийнято в іпотеку 2-кімнатну квартиру, загальною площею 52,00 кв.м., жилою - 29,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 15 листопада 2007 між Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, предметом якого стала 2-кімнатна квартира, загальною площею 52,00 кв.м., жилою - 29,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №4116 (а.с. 8-10).

Ч. 1 ст. 638 ЦПК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено обов`язковість договору до виконання сторонами. Ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Підпис позивача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При чому виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Аналізуючи оспорюваний позивачем Договір іпотеки, суд зазначає, що його зміст не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення позивача на його укладення було вільним і відповідало його внутрішній волі, з огляду на наступне.

Як передбачено п. 3.1.1. Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право, без будь-яких обмежень зі сторони Іпотекодавця та у будь-який час перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та користування предметом іпотеки.

Крім того, за умовами п. 3.1.3. Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право вимагати від Іпотекодавця і випадку виникнення загрози чи зменшення вартості предмета іпотеки заміни його іпотекою такої ж або є більшої вартості, або вимагати дострокового виконання зобов`язань за умовами кредитного договору, при необхідності, звернувши стягнення на предмет іпотеки.

За умови ч. 5 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції станом на час укладення оспорюваного договору, ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про іпотеку» у редакції станом на час укладення оспорюваного договору передбачено, що іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.

Таким чином, доводи про невідповідність вимогам закону пунктів 3.1.1. та 3.1.3 Договору іпотеки є безпідставними, оскільки право іпотекодержателя перевіряти стан предмету іпотеки та вимагати від іпотекодавця його заміну у разі зниження характеристик чи знищення, прямо передбачене Законом України «Про іпотеку».

Також суд не може погодитись з думкою сторони позивача про те, що при укладенні договору позивач здійснив помилку і на підставі ст. 229 ЦК України визнати Договір іпотеки недійсним.

За умовами ч. 1 ст. 229 ЦПК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16.06.2019 року у справі №132/3819/13-ц, правочини, вчинені під впливом помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Неправильне уявлення про будь-які інші обставини, крім тих, які зазначені в законі, не може бути підставою для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом помилки. Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто в причинах, що спонукали до його вчинення, крім випадків, встановлених законом.

В даному випадку природа Договору іпотеки була реалізована шляхом передачу в іпотеку майна, що належить позивачу, з метою належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, за яким позивач отримав кошти з прийняттям на себе зобов`язання повертати їх з встановленою відсотковою ставкою. Неправильне уявлення про будь-які інші обставини, крім тих, які зазначені в законі, не може бути підставою для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом помилки. Помилка внаслідок незнання закону чи неправильного його тлумачення позивачем не є підставою для визнання правочину недійсним.

Доказів зворотнього позивачем не надано, як не доведено підстав для визнання договору недійсним за ст. 229 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 3 ст. 12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, Договір іпотеки є дійсним та підстав для задоволення позовних вимог про визнання його недійсним суд не вбачає.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки судом відмовляється у задоволенні позову по суті.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладено та керуючись ст. 16, 203, 215, 229, 256, 257, 267, 526, 629, 638 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійним договору іпотеки від 15.11.2007 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ВАТ АК «Укргазбанк», - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Єреванська, 1.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2019 року