АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-645/09
Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів Коваленко А.І.
Бабак A.M.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2007 року ОСОБА_4 (ОСОБА_5) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль.
В позові зазначала, що з 06.12.2003 року вона знаходилася в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, спільних дітей від шлюбу немає, шлюбні відносини між ними припинені у січні 2007 року, відповідач створив нову сім’ю.
22.03.2004 року під час шлюбу вони купили новий легковий автомобіль ВАЗ 21073, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім’я відповідача.
Посилаючись на те, що куплений автомобіль є спільною сумісною власністю з відповідачем, просила провести поділ автомобіля ВАЗ -2107 та стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію в розмірі 12460 грн.
В ході судового розгляду справи ОСОБА_4 (ОСОБА_5) уточнила та доповнила свої позовні вимоги, вказавши, що в період шлюбу вони з відповідачем купили автомобіль ВАЗ 21073, 2004 року випуску та автомобіль КАМАЗ, державний номер НОМЕР_2. Посилаючись на те, що автомобіль ВАЗ 21073 був куплений за кошти, які вони брали в борг у її матері ОСОБА_6 в розмірі 5000 дол. США, а потім вона одноособово повернула цей борг, а автомобіль КАМАЗ був куплений за кошти отримані за договором кредиту, зобов’язання по якому вона також сама погасила, просила визнати за нею право приватної власності на автомобіль ВАЗ 21073, 2004 року, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.
У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (ОСОБА_5) про поділ спільного майна подружжя, вказавши на те, що за час шлюбу вони придбали 2 автомобілі: автомобіль ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, та автомобіль КАМАЗ, державний номер НОМЕР_2. Шлюб між ними розірвано 08.11.2007 року. Згоди щодо поділу майна досягнуто не було. Також вказав, що відповідачка продала автомобіль КАМАЗ, тобто фактично поділила спільне майно на свій розсуд. Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи автомобіль ВАЗ 2107 коштує 20 625 грн., автомобіль КАМАЗ, згідно з висновком експерта, коштує 85850 грн. Посилаючись на ці обставини, просив розділити майно, виділивши йому автомобіль ВАЗ 2107 та стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію половини вартості майна у розмірі 32 612грн.50коп.
Ухвалою суду від 26.10.2007 р. цивільна справа за позовом ОСОБА_4 (ОСОБА_5) до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_4 (ОСОБА_5) про поділ спільного майна подружжя об’єднані в одне провадження.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2008 року позов ОСОБА_4 (ОСОБА_5) задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 (ОСОБА_5) право особистої приватної власності на автомобіль ВАЗ 2107, 2004 року випуску, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 57 грн.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 179 (сто сімдесят дев»ять) гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, заперечення ОСОБА_5 та її представника, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 3 та п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 (ОСОБА_5) до ОСОБА_4 про визнання за нею права особистої приватної власності на автомобіль ВАЗ 2107, 2004 року випуску, та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_4 (ОСОБА_5) про поділ спільного майна подружжя, суд виходив із того, що майно набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України являється особистою власністю ОСОБА_4 (ОСОБА_5).
Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.12.2003року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2007 року шлюб між ними розірвано. В рішенні суду зазначено, що сумісне господарство сторони не ведуть з січня 2007 року. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_5.
22.03.2004 року під час шлюбу сторони купили новий легковий автомобіль ВАЗ 21073, 2004 року випуску, вартістю 24920 грн. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу куплений автомобіль 23.03.2004 року був зареєстрований на ім’я ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1.
За договором № 16 купівлі-продажу від 27 березня 2006 року під час шлюбу ОСОБА_4 купила вантажний автобетонозмішувач КАМАЗ 5410, 1988 року випуску, за 5000 грн. у ТОВ „Авто-М", який був зареєстрований на її ім’я.
Відповідно до ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Тобто названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя відповідно до ст. 60 ЦПК України.
У порушення вимог указаних норм матеріального та процесуального права суд першої інстанції переклав обов’язок спростувати презумпцію спільності майна на позивача по зустрічному позову ОСОБА_4, а не на відповідачку ОСОБА_4 (ОСОБА_5), яка її оспорює, що призвело до помилкового висновку суду про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Посилання ОСОБА_4В.(ОСОБА_5) в позовній заяві на ті обставини, що автомобіль ВАЗ 21073 був куплений за кошти, які вони брали в борг у її матері ОСОБА_6 в розмірі 5000 дол. США, а потім вона одноособово повернула цей борг, а автомобіль КАМАЗ був куплений за кошти отримані за договором кредиту, зобов’язання по якому вона також сама погасила безпідставні, оскільки нею не надано суду жодного письмового доказу про те, що майно набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.
Придбання ОСОБА_4В.(ОСОБА_5) автомобіля КАМАЗ за рахунок коштів, отриманих за договором кредиту також не свідчить про те, що майно набуте нею за кошти, які належали їй особисто. Зазначений договір кредиту був укладений і виплачений нею в період шлюбних відносин.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 (ОСОБА_5) не довела те, що зазначені автомобілі придбані нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, судом першої інстанції неправильно застосовані вимоги п. 3 ч. 1 ст. 57 СК до правовідносин, які виникли між сторонами.
Відповідно до вимог п.п. 2, 4 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
До апеляційної скарги ОСОБА_4 надав договір від 16 червня 2006 року на оренду зазначеного автомобіля КАМАЗ ТОВ „ПромБитСтрой" строком на п’ять років, згідно якого він щомісяця отримував 3500грн., тобто автомобіль використовувався ним для інтересів сім’ї.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що автомобіль ВАЗ 21073, 2004 року випуску та вантажний автобетонозмішувач КАМАЗ 5410, 1988 року випуску, належать сторонам на праві спільної сумісної власності, тому при їх поділу частки сторін повинні бути рівними.
Згідно висновків № 076 автотоварознавчого дослідження автомобіля ВАЗ 2107, державний № НОМЕР_1 від 01.03.2008 року його вартість складає 20625грн.29 коп., а середня ринкова вартість автомобіля КАМАЗ -5410, 1988 року визначена ТОВ „Виробничо-Експертне підприємство „Стандарт-Сервіз" в розмірі 85850грн.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України розмір часток сторін при поділі цього майна є рівними, тому кожний із них має право на частку, яка складає 53237грн. 50коп. (20625грн.29 коп. + 85850грн. = 106475 грн. 29 коп.: 2).
Враховуючи те, що ОСОБА_4(ОСОБА_5) в період шлюбних відносин, але після припинення сумісного проживання з ОСОБА_4 продала автомобіль КАМАЗ, та не надала cyдy письмових доказів за якою вартістю здійснений продаж, при поділі сумісного майна сторін необхідно виходити із вище зазначеної вартості цього майна.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з постановлянням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_4(ОСОБА_5) про визнання за нею права приватної власності на автомобіль ВАЗ 21073, 2004 року, та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про поділ сумісного майна.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2008 року по цій справі скасувати та постановити нове рішення наступного змісту:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Розділити спільне сумісне майно подружжя: виділити ОСОБА_3 автомашину ВАЗ 2107, 2004 року випуску, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 вартістю 20625грн.29коп. та визнати за ним право власності на цей автомобіль.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 32612 грн., як грошову компенсацію вартості його частки у спільному майні подружжя та судові витрати - держмито 51грн. та витрати на ІТЗ -30 грн."
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.