ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"27" листопада 2019 р. Справа№ 910/6052/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.11.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016

у справі № 910/6052/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до Державної іпотечної установи

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс",

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського апеляційного господарського суду перебувала справа №910/6052/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6052/16 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6052/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 у справі №910/6052/16 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016.

30.09.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державної іпотечної установи надійшла заява про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за нововиявленими обставинами.

Як на підставу для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, Державна іпотечна установа посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2019. Зазначаючи при цьому, що у зазначеному рішенні суд дійшов висновку, що постанови правління Національного банку України №102/БТ від 26.02.2014 та 348/БТ від 12.06.2014 не є нормативно-правовими, а є розпорядчими актами НБУ, які відповідно до положень ч. 3 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 заяву Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Козир Т.П., Кравчука Г.А.

07.10.2019 на адресу Господарського суду міста Києва направлено лист з проханням скерувати до Північного апеляційного господарського суду для розгляду вказаної заяви матеріали справи №910/6052/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи, за участю третії осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товармиства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про визнання недійсним Договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014.

30.10.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6052/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 відкрито провадження за заявою Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №910/6052/16. Призначено до розгляду заяву на 27.11.2019.

11.11.2019 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні заяви Державної іпотечної установи від 23.09.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та залишити відповідне судове рішення в силі.

В судовому засіданні 27.10.2019 представник відповідача підтримав доводи, викладені в заяві, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №910/6052/16 та призначити до розгляду апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Госопдарського суду міста Києва від 15.06.2016 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до Державної іпотечної установи про визнання договорів недійсними.

В судовому засіданні 27.11.2019 представник позивача заперечив проти доводів викладених в заяві, та просив відмовити в задоволенні заяви Державної іпотечної установи від 23.09.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та залишити відповідне судове рішення в силі.

В судовому засіданні 27.11.2019 представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечив проти доводів викладених в заяві, та просив відмовити в задоволенні заяви Державної іпотечної установи від 23.09.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та залишити відповідне судове рішення в силі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -1 та -2 в судове засідання 27.11.2019 не з`явилися. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -2 та -3 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -2 та -3 та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши доводи заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. (позивач, Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи (відповідач, Установа) про визнання недійсним Договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, які укладено між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог Банк посилається на те, що Договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 (далі - Договір застави) та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 (далі - Договір відступлення), укладені між Банком та Установою з метою забезпечення виконання зобов`язань Банку перед Установою за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 (далі - Договір банківського рахунку), є нікчемними на підставі п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" незалежно від наявності відповідного рішення суду, але це не позбавляє позивача можливості визнання зазначених правочинів недійсними в судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6052/16 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/6052/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 у справі №910/6052/16 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016.

В обґрунтування заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за нововиявленими обставинами заявник зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2019 встановлено, що постанови правління Національного банку України №102/БТ від 26.02.2014 та 348/БТ від 12.06.2014 не є нормативно-правовими, а є розпорядчими актами НБУ, які відповідно до положень ч. 3 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею. Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Разом з тим, приписи зазначеної норми щодо надання юридичної сили обмеженням повноважень з представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами, випадками обізнаності (зокрема ДІУ) відповідача у справі №910/6052/16 кореспондуються з обмеженнями встановленими постановами правління Національного банку України №102/БТ від 26.02.2014 і 348/БТ від 1.06.2014, що передбачають можливість визнання судом недійсним відповідного правочину.

Заперечуючи проти заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за нововиявленими обставинами, позивач зазначає, що саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2019 не існувало на момент ухвалення постанови, яку просить переглянути заявник, більш того, на момент подання заяви рішення від 04.05.2019 не набрало законної сили. До того ж це рішення не містить нововиявленої обставини. Відповідач на підставі цього рішення, у своїй заяві надає нове тлумачення (правову кваліфікацію) актам Національного банку України, яка була встановлена безпосередньо чинним законодавством на момент ухвалення постанови, яка переглядається в порядку ст. 325 ГПК України. У зв`язку із чим така заява не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 320 ГПК України, зокрема, рішення, постанови та ухвали господарського суду можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відтак, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою та обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Разом із цим, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Глави 3 ГПК України.

Крім того, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

У межах даної справи позивачем було заявлено вимоги про визнання недійсними укладених між сторонами договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання спірних правочинів недійсними, суди виходили з того, що договір застави майнових прав та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містять ознаки нікчемності, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання таких договорів недійсними. Також судом було встановлено, що спірні договори суперечать Постанові НБУ № 348/БТ та укладені банком з порушенням господарської компетенції. Крім того, суди зазначили, що при укладені спірних договорів зазначені правочини відповідачем повинні були бути погоджені з наглядовою радою, чим також порушено ст. 241 Цивільного кодексу України.

Судова колегія зазначає, що характеристика виду актів, якими є постанови правління Національного банку України жодним чином не спростовує фактів, які було покладено в основу судового рішення, а саме: тих обставин, що укладення між сторонами оспорюваних договорів без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного банку України суперечить вимогам постанови Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014 та . 3, 47, 49, 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», і як наслідок, є самостійною підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Також колегія суддів зазначає, що характеристика постанов Національного банку України не впливає на статус відповідних постанов як таких, що є обов`язковими для застосування та не є нововиявленою обставиною в розумінні ч. 1, 2 ст. 320 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що наведені заявником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу судового рішення, а врахування таких обставин судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що самого рішення не існувало на момент ухвалення постанови, яку просить переглянути заявник за ово виявленими обставинами.

Водночас, Північний апеляційний господарський суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

При цьому, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з ово виявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року). Таке не встановлено у даній справі за результатами перегляду.

Відтак, перевіряючи обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності ово виявленим обставин для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені Державною іпотечною установою обставини не є ово виявленими в розумінні вимог ов. 320 ГПК України.

Оскільки суд дійшов висновку, що заява Державної іпотечної установи задоволенню не підлягає, то судові витрати відповідно до ов. 129 ГПК України, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/6052/16.

Залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/6052/16 в силі.

Матеріали справи № 910/6052/16 повернути до господарського суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст ухвали складено 28.11.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир