Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 570/4762/16-ц

провадження № 61-32745св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , державне підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Рівненської районної державної адміністрації,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Рівненської районної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Рівненської районної державної адміністрації (далі - ДП «Рівненський інститут землеустрою»), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 лютого 2009 року.

Рішенням Малошпаківської сільської ради Рівненського району від 03 грудня 2010 року позивачу безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку.

Під час оформлення технічної документації на земельну ділянку позивачу стало відомо, що належна ОСОБА_5 земельна ділянка фактично накладається на земельну ділянку, де розташований його будинок, що перешкоджає йому у можливості володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року у справі № 569/7226/14-ц ДП «Рівненський інститут землеустрою» зобов`язано за власний рахунок усунути допущені ним помилки у технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, а саме під час визначення ним координат земельної ділянки площею 2,80 га, складанні її кадастрового плану, правильно визначити координати земельної ділянки, скласти її кадастровий план та підготувати з приводу цього обмінний файл.

Зазначене судове рішення ДП «Рівненський інститут землеустрою» не виконано, оскільки ОСОБА_5 не надає згоду на перенесення в натурі меж її земельної ділянки.

Посилаючись на необхідність захисту свого порушеного права на земельну ділянку та похідний характер права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку від відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки, ОСОБА_1 просив задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року, позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 15 грудня 2004 року № 799 відносно передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Визнано недійсним та скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 060663, виданий на ім`я ОСОБА_5 17 лютого 2005 року щодо земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 56:246:867:00:11:066:0002, виключено відомості про дану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, скасовано державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Рішення місцевого суду мотивоване встановленими під час виготовлення кадастрового плану для видачі державного акта на право приватної власності на землю порушеннями вимог статей 116, 118 ЗК України, внаслідок незанесення на нього меж вкрапленої земельної ділянки стороннього землекористувача, що потягло за собою виготовлення державного акта з неправильними межами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на вищевказані судові рішення. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направити справу до місцевого суду на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Рівненського районного суду Рівненської області.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року до участі у справі залучено правонаступників ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на неправильність встановлення судами моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, та, у зв`язку з цим, безпідставне незастосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Зазначає, що ухвалюючи оскаржувані рішення та визнаючи недійсними розпорядження голови Рівненської РДА та державного акта про право власності на земельну ділянку, суди залишили поза увагою ту обставину, що цими документами за нею оформлено право власності на три земельні ділянки із різними кадастровими номерами, на двох з яких будинок відповідача не знаходиться, що підтверджується технічними даними Державного земельного кадастру.

ОСОБА_5 звертає увагу на обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки порушення прав ОСОБА_1 є наслідком неправильного внесення координат до Державного земельного кадастру ДП «Рівненський інститут землеустрою».

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, прийнятих у відповідності до вимог процесуального права та із правильним застосуванням норм матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Згідно даних Державного земельного кадастру цей будинок знаходиться належній ОСОБА_5 земельній ділянці.

На підставі державного акту на право приватної власності на землю ЯБ №060663 від 17 лютого 2005 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 03 грудня 2010 року ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року зобов`язано ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок усунути допущені ним помилки у технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, а саме під час визначення ним координат земельної ділянки площею 2,80 га, складанні її кадастрового плану та підготовки з приводу цього обмінного файлу. Зобов`язано ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок у технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області правильно визначити координати земельної ділянки площею 2,80 га, скласти її кадастровий план та підготувати з приводу цього обмінний файл.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на непроведення змін в реєстрації земельної ділянки ОСОБА_5 , нездійснення відповідних виправлень у накладенні меж із його земельною ділянкою, а також на те, що роботи із землеустрою зупинені на стадії реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 57 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із обґрунтованості позовних вимог та існування порушеного права позивача у зв`язку з невнесенням меж вкрапленої земельної ділянки, на якому знаходиться належний йому будинок, при виготовленні кадастрового плану для видачі державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_5 .

Водночас, мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень не містять посилань на докази, у зв`язку із наданням відповідної оцінки яких судами попередніх інстанцій було зроблено висновок про доведеність обставини накладення земельної ділянки ОСОБА_5 та земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 рішенням Малошпаківської сільської ради Рівненського району № 260 від 03 грудня 2010 року.

Так, вказуючи, що ОСОБА_5 не надано доказів на спростування тверджень позивача, місцевий суд, в порушення приписів цивільного процесуального законодавства, не сприяв здійсненню відповідачем її прав та не роз`яснив ОСОБА_5 , що належним та допустимим доказом, який спростовує позовні вимоги є саме висновок судової експертизи, надання якого потребує наявність спеціальних знань щодо фактичного накладення (ненакладення) земельних ділянок.

Крім цього, суди не надали оцінку наявній у матеріалах справи копії відповіді Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області на звернення ОСОБА_5 (а. с. 44), не досліджено обставини, встановлені у заочному рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року у справі № 569/72226/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та не встановили чи є виправданим виправлення помилок у документації з землеустрою шляхом скасування правовстановлюючого документу на земельну ділянку та фактичного позбавлення ОСОБА_5 права власності на неї.

Суди не з`ясували момент коли було допущено помилку у конфігурації земельної ділянки, чи виготовлявся оскаржуваний державний акт про право власності на земельну ділянку на підставі помилкової технічної документації та чи необхідно для усунення такої помилки змінювати конфігурацію земельної ділянки у державному акті.

При вирішенні питання про застосування позовної давності, про що було вказано ОСОБА_5 у запереченні на позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався з вересня 2014 року - у зв`язку із невиконанням ОСОБА_5 заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року. Разом із цим, судами не враховано, що процес виготовлення землевпорядної документації було розпочато за замовленням позивача раніше, про що, зокрема, свідчать додані до позовної заяви копії протоколу встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акта передачі на збереження межових знаків.

Оцінюючи правомірність постановлених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди зобов`язані власні процесуальні дії належним чином мотивувати, враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, а обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання названого принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська