Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2019 Справа №607/18061/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді                Братасюка В.М.

з участю секретаря с/з        Созанської Т.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 18 502, 82 грн., з яких – 10 000, 00 грн. отриманих в позику, 61, 64 грн. – 3 відсотки річних за весь час користування коштами, 719, 18 грн. – пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 222, 00 грн. – інфляційні збитки, 7 500, 00 грн. – неустойка.

Позовні вимоги мотивує тією обставиною, що 04 квітня 2019 року між сторонами спору було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого відповідач позичив у позивача 10 000 гривень та зобов`язався повернути їх до 01 травня 2019 року. Станом на дату подачі позову, відповідач грошові кошти не повернув. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою.

Умови договору відповідач не виконав і гроші у повному обсязі не повернув, а тому позивач просить суд захистити його цивільне право і стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 18 502, 82 грн.

У судове засідання представник позивача – Притула О.Б. не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином, доказів про причини неявки та відзиву щодо позову суду не подав, тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи та постановлення заочного рішення

Всесторонньо, повно та об`єктивно дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

Обставини справи.

14 квітня 2019 року між сторонами спору було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позивач передав у власність відповідачу 10 000 гривень. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою.

Відповідач зобов`язався повернути позивачу позику у такій самій сумі в строк до 01 травня 2019 року. У разі неповернення зазначеної суми відповідач зобов`язався оплачувати 100 грн. за кожен день прострочення.

У встановлений договором строк відповідач борг не повернув.

Висновки Суду щодо повернення тіла позики

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладення договору позики від 14 квітня 2019 року, позивач представив суду розписку від 14 квітня 2019 року, яка свідчить про передачу ОСОБА_2 у позику грошових коштів на суму 10 000 гривень.

За нормами ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Висновки Суду щодо стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та інфляційних нарахувань.

Позивач заявив окрему вимогу до відповідача про стягнення в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, трьох процентів річних від простроченої суми, а також інфляційних нарахувань за весь час прострочення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання за договором позики від 14.04.2019 року, виникла заборгованість на суму 10 000 гривень.

Три проценти річних від простроченої суми за період з 02.05.2019 року по 15.07.2019 року становить, згідно розрахунку поданого позивачем – 61, 64 гривень.

Інфляційні нарахування за весь час прострочення, а саме з 02.05.2019 року по 15.07.2019 року становить, згідно розрахунку поданого позивачем – 222, 00 гривень.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Висновки Суду щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами.

Також, позивач окремо заявив вимогу про стягнення неустойки в розмірі 100 грн. за кожен день прострочення, у разі неповернення зазначеної суми позики.

Згідно поданого позивачем розрахунку, неустойка за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 02.05.2019 року по 15.07.2019 року становить 7 500 гривень

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дна повернення позики.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, яка згідно розрахунку поданого позивачем становить 719, 18 грн.

Враховуючи вище зазначені положення закону, та те, що розпискою якою відповідач ОСОБА_2 підтвердив факт позики у позивача грошових коштів 14.04.2019 року в сумі 10 000 гривень, було передбачено сплату неустойки в розмірі 100 грн. за кожен день прострочення, у разі неповернення зазначеної суми позики, Суд не вбачає підстав для застосування норм ч. 1 ст. 1048 ЦК України, оскільки розпискою був встановлений розмір і порядок одержання процентів за користування коштами.

Тому, в цій частині позову, а саме стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 719, 18 грн., слід відмовити, оскільки в даному випадку буде мати місце подвійне стягнення. Окрім цього з наданого позивачем розрахунку 719, 18 грн. вбачається, що заявляючи вимогу про стягнення пені, фактично нараховано проценти за користування позиченими коштами в порядку ст. 1048 ЦК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, проте позовних вимог про стягнення процентів позивачем не заявлено.

Висновки суду по суті заявлених вимог.

ОСОБА_2 згідно умов договору позики від 14 квітня 2019 року, суму боргу не повернув, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із відповідача суми боргу з урахуванням 3% річних, інфляційних нарахувань за час прострочення та неустойки.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 14 квітня 2019 року в сумі 17 783, 64 грн., з яких – 10 000, 00 грн. отриманих в позику, 61, 64 грн. – 3 відсотки річних за весь час користування коштами, 222, 00 грн. – інфляційні збитки, 7 500, 00 грн. – неустойка.

Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 60, 78, 81, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 Цивільно-процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17 783, 64 грн., з яких – 10 000, 00 грн. отриманих в позику, 61, 64 грн. – 3 відсотки річних за весь час користування коштами, 222, 00 грн. – інфляційні збитки, 7 500, 00 грн. – неустойка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768, 40 гривень сплаченого при зверненні до суду судового збору.

В задоволені інших вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк