СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р.                                                                     Справа № 922/651/17  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя             Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача – Ногіна О.М.      – службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015,  

1-го відповідача – не з`явився,

2-го відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №1723 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (суддя Новікова Н.А., повне рішення складено 06.05.2019) у справі № 922/651/17

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1, м. Харків,

до 1) Харківська міська рада, м. Харків,

2) Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Відпочинок”, м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Відпочинок” про визнання незаконним та скасування рішення в частині п. 8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів", яким було надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок" у власність земельну ділянку 6310136300:12:001:0021, площею 11,0346 га за адресою: м. Харків, вул. Букова (колишня вул. Заводу Комсомолець).

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка надана 2-му відповідачу з порушенням вимогам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що прокурором не доведено протиправності дій 1-го відповідача, як власника земельної ділянки, при її передачі 2-му відповідачу, а також не підтверджено протиправності дій з боку 2-го відповідача в частині порушення порядку отримання земельної ділянки у власність.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2017 у справі № 922/651/17 скасовано, а справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо передачі справи на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили чи дотримано Радою при безоплатному наданні земельної ділянки ЖБК положень частини 1 статті 41 Земельного кодексу України, якою надано право місцевій раді передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, оскільки Рада мала можливість, і, в силу покладених на неї функцій була зобов`язана з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення 2-го відповідача, переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та перевірити підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що метою створення та предметом діяльності 2-го відповідача є задоволення житлових потреб членів кооперативу, зважаючи, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, з огляду на наявність обставин передбачених  ст. 41 ЗК України для здійснення передачі у власність житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:

- Харківська міська рада зобов`язана була з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Відпочинок” відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту;

- 2-й відповідач не є житлово-будівельним кооперативом;

- Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Відпочинок” був створений з порушенням вимог п. 5 Примірного статуту.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 року визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. – головуючий суддя (доповідач), судді: Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 призначено справу № 922/651/17 до розгляду на "18" липня 2019 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 117.

02.07.2019 від 1-го відповідача - Харківської міської ради, м. Харків, на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 6177), в якому 1-й відповідач вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, таким що прийняте при  всебічному та об`єктивному встановленні обставин справи, при вірному застосуванні матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

10.07.2019 від 2-го відповідача - Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Відпочинок”, м. Харків, на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 6454), в якому 2-й відповідач просить рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 залишити без змін, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, таким що прийняте при  всебічному та об`єктивному встановленні обставин справи, при вірному застосуванні матеріального та процесуального права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до "06" серпня 2019 р. о 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект  Незалежності, 13, 1-й  поверх, зал засідань № 117. Викликано в судове засідання представників учасників справи з належним чином оформленими повноваженнями.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до "12" серпня 2019 р. о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект  Незалежності, 13, 1-й  поверх, зал засідань № 117. Викликано в судове засідання представників учасників справи з належним чином оформленими повноваженнями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 року у зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. – головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до "20" серпня 2019 р. о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект  Незалежності, 13, 1-й  поверх, зал засідань № 117. Викликано в судове засідання представників учасників справи з належним чином оформленими повноваженнями.

20.08.2019 1-й відповідач, Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням (вх. № 7866) про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц у подібних правовідносинах, щодо застосування ст. 23  Закону України “Про прокуратуру”.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 клопотання 1-го відповідача, Харківської міської ради, м. Харків, про зупинення провадження у справі № 922/651/17 до розгляду справи № 587/430/16-ц Верховним Судом задоволено. Зупинено провадження у справі № 922/651/17 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 до оприлюднення повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 клопотання прокуратури Харківської області про поновлення провадження у справі № 922/651/17 задоволено. Поновлено провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 у зв`язку з оприлюдненням 30.09.2019 повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Розгляд справи призначено на "26" листопада 2019 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України  неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" Радою вирішено:

"8.1. Змінити вид використання земельної ділянки площею 11,0346 га (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021) за адресою: м. Харків, вул. Букова (колишня вул. Заводу Комсомолець) з "для будівництва житлової забудови, малоповерхової котеджної забудови з об`єктами торговельного та спортивно-оздоровчого призначення (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації" на "для будівництва та обслуговування житлової забудови";

8.2. Визначити адресу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021): м. Харків, пров. Буковий, 3;

8.3. Надати ОК "ЖБК "Відпочинок" у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021) площею 11,0346 га по пров. Буковому, 3 із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлової забудови. Будівництво виконати до 31.12.2018".

У ході вивчення правомірності передачі Харківською міською радою у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, Харківською місцевою прокуратурою №1 встановлено, що рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва            об`єктів" (пункт 8 додатку 1 до цього рішення) прийняте з порушенням вимог      статті 41 Земельного кодексу України, статей      133,      135,      137 Житлового кодексу      УРСР та положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого      постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, оскільки Харківською міською радою при наданні 2- му відповідачу - ОК "ЖБК "Відпочинок" у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021), як спеціальному суб`єкту господарювання, передбаченому      статтею 41 Земельного кодексу України, не було з`ясовано правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Відпочинок" відповідно до вимог      ЖК УРСР      та Примірного статуту.

Прокурор вважав, що порядок та підстави надання земельної ділянки за      статтею 41 Земельного кодексу України      не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Прокурор наголошував, що незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування і в свою чергу потребує прокурорського реагування у межах наданої      Конституцією України      компетенції.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Згідно з положеннями частин 3, 4      статті 53 ГПК України      у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених      статтею 174 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру"      представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

В позовній заяві прокурор зазначив про те, що 2-му відповідачу було надано у власність земельну ділянку всупереч вимог закону, оскільки він був створений всупереч вимог діючого законодавства тому, що не є житлово-будівельними, а лише обслуговуючим і кількість їх членів не відповідає вимогам встановленим Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 (надалі - Примірний статут); існує перевага перед нормами Закону України “Про кооперацію” від 10 липня 2003 року № 1087-IV, який набрав чинності 27.08.2003 року мають положення Примірного статуту та норми Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. N 5464-X (ЖК УРСР).

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої      статті 23 Закону      застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку прокурор обґрунтував звернення з позовом тим, що такий орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, виступає у якості відповідача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що у даному випадку звернення саме прокурора до суду з даним позовом відповідає приписам ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”    та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені      Конституцією      та законами України.

Згідно положень    статті 12 Земельного кодексу України    до повноважень Харківської міської ради, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього      Кодексу.

Відповідно до    статті 116 зазначеного кодексу    громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 41 вказаного кодексу унормовано, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу    громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Отже із системного аналізу наведених норм слідує, що    статтею 41 Земельного кодексу України    передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Таким чином при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному цією нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу, а порядок та підстави надання земельної ділянки за    статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості правових підстав позову прокурор посилається на те, що 2-й відповідач був створений з порушенням ст. 133-135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту кооперативу, що свідчить про недотримання 1-м відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення ст. 41 ЗК України.

Статті 133 та 134 ЖК УРСР, обмежуючи право громадян на добровільне об`єднання для ведення спільної господарської діяльності, з метою соціальних потреб, встановлюють, що вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру можуть лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на відповідному обліку. Статті 135 та 136 кодексу, встановлюючи умови прийому громадян до членів житлово-будівельного кооперативу, дискримінаційно обмежують коло таких громадян тими, хто постійно проживає у певному населеному пункті, і запроваджують черговість прийому членів до кооперативу. У статті 137 цього ж кодексу закріплено обов`язок виконавчих комітетів Рад народних депутатів організовувати житлово-будівельні кооперативи, затверджувати списки осіб, що вступають до нього, витребувати рекомендації комітетів комсомолу та трудових колективів для прийняття осіб у члени таких кооперативів. Примірний статут повторює вказані нормативні приписи, додатково передбачаючи обов`язок виконавчих комітетів Рад народних депутатів реєструвати статути кооперативів та встановлює в якості часу набуття кооперативом прав юридичної особи дату реєстрації її статуту (пункти 1 - 10).

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, з дня прийняття якого втратив чинність Закон Української PCP “Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування”.

Так, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 42 Закон УРСР “Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування” до повноважень Виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради, крім повноважень, перелічених у пункті 1 цієї статті, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю.

Відповідних повноважень виконавчим органам відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” надано не було.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі № 826/15758/16 від 21.12.2016: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не здійснення підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.06.1983 № 5464-Х у відповідність до Закону України “Про кооперацію” від 10.07.2003 № 1087-IV; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985 № 186, у відповідність до Закону України “Про кооперацію”:

1. зобов`язано Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.061983 № 5464-Х у відповідність до Закону України “Про кооперацію” від 10.07.2003 № 1087-IV;

2. зобов`язано Кабінет Міністрів України привести Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985 № 186, у відповідність до Закону України “Про кооперацію” від 10.07.2003 № 1087-IV.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30.03.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 по справі № 826/15758/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 року залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що “вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу Української PCP щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України “Про кооперацію”, який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню”.

При вирішенні даної справи адміністративний суд звертав увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 11.03.2016 по справі № К/800/6225/16, згідно якої питання про створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України “Про кооперацію”, який є спеціальним, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців”, а тому відсутні правові підстави для застосування статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу.”

Постановою Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP” №1545-ХІІ від 12.09.1991 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наведена Постанова Верховної Ради України, передбачає можливість застосування норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території України обмежуючи їх дію: у часі - до прийняття відповідних актів законодавства України; за колом відносин - які не врегульовано законодавством України; за ознакою відповідності - виключно у частині не суперечить Конституції і законам України.

Враховуючи обмеження передбачені Постановою Верховної Ради України, норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у сфері регулювання житлових відносин та відносин щодо створення кооперативів лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Таким чином, у 2003 році прийнято акт законодавства України, який регулює відносини, які раніше були врегульовані законодавством УРСР. Прийняттям Закону України “Про кооперацію” було встановлено нові норми, що регулюють відносини створення і організації діяльності кооперативів різних типів, та виключено низку обмежень та додаткових дискримінаційних вимог, встановлених актами законодавства УРСР. Із прийняттям Закону України “Про кооперацію” правові акти законодавства УРСР діють лише в тій частині, що не суперечить Конституції і цьому закону України, а тому, для визначення порядку створення та діяльності кооперативів в Україні слід застосовувати норми Закону України “Про кооперацію”.

Згідно із преамбулою Закону України “Про кооперацію” визначено, що цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

У статті 5 Закону України “Про кооперацію“ визначено, що законодавство про кооперацію, до якого віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації. Розділ VІІ «Прикінцеві положення» цього Закону містить пряму вказівку на приведення усіма кооперативами та кооперативними об`єднаннями, створеними до набрання чинності цим Законом, своїх статутів у відповідність із цим Законом (пункт 2). На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить Закону України “Про кооперацію“ (пункт 3).

Статтею 2 Закону України “Про кооперацію” визначено термін “обслуговуючий кооператив”. Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 5 Закону України “Про кооперацію” визначено, що до законодавства про кооперацію віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві положення” вказаного Закону закріплено імперативну вимогу усім кооперативам, створеними до набрання чинності цим Законом, привести свої статути у відповідність із ним.

На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить Закону України “Про кооперацію” (пункт 3).

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про кооперацію” відповідно  до  завдань  та  характеру діяльності кооперативи поділяються  на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними,  торговельно-закупівельними,  транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже, створюючи кооператив його засновники повинні визначитись із типом та напрямом діяльності кооперативу.

Статтею 7 Закону України “Про кооперацію” врегульоване питання створення кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про кооперацію” кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про кооперацію” засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Частиною 3 ст. 7 Закону України “Про кооперацію” передбачено, що рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України “Про кооперацію” чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до ч. 6 ст.7 Закону України “Про кооперацію” при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Статтею 8 Закону України “Про кооперацію” передбачені вимоги до статуту кооперативу, та визначено, що статут є правовим документом, що регулює його діяльність.

Водночас, як вбачається з Класифікації організаційно-правових форм   господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом  Держспоживстандарту України  від  28  травня  2004   року   N97 кооператив за своєю організаційно правової формою може бути створений у формі виробничого, обслуговуючого чи споживчого кооперативу, при цьому за напрямками діяльності та метою створення такі кооперативи можуть бути сільськогосподарськими,   житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними,  транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо, в залежності від того для задоволення яких потреб членів кооперативу створюється відповідна організація.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що один і той же кооператив може бути, наприклад, обслуговуючим за типом (організаційно-правовій формі) і житлово-будівельним за напрямом діяльності, відомості про, що повинні бути визначені у Статі кооперативу.

Однією з доводів апеляційної скарги прокурора є те, що 2-й відповідач не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1.5, 3.1 та 3.2 Статуту 2-го відповідача, останній за напрямком своєї діяльності є житлово-будівельним кооперативом, метою створення якого є задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб його членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, водночас предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловим приміщенням членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлових будинків за кошти членів  кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління житловими будинками.

Виходячи з аналізу вказаних пунктів Статуту 2-го відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що метою створення та діяльності кооперативу насамперед є задоволення житлових потреб членів кооперативу, які відповідно цього потребують.

Згідно наявного в матеріалах справи Статуту ОК “ЖБК “Відпочинок”, який міститься у відповідній реєстраційній справі, ОК “ЖБК “Відпочинок” створено у 2016 році його засновниками на добровільних засадах, згідно із Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про кооперацію”, іншими діючими нормативними актами України та цим Статутом (пункт 1.1. Статуту).

Згідно з протоколом загальних зборів ОК “ЖБК “Відпочинок” від 09.09.2016, який також міститься в матеріалах реєстраційної справи та наявний у матеріалах справи, до складу засновників кооперативу увійшли ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Даним рішенням загальних зборів затверджено список членів кооперативу у складі цих осіб, що не суперечить вимогам Закону України “Про кооперацію”, при цьому, Закон України “Про кооперацію”, як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.

Крім того, Закон України “Про кооперацію” встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статі 87 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України “Про кооперацію” щодо добровільності створення кооперативу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що 2-й відповідач є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні ЗУ “Про кооперацію”, а прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав визначених ст. 41 ЗК України, для передачі земельної ділянки у власніть кооперативу.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відповідно із частиною першою статті 18 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість до виключної компетенції міських рад, зокрема відноситься прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (пункт 30 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Таким чином, оскільки ЖК УРСР, Примірним статутом, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про кооперацію” не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається виключно в порядку, визначеному Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Згідно із статтею 5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 24 Закону про реєстрацію, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2016 здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ОК “ЖБК “Відпочинок”  Державна реєстрація ОК “ЖБК “Відпочинок”, яким отримано спірну земельну ділянку за оскаржуваним рішенням Харківської міської ради в порядку статті 41 Земельного кодексу України, не скасована у встановленому порядку.

Таким чином, Харківською міською радою при прийнятті спірного рішення враховані питання створення та діяльності ОК “ЖБК “Відпочинок”, метою якого є забезпечення житлових, економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що врегульовано чинним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, Закону України “Про кооперацію” та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Разом з цим, Харківська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб`єктність кооперативу, керувалася приписами статей 18, 20 та 21 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, за якими відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що 2-й відповідач є житлово-будівельним кооперативом, метою створення та предметом діяльності якого є задоволення житлових потреб членів кооперативу, зважаючи, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, з огляду на наявність обставин передбачених ст. 41 ЗК України для здійснення передачі у власність житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак відмовив їх задоволенні.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 слід залишити без змін.

Відповідно до   статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 29.11.2019.

Головуючий суддя                                                                    Н.В. Гребенюк

Суддя                                                                                           І.В. Зубченко

Суддя                                                                                           Л.Ф. Чернота