№ 2 -94/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2009р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А. при секретарі Заіка А.В., з участю позивача ОСОБА_1, його представника-адвоката ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника-адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності на жиле приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності на жиле приміщення, в якому зазначає наступне.

Вони з відповідачем ОСОБА_3 є співвласниками АДРЕСА_1, квартира складається з 2-х кімнат, вона перейшла їм у власність в порядку приватизації житла. Вони з відповідачем зареєстровані по паспортному обліку в зазначеній квартирі.

Відповідач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4, від якого мають дочку ОСОБА_6, відповідачка та їх дочка в спірній квартирі не зареєстровані і права власності на квартиру не мають. Більш того, відповідачка ОСОБА_4 має свою окрему квартиру, яку вона отримала за місцем своєї роботи, для чого вони з сином розривали свій шлюб. Чи знаходяться вони на даний час в шлюбі, - йому не відомо. Відповідачка ОСОБА_4 та її дочка вселились та проживають в його квартирі, а він не має можливості користуватись належною йому квартирою, так як у нього немає ключів від вхідних дверей квартири. На його неодноразові вимоги надати йому ключі і не перешкоджати користуванню квартирою відповідачі відповідають відмовою, в квартиру його не пускають, документи на квартиру вони утримують у себе.

Дії відповідачів являються протиправними з наступних підстав. Квартира передана йому та синові в порядку приватизації житла і відповідно до законодавства є їх спільною сумісною власністю. Власник квартири має право використовувати приміщення для свого проживання. Розпоряджання майном, що знаходиться у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Він не бажає, щоб сім’я сина проживала в квартирі, до якої вони не мають жодного відношення і створюють йому перешкоди в здійсненні його права власності на житло. Він, як власник, має право вимагати усунення будь-якого порушення його прав власника. Зазначені дії відповідачів носять постійний характер на протязі тривалого часу, в зв’язку з чим він має реальні підстави вважати, що і в майбутньому вони будуть допускати аналогічні протиправні діяння, тому він, як власник квартири, змушений просити суд накласти заборону на відвідування його квартири відповідачкою ОСОБА_4 та її неповнолітньою дочкою.

Позивач просить суд в порядку усунення перешкод в здійсненні ним права власності на житло вселити його в квартиру АДРЕСА_2, виселити з квартири відповідачів ОСОБА_4 та її дочку ОСОБА_7, заборонити їм відвідувати дану квартиру і зобов’язати відповідача ОСОБА_3 надати йому правовстановлюючі документи на квартиру: свідоцтво про право власності, технічний паспорт та домову книгу.

Відповідачі позов визнали частково, не заперечують проти того, щоб позивач проживав в зазначеній квартирі та надати йому документи, а проти виселення ОСОБА_4 і неповнолітньої дочки та заборону їм відвідувати дану квартиру відповідачі висловили заперечення.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив суду, що в даний час він проживає в селі із своєю дружиною, але там немає ніяких побутових умов. Відповідачі спочатку попросились пожити в його квартирі, а потім вигнали його з належної йому квартири і не дають йому ключів. У його дружини хворі ноги, відповідачі повністю відмовились від них (від своїх батьків), крім відповідача у нього є ще один син. У відповідачки ОСОБА_4 є своя окрема квартира, яку вона отримала за місцем своєї роботи і раніше вона йому пропонувала помінятись квартирами, а тепер не бажає цього робити, його виганяють з квартири і взагалі навіть не дають ключів від дверей. Йому належить в квартирі одна кімната і він бажає в ній жити, а його туди не пускають.

У відповідях на запитання учасників процесу позивач повідомив, що спочатку він також проживав разом з відповідачами в спірній квартирі, а потім став жити в селі, бо там живе його дружина, і він повинен їй допомагати по господарству, бо вона хворіє. Коли він почав жити в селі, то відповідачі забрали в нього ключі від квартири і тепер не пускають його туди.

Позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі.

Представник позивача доповнив його пояснення наступним. У позивача, крім відповідача, є ще один син, тому позивач бажає вселитись в спірну квартиру, проживати в ній. Також він хотів би домовитись з відповідачем, щоб якимось чином забезпечити після своєї смерті житлом і молодшого сина, тобто щоб в подальшому якось розпорядитись своєю власністю, а саме - частиною квартири.

Та обставина, що позивач в даний час проживає в селі, нічого не означає, в м. Вільногірську в нього є власність - це спірна квартира і він може проживати там, де побажає, згідно з законодавством особа може мати декілька місць проживання. А те, що він не сплачує за комунальні послуги, це не підстава для відмови йому в задоволенні позову, це зовсім інший предмет і інша справа.. Перешкоди в здійсненні його права власності полягають в тому, що в спірній квартирі відповідачами змінено замки на дверях, а в нього немає навіть ключів і він не має змоги зайти в свою квартиру. Перешкодою є також те, що відповідачі йому не надають правовстановлюючі документи на квартиру, а можливо він бажає якимось чином розпорядитись своєю власністю і відсутність документів є для нього перешкодою, вони з сином є рівноправними співвласниками на квартиру і документи на квартиру видали одні, а син їх утримує, приховує від нього, що є незаконним.

Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що він проживає зі своєю сім’єю в квартирі, яка належить на праві власності йому та його батькові. Він свого батька з квартири не виганяв і не заперечує проти того, щоб батько жив в цій квартирі разом з ними, він може надати йому ключ від квартири, а проти того, щоб в квартирі проживав його брат, він заперечує. В 1991р. батько пішов на пенсію і з тих пір проживає в селі.

Він хоче проживати в спірній квартирі із своєю сім’єю, проти проживання батька в квартирі, проти надання йому ключів від дверей квартири та проти надання йому правовстановлюючих документів на квартиру - він не заперечує, просить не виселяти його сім’ю з квартири, а позов задовольнити частково.

Відповідачка ОСОБА_4 позов визнала частково. Вона в суді пояснила, що після реєстрації шлюбу з чоловіком (сином позивача) вони за згодою позивача весь час проживали в спірній квартирі, потім у них народилась дочка. Батько чоловіка спочатку, приблизно 7-8 років проживав в квартирі разом з ними і не заперечував проти їх проживання, а потім пішов на пенсію і виїхав в село, де проживає його дружина. Вони з чоловіком постійно їздили до батьків в село, допомагали їм фізично, жили добре та дружно. А зараз батько чомусь заперечує проти її проживання в цій квартирі. В неї дійсно є квартира, яку вона отримала шляхом родинного обміну, але там проживає її хвора мати і вона із сім’єю не може там проживати. Батько чоловіка ніколи раніше не заперечував проти їх проживання в цій квартирі, а тепер він бажає забезпечити житлом свого меншого сина, тому подав даний позов до суду.

Вона особисто не заперечує проти проживання батька в цій квартирі, вони йому в цьому ніколи не перешкоджали. Всі ці роки батько жодного разу не сплачував за квартиру та комунальні послуги, вони з чоловіком здійснювали всі платежі, в тому числі і за позивача, оскільки він прописаний в квартирі і на нього ведуться нарахування за комунальні послуги. Вони намагались якимось чином улагодити з батьком це питання, пропонували заплатити йому гроші, сплатити за його частку квартири, але на даний час в них немає такої великої суми, яку хоче батько, тому вони пропонували сплатити йому частинами, але він з цим не погоджується.

Відповідачка суду пояснила, що вона бажає проживати в цій квартирі разом з чоловіком і заперечує проти виселення її та дитини з квартири, вона не заперечує проти проживання в цій квартирі позивача.

Представник відповідачки доповнив її пояснення наступним.

Він пояснив, що, на його думку, позивач недобросовісним чином використовує свої права. Це полягає в тому, що в позові позивач зазначає, що відповідачі чинять йому перешкоди в використанні права власності, а в суді він вказує на те, що він бажає свою частку в спірній квартирі подарувати своєму меншому синові. Також позивач невірно зазначає про те, що відповідачі раніше були в шлюбі, а потім його розірвали, щоб отримати квартиру, але в дійсності вони і на даний час перебувають в шлюбі і ніколи його не розривали.

Невірно також він зазначає, що дружина відповідача без його згоди поселилась в спірну квартиру, оскільки вона з моменту одруження з його сином там проживала, і він проти цього в той час не заперечував і сам також багато років разом з ними проживав.

Відповідачі не заперечують проти того, щоб він, як батько та як співвласник, проживав в квартирі, а проти проживання його меншого сина вони заперечують, бо він не є членом його сім’ї. Також відповідачі не заперечують проти надання йому документів на квартиру і в любий момент він може їх взяти за необхідності.

Відповідачка по справі ОСОБА_4 у відповідності до закону має право проживати на житловій площі свого чоловіка, а бути прописаною в іншому місці. Позивач не проживає по своїй волі в спірній квартирі з 1991 року, отже йому ніхто ніколи не чинив ніяких перешкод у проживанні чи користуванні квартирою. Немає законних підстав для виселення з квартири ОСОБА_4, а якщо позивач не бажає, щоб сім’я сина користувалась його часткою квартири, то він може виділити свою частину в натурі, поставити замок, тобто визначити порядок користування житлом. Щодо заборони відповідачці та її дитині відвідувати квартиру, яка належить її чоловіку - це є фантазія позивача, законом це не передбачено.

Представник відповідачки просить відмовити позивачеві в задоволенні позову та стягнути з нього витрати, пов’язані з оплатою наданої ним правової допомоги.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що позивач ОСОБА_1 є чоловіком її двоюрідної сестри. В її квартирі він (позивач) ніколи не проживав, просто вона на його прохання дала йому свою адресу для того, щоб туди присилали судові повістки позивачеві, бо він взагалі проживає в с Малоолександрівка. Він поїхав туди жити після того, як вийшов на пенсію, а в його 2-х кімнатній квартирі, яка розташована в м. Вільногірську, проживає сім’я, що складається з трьох чоловік. їй відомо, що в даний час батько і син конфліктують за квартиру, але вона не знає, - що кому з них не подобається.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що їй відомо, що батько з сином судяться за квартиру. Зараз в квартирі живе син позивача, його дружина та дочка, а раніше жив і батько (позивач) з ними, а потім він пішов на пенсію і поїхав в село. Вона не знає, - з ким він живе в селі, бачила, що він інколи приїжджає в Вільногірськ, але їй не відомо, чи хотів він вселятись в свою квартиру, чи ні. Сама вона в його квартирі ніколи не була, з позивачем бачились біля під’їзду. Про те, що в суді слухається дана справа, вона дізналась від ОСОБА_4.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Як вбачається з листа Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 проживає на території сільської ради без реєстрації по паспортному обліку з дружиною ОСОБА_10 в домоволодінні, яке належить на праві особистої власності дружині (а.с. 25).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 1983 року, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідно копіями свідоцтв про укладення шлюбу та про народження дочки (а.с. 34, 35).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.06.1997р. спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується копією зазначеного документа (а.с. 36). На дану квартиру виготовлено технічний паспорт та домову книгу (а.с. 37-39).

Заслухавши пояснення сторін, доводи їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

В процесі розгляду справи встановлено, що позивач та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_3, яку вони отримали у спільну сумісну власність в порядку приватизації житла, оскільки на момент приватизації вони удвох були зареєстровані по паспортному обліку в цій квартирі. До виходу на пенсію позивач проживав разом з сином та невісткою в цій квартирі, потім у них народилась дочка. Оформивши пенсію, позивач поїхав в село, де проживала його дружина, яка має спадкове домоволодіння, де вони разом проживають на даний час.

Суд не може погодитись з доводами позивача про те, що відповідачка вселилась в спірну квартиру без його згоди на це, оскільки вона проживала в цій квартирі після одруження з сином позивача і крім того в той час, коли ще квартира не була приватизована, тобто коли ще не потрібно було згоди позивача. А згода співвласників на розпоряджання майном вимагається тоді, коли майно є спільною сумісною власністю.

Як встановлено в процесі розгляду справи, спірна квартира стала спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 набагато пізніше, - в 1997р. коли вони приватизували квартиру, а до цього відповідачка ОСОБА_4 проживала в квартирі як член сім’ї сина позивача, проти чого позивач не заперечував.

В даний час ОСОБА_3 є співвласником спірної квартири і у відповідності до вимог ст. 383 ч.2 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання і проживання членів своєї сім’ї.

Оскільки позивач тривалий час не проживає в зазначеній квартирі, а проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено довідкою Малоолександрівської сільської ради, то не можна сказати, що сім’я його сина створює йому перешкоди в використанні свого права власності на зазначену квартиру.

Однак, позивач суду пояснив, що коли йому необхідно і він приїздить до м. Вільногірська, то він не може зайти до своєї квартири через відсутність у нього ключів від вхідних дверей, оскільки відповідачі змінили замки і ключів йому не надали. Цю обставину відповідачі не спростували, вони визнали позов в цій частині, пояснили, що не заперечують проти проживання батька (позивача) в квартирі і не заперечують надати йому ключі та правовстановлюючі документи на квартиру, тобто у разі необхідності, за його проханням вони йому нададуть ці документи та ключі.

З наведених вище підстав, враховуючи визнання позову відповідачами в цій частині, суд приходить до висновку про задоволення позову саме в цій частині. В задоволенні решти позовних вимог, на думку суду, слід відмовити, оскільки такі вимоги не грунтуються на вимогах законодавства. Отже, за даних обставин відсутні підстави для виселення ОСОБА_4 та її неповнолітньої дочки із спірної квартири. Також суд не вбачає підстав для накладення заборони відвідувати їм вказану квартиру без згоди позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позовні вимоги викладено в 4-х пунктах позовної заяви, в задоволенні двох з них відмовлено, а по двом іншим пунктам позовні вимоги задоволено.

При подачі позову позивачем сплачено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в загальній сумі 16.00 грн., отже половина цієї суми підлягає стягненню з відповідачів.

Відповідно до п.18 ст. 4 Закону України "Про державне мито" відповідач ОСОБА_3, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. (категорія 2) має пільги, тобто в даному випадку він звільняється від стягнення з нього судових витрат у вигляді сплати за державне мито, його частина держмита відшкодовується за рахунок держави. Інша частина держмита в розмірі 04.25грн. (8.50: 2) підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_4

Витрати по сплаті коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відшкодовуються за рахунок відповідачів в солідарному порядку, оскільки відповідач ОСОБА_3 пільг по сплаті за цей вид витрат не має.

Витрати по оплаті правової допомоги адвокатів також відносяться до одного з видів судових витрат. Цей вид витрат підтверджено документально обома сторонами (а.с. 6, 53). З наведених підстав на користь позивача належить стягнути солідарно з відповідачів 40.00 грн. (80.00грн.: 2).

Відповідно до вказаної норми цивільного процесуального законодавства ( ст. 88) з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_4 підлягають до стягнення витрати, понесені нею в зв’язку з оплатою правової допомоги адвоката пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позов ОСОБА_1 задоволено навпіл, послуги адвоката відповідачкою оплачено в сумі 1500.00 грн., отже з позивача належить стягнути на користь відповідачки 750 грн. (1500.00: 2).

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 218 ч.2, 84, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 368, 369 ч.2, 382, 383, 386, 391, 405 ч.2 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності на жиле приміщення задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_4, що належить йому на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.06.1997 року.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_3 надати позивачеві ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на спірну квартиру, зокрема свідоцтво про право власності на житло від 02.06.1997р., технічний паспорт та домову книгу для виготовлення для себе нотаріально оформлених копій цих документів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов’язані з оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та оплату правової допомоги адвоката в сумі 47.50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов’язані з оплатою держаного мита в сумі 04.25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 750.00 грн. у відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись після 10.04.2009р.