УХВАЛА

28 листопада2019 року

м. Київ

справа № 753/1714/19

провадження № 61-21178ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «АК «Київводоканал», в якому просила:

1) визнати протиправними дії відповідача, що полягають в нарахуванні плати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за відсутністю актів обстеження водопровідної мережі будинку АДРЕСА_1 , в нарахуванні завищених обсягів споживання холодної води без відповідного обґрунтування, в нарахуванні боргу за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, який обліковується на особливому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я позивача;

2) зобов`язати відповідача провести коригування нарахування за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за період починаючи з січня 2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до норми споживання холодної води 4.5 куб.м., щомісячно на одну особу, з врахуванням пільги та виключити з картки особового рахунку № НОМЕР_1 відомості про наявність боргу з оплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення;

3) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні позивачу інформації про показники засобу комерційного обліку холодної води (загальнобудинковий лічильник), який встановлений в будинку АДРЕСА_1 , в ненаданні інформації про обсяги споживання холодної води мешканцями та юридичними особами, підприємцями фізичними особами, які проживають та розміщені у вказаному будинку;

4) зобов`язати відповідача надавати позивачу щомісяця додаток до повідомлень рахунків на оплату послуг з інформацією про поточні та попередні показники комерційного вузла обліку (загальнобудинковий лічильник), про обсяги споживання холодної води в цілому по будинку АДРЕСА_1 , детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої холодної води між споживачами вказаного багатоквартирного будинку № 50 (мешканцями будинку, юридичними особами та фізичними особами підприємцями, які займають житлові приміщення в будинку).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з недоведеності позовних вимог, оскільки в квартирі останньої відсутній квартирний засіб обліку води, плата за послуги позивачу нараховується відповідно до показників будинкового лічильника за відрахуванням показників спожитої води іншими мешканцями по їх показникам обліку, тобто у відповідності до вимог законодавства. Будинковий лічильник є справний та в належному стані. Крім того, судами зазначено, що вимоги ОСОБА_1 про надання детального розрахунку розподілу обсягу спожитої холодної води між споживачами багатоквартирного будинку не ґрунтується на приписах Закону та нормативних актах.

У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Суддя В . С. Жданова