ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А

_______________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА      

"25" листопада 2019 р.                              м. Рівне                                  Справа  № 918/207/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О.І., поданої від ТзОВ "Рівне Дім Сервіс"   

у межах справи      

за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО"

до відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ЖКП "Перспективне"    

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада   

про стягнення заборгованості 595 465,58 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники :

від скаржника ТзОВ "Рівне Дім Сервіс" - Павлючик А.І.   

від стягувача ТзОВ "АРМ-ЕКО" - не з`явився  

вприватний виконавець - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ЖКП "Перспективне", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада  про стягнення заборгованості 595 465,58 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за виконані позивачем роботи. Так, позивач вказує, що між ТзОВ "АРМ-ЕКО" та ЖКП "Перспективне" укладено Договір №ТО-55 від 31.12.2015 р. на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, за яким позивач зобов`язався виконувати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, а ЖКП у свою чергу повинен оплатити виконані роботи.    

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 р. у справі №918/207/19 позов товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ЖКП "Перспективне", Рівненської міської ради  про стягнення заборгованості в сумі 595465,58 грн. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Рівне Дім Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" - 595 465 грн. 58 коп. заборгованості та 8 931 грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.  

Постановою від 25.09.2019 р. Північно-західного апеляційного господарського суду рішення залишено без змін.  

На виконання судового рішення видано наказ від 15.10.2019 р.

14 листопада 2019 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс" надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О.І., відповідно до  якої скаржник просить суд:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О.І. з накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , у відкритому ТзОВ "Рівне Дім Сервіс" у Рівненській філії АТ "КБ "Приватбанк" (МФО 333391) протиправними;    

- зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , у відкритому ТзОВ "Рівне Дім Сервіс" у Рівненській філії АТ "КБ "Приватбанк" (МФО 333391).   

Скаргу мотивує тим, що виконавцем накладено арешт на рахунок ТзОВ "Рівне Дім Сервіс" НОМЕР_1 у Рівненській філії АТ "КБ "Приватбанк" (МФО 333391) . При цьому із наведеного поточного рахунку підприємство здійснює виплату заробітної плати працівникам, а також податків та зборів до бюджету, пов`язаних із виплатою заробітної плати. Тому на переконання скаржника такі дії приватного виконавця порушують права працівників підприємства на своєчасне отримання заробітної плати, оскільки виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на наведений поточний рахунок. Відтак, просить суд задовольнити вимоги скарги.   

Ухвалою від 15.11.2019 р. скаргу було призначено до розгляду на 25.11.2019 р.

До канцелярії суду 25.11.2019 р. від ТзОВ "АРМ-ЕКО" надійшли письмові пояснення по суті скарги, за якими стягувач вважає скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання 25.11.2019 р. представник стягувача ТзОВ "АРМ-ЕКО" та приватний виконавець не з`явилися. Проте, від приватного виконавця надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату у зв`язку з його хворобою.   

Представник скаржника заперечив проти відкладення судового засідання на іншу дату.

Суд розглянув клопотання, заслухав думку присутнього представника ТзОВ "Рівне Дім Сервіс", та без виходу до нарадчої кімнати ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду скарги.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч.1 ст.342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Оскільки усі учасники провадження у справі та виконавець були належним чином повідомлені про слухання скарги, та враховуючи 10-денний строк, що наданий законодавством для розгляду скарги, тому відсутні підстави для задоволення клопотання виконавця про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні скаржник підтримав доводи скарги та просив її задоволити.

Дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, заслухавши присутніх учасників справи, господарським судом встановлено наступне.      

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем було прийнято на примусове виконання наказ № 918/207/19 від 15.10.2019 року, виданий Господарським судом Рівненської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО"  595 465 грн. 58 коп. заборгованості та 8931 грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.   

У подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Домецьким О.І. винесено постанову від 21.10.2019 р. про арешт коштів боржника ТзОВ "Рівне Дім Сервіс".

У тому числі накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , у відкритому ТзОВ "Рівне Дім Сервіс" у Рівненській філії АТ "КБ "Приватбанк" (МФО 333391).  

Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що у ній виконавцем викладено застереження щодо накладення арешту на грошові кошти, а саме: "та всі інші відкриті рахунки, а також: на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту ти/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику".   

ТзОВ "Рівне Дім Сервіс" вважає, що такі дії приватного виконавця порушують права працівників підприємства на своєчасне отримання заробітної плати, оскільки виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на наведений поточний рахунок.  

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження" (далі Закон), яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.  

Відповідно до частин 2, 4 статті 24 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому за змістом ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем,  інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".  

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.   

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника врегульований розділом 7  Закону.  

Відповідно до ст.52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані падати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана. Виконавець може звернути стягнений на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арсину коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частиною 7 статті 26 Закону визначено, що у разі якщо в заяві стягувана зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Згідно з ч.2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.   

21.10.2019 р. приватним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону, винесено постанову про арешт коштів боржника. У п. 1 постанови зазначено про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі наявності законних обставин, які б забороняли (перешкоджали) фінансовій установі (банку) здійснити накладення арешту, Рівненська філія АТ "КБ "Приватбанк", як виконавець постанови, зобов`язаний був повідомити про те, що накладення арешту є неможливим та обгрунтувати відмову у виконанні постанови про арешт коштів боржника.

Проте до матеріалів справи не надано ні приватним виконавцем, ні сторонами виконавчого провадження будь-яких листів-відповідей зі сторони банківської установи про неможливість арешту коштів на тому чи іншому рахунку (у тому числі й на рахунку НОМЕР_1 ) та відмову у виконанні постанови про арешт коштів боржника.

Доказів того, що  рахунок НОМЕР_1 відкритий у Рівненській філії АТ "КБ "Приватбанк" має спеціальний режим використання учасниками до справи не надано.   

У справі наявна довідка від 13.11.2019 р. №25525506/15170326, видана АТ "КБ "Приватбанк" про те, що цей рахунок призначений для виплат заробітної плати та сплати податкових зобов`язань. Також подана довідка, що тип цього рахунку - поточний.

Наведене у сукупності є доказом того, що даний рахунок не відноситься до рахунків, з яких звернення стягнення коштів заборонено законом.  

Відтак, у фінансової установи (банку) не було виявлено обставин, які б забороняли (перешкоджали) здійснити накладення арешту. А тому зазначений рахунок є поточним рахунком боржника. Відповідно на нього також накладено арешт.     

Отже, з аналізу наведених вище правових норм та матеріалів скарги вбачається, що скаржник не довів тієї обставини, що відкритий ним рахунок НОМЕР_1 у Рівненській філії АТ "КБ "Приватбанк" має спеціальне цільове призначення, звернення стягнення на який заборонено законом. Адже, за наявності таких обставин банківська установа не здійснила би накладення арешту на виконання оскаржуваної постанови приватного виконавця від 21.10.2019 р.       

Таким чином, доводи, що викладені у скарзі не знайшли свого підтвердження при дослідженні наявних у справі доказів.   

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За умовами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.           

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що скаржником не доведено у даному випадку невідповідності вимогам законодавства дій по винесенню постанови приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О.І.  ВП №60364521 від 21.10.2019 р. про арешт коштів боржника.             

Відтак, у задоволенні скарги необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -           

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс" на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О.І. повністю.           

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 25.11.2019 р.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Відповідно до п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Положеннями ч.1 ст.256 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду.  

                 Суддя                                                                            Бережнюк В.В.