Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/16056/15-ц

провадження № 61-3575св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Зайвим Андрієм Олександровичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року в складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.

Позов мотивований тим, що у липні 2015 року до нього звернувся представник ОСОБА_2 з вимогою повернути грошові кошти на суму 300 000,00 доларів США, які відповідач начебто надавав йому за розпискою від 17 березня 2014 року.

Вважає договір позики, укладений у формі розписки від 17 березня 2014 року, недійсним та ставить під сумнів автентичність розписки оскільки ані сума грошей, ані дата написання розписки та повернення грошей не узгоджуються з тими домовленостями, які були між ним та відповідачем. Правовідносини, що склались між ними, мали місце в 2008 році, проте суми операцій були інші.

З огляду на вказане просив визнати недійсним договір позики, укладений у формі розписки від 17 березня 2014 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, враховуючи неможливість проведення експертизи за відсутності оригіналу розписки, який знаходиться в матеріалах іншої цивільної справі, дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики не знайшли свого підтвердження належними доказами.Будь-яких інших письмових доказів на підтвердження обставин не написання чи не підписання позивачем оспорюваної розписки, а також доказів того чи мали місце будь-які виправлення в розписці щодо суми боргу, дати написання розписки та повернення грошових коштів, позивачем при розгляді справи надано не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зайвий А. О. подав до касаційного суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не задоволено клопотання представника позивача щодо витребування оригіналу розписки із матеріалів судової справи № 398/2396/15-ц, яка розглядалась в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області, у зв`язку із чим судовими експертами не проведено судову експертизу, яка б мала ключове значення для вирішення спору.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У липні 2019 року до суду касаційної інстанції від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на безпідставність доводів позивача, оскільки на підтвердження дійсності розписки представником відповідача надано суду копію висновку спеціаліста № 945 по почеркознавчому дослідженню підпису та рукописних записів, складеного 22 травня 2016 року спеціалістом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 760/16056/15-ц з Солом`янського районного суду м. Києва.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 17 березня 2014 року складено розписку, в якій зазначено, що ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2 300 000,00 доларів США та зобов`язався повернути їх до 28 лютого 2015 року. У матеріалах справи міститься копія оспорюваної розписки, оригінал якої знаходився в матеріалах цивільної справи Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оспорюваною розпискою.

Також представником відповідача надано копію висновку спеціаліста № 945 по почеркознавчому дослідженню підпису та рукописних записів, складеного 22 травня 2016 року спеціалістом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якому зроблено категоричний висновок про те, що рукописний текст в розписці від 17 березня 2014 року та підпис від імені ОСОБА_1 виконаний самим ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що договір позики, укладений у формі розписки від 17 березня 2014 року, є недійсним, оскільки ані сума грошей, ані дата написання розписки та повернення грошей не узгоджуються з тими домовленостями, які були між ним та відповідачем.

На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин та вимог, у грудні 2015 року стороною позивача було заявлено клопотання про витребування у ОСОБА_2 оригіналу розписки від 17 березня 2015 року та клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року за клопотанням сторони позивача в справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження в справі.

У червні 2016 року на адресу суду надійшло повідомлення від 30 травня 2016 року про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів. Зазначено, що 09 березня 2016 року експертами було заявлено клопотання про необхідність надання оригіналу досліджуваного документу та достовірних вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_1 . Станом на 25 травня 2016 року клопотання експертів виконано не було, а за наявними матеріалами проведення цієї експертизи неможливе.

У листопаді 2016 року представником позивача повторно подано заяву про витребування оригіналу розписки та призначення судово-почеркознавчої експертизи.

08 грудня 2016 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою про повернення йому оригіналу боргової розписки з метою проведення судової експертизи.

Листом № 398/2396/15-ц/43614/2016 від 16 грудня 2016 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області повідомив про те, що ухвалою суду від 17 листопада 2015 року провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу зупинено та за вимогами статті 138 ЦПК України, надіслання оригіналу розписки неможливе без шкоди для розгляду справи.

Разом з тим, в матеріалах справи також міститься інший лист Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/2396/15-ц/43614/2016 від 16 грудня 2016 року, в якому зазначено, що за вимогами статті 138 ЦПК України повернення оригіналу розписки неможливе без шкоди для розгляду справи, проте оригінал розписки може бути наданий за ухвалою суду про витребування доказів, з подальшим поверненням оригіналу розписки для розгляду цивільної справи №398/2396/15-ц.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року за клопотанням сторони позивача в справі повторно призначено судову експертизу. В ухвалі суду вказувалось про проведення судової експертизи, за наявності такої можливості, за матеріалами справи, з урахуванням факту перебування оригіналу розписки в матеріалах іншої цивільної справи, що перебуває на розгляді в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 30 жовтня 2017 року повторно повідомлено про неможливість надання висновку судової експертизи. Зазначено, що 12 червня 2017 року експертами було заявлено клопотання про необхідність надання оригіналу розписки від 17 березня 2014 року та додаткових вільних та експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 . Станом на 27 жовтня 2017 року необхідні матеріали не надійшли.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Поняття доказів закріплено у статті 76 ЦПК України відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними у розумінні частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач у суді першої інстанції неодноразово заявляв клопотання про витребування оригіналу розписки від 17 березня 2015 року для проведення експертизи, оскільки не мав можливості самостійно надати цей доказ, так як оригінал розписки знаходився у ОСОБА_2 , а потім в матеріалах справи, яка перебувала в провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Крім того, вказані клопотання він заявляв й у суді апеляційної інстанції, оскільки проведення судово-почеркознавчої експертизи мало ключове значення для вирішення цієї справи.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів без обґрунтування підстав відмови та наведення мотивів такої відмови.

При цьому судом не враховано, що позивач не мав можливості самостійно надати оригінал розписки і такий доказ міг бути витребуваний лише за ухвалою суду відповідно до вимог статті 84 ЦПК України.

Також судом не враховано, що листом № 398/2396/15-ц/43614/2016 від 16 грудня 2016 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області повідомив, що оригінал розписки може бути наданий за ухвалою суду про витребування доказів, з подальшим повернення оригіналу розписки для розгляду цивільної справи № 398/2396/15-ц.

Відповідно до частини третьої статті 107 ЦПК України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Встановлення обставин, для з`ясування яких призначалася експертиза здійснюється судом у судовому засіданні з урахуванням усіх доказів, аналізу правової позиції цієї особи, що заявляє клопотання і того результату, якого вона домагається.

Враховуючи, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз неодноразово повідомлялось суду про неможливість надання висновку судової експертизи у зв`язку із відсутністю оригіналу розписки від 17 березня 2014 року, а також беручи до уваги неодноразові клопотання позивача про витребування доказів, які були невмотивовано відхилені судом, висновки апеляційного суду про безпідставність та недоведеність позовних вимог є передчасними.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, не навів обґрунтованих висновків на спростування доводів апеляційної скарги, отже не встановив усіх обставин справи, тому передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Зайвим Андрієм Олександровичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов

Судді:В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов