Справа № 22ц/236
Головуючий у 1 інстанції Кравчук В.П.
Категорія 27
Доповідач Зарицька Г.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі: головуючої ЗарицькоїГ.В
суддів: Рафальської І.М., Балашкевича С.В. при секретарі Сухоребрій Т.А.
з участю: представника акціонерного банку «Енергобанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі матеріали за заявою акціонерного банку «Енергобанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного банку «Енергобанк» на ухвалу судді Романівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2008 року
встановила:
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2008 року відмовлено акціонерному банку «Енергобанк» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
У апеляційній скарзі акціонерний банк «Енергобанк» просить ухвалу скасувати та видати судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 84114 грн. 81 коп. Апелянт посилається на те, що ухвала судді є помилковою. Вимога заявника про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором грунтується на нормах ст.ст. 553-555 ЦК України та відсутній будь-який спір про право такого стягнення. Судом проігноровано судову практику щодо видачі судових наказів про стягнення з боржників заборгованості в солідарному порядку.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано,
якщо:
1. 1) заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;
2. 2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
3)заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.
Як видно з матеріалів, 27 червня 2008 року між акціонерним банком «Енергобанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на відкриття кредиту, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_1 кредит в сумі 80000 грн. 00 коп. на строк з 27 червня 2008 року по 26 червня 2009 року для ведення поточної підприємницької діяльності. У договорі визначено ціну кредиту та порядок розрахунків. Пунктом 4.2. цього договору передбачено право банку стягувати достроково з позичальника всю суму заборгованості, включаючи відсотки і пені при невиконанні позичальником договірних зобов'язань.
27 червня 2008 року між акціонерним банком «Енергобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які виникають з умов договору на відкриття кредиту №129 від 27 червня 2008 року та договору із всіма змінами і доповненнями до нього, в повному обсязі цих зобов'язань. Договір поруки діє до повного виконання забезпеченого ним зобов'язання.
Оскільки вимога банку до боржників грунтується на правочинах, вчинених у письмовій формі, заявником наведені всі розрахунки по заборгованості за кредитним договором, то висновок суду про те, що дана вимога повинна розглядатись в порядку позовного провадження є помилковим.
Ухвала, постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу акціонерного банку «Енергобанк» задовольнити частково.
Ухвалу судді Романівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2008 року скасувати, а метеріали направити до суду першої інстанції для вирішення питанння про можливість прийняття заяви про видачу судового наказу.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.