Справа № 645/3963/16-ц

Провадження № 8/645/9/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року                                        місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Романюк А.О.,

за участю заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – ОСОБА_2 ,

представника банку – Вельковського ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

        ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, якою просила скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2016 року та ухвалити нове рішення. В обґрунтування заяви зазначалося, що заочним рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2016 року задоволено позов ПАТ «ОТП Факторинг» про стягнення заборгованості за кредитним договором МЛ-708/016/2008 від 25.01.2008 року у розмірі 22092,19 доларів США, що станом на 29.04.2016 року складає 556 425 грн. 26 коп., а також судовий збір у розмірі 8346 грн. 38 коп.. В кримінальному проваджені № 120182200600001369 від 02.08.2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України проведено судово-почеркознавчу експертизу від 21.06.2019 року, згідно якої «4. Підпис від імені ОСОБА_1 в «Інформаційному листі Умови кредитування по програмі «Житло в кредит» від 22.11.2007, розташований у рядку « ОСОБА_1 « 25 січня 2008 року», - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою». Фотокопію вказаного висновку заявниця отримала у слідчого 15.08.2019 року. Таким чином, заявниці стало відомо, що важливий письмовий доказ до укладання і під час укладання кредитного договору МЛ-708/016/2008 від 25.01.2008 року підроблений в цілях прикриття порушення її прав споживача фінансової послуги в січні 2008 року, коли вона звернулася до відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Харкові для отримання споживчого кредитного договору на придбання квартири і їй не було повідомлено про схеми кредитування, які застосовуються ПАТ «ОТП Банк». 25.01.2008 року між заявницею та ПАТ «ОТП Банк» було підписано лише частини №№ 1 і 2 споживчого кредитного договору № МL708/016/2008 на придбання нерухомого майна – двокімнатної квартири. В частині № 1 цього договору є умови, що договір складається з двох частин, які нероздільно пов`язані між собою. Договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин цього Договору, включаючи всі додатки до нього. Графік платежів підписується обома сторонами, є невід`ємною частиною до цього договору, а в частині № 2 є умова, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів. Детальний розпис сукупної вартості кредиту визначається банком в додатках до цього договору. Але цього додатку і графіків платежів не було на момент укладання договору. З 23.01.2009 року укладались додаткові договори на зміну фіксованої процентної ставки без підписання «графіків платежів» в новій редакції, цей факт є доказом порушення вимог ст. 638 ЦК України. Заявниця посилаючись на ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону з 13.01.2006 року по 16.10.2011 року ч. 4 « у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; право дострокового повернення кредиту; інші умови, визначені законодавством. На думку заявниці, її було введено в оману і зокрема по сплаті процентів за користування кредитом за аутентичними платежами на суму 82659,20 доларів США, в той час як за класичною схемою вона сплатила б 62216,17 доларів США, різниця 20 442,43 доларів США. Фактично по неукладеному кредитному договору вона отримала у банка 56 554 доларів США, а повернула станом на 23.12.2016 року – 71391,59 доларів США, тобто суму кредиту повернула повністю і сплатила проценти, пеню, штрафи на суму 14 837,59 доларів США.        На підставі викладеного ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою.

       Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, визначеного головуючого суддю – Горпинич О.В..

       Ухвалою від 23.09.2019 року заяву ОСОБА_1 , залишено без руху та після усунення недоліків ухвалою від 07.10.2019 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та призначено розгляд заяви у судове засідання.

       У судовому засіданні заявниця та її представник ОСОБА_2 підтримали заяву, просивши про задоволення, також було надано письмові пояснення, згідно яких представник зазначав, що позивач надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором МЛ-708/016/2008 станом на 29.04.2016 року на загальну суму 22092,19 доларів США, що складає 556 425 грн. 26 коп. за офіційним курсом НБУ. Посилаючись на ст. 553 ЦК України, зазначалося, що валюта виконання грошового зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення невстановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно кредитного договору, графік платежів підписується обома сторонами, є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а в частині № 2 є умова повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів. За частиною № 2 договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, і далі нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частки кредиту та в строк, перебачений в графіку платежів. В графіку платежів повинно було вказано конкретні «Дата платежу», а відповідно позивач зобов`язаний визначити за офіційним курсом НБУ кожної частини кредиту і сплату процентів доларів США в гривні саме на конкретний день платежу, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України. Сума цих частин платежів і складала б суму заборгованості в гривнях на 29.04.2016 року. Все це можливо було б за умови, якщо у кредитному договорі визначено грошовий еквівалент доларів США в гривні, але цього не має в договорі. Розрахунок заборгованості станом на 29.04.2016 року по курсу НБУ на цю дату, а не на дні платежів, не відповідає ні графіку, ні умовам кредитного договору, ні ч. 2 ст. 533 ЦК України.

       Представник банку ОСОБА_4 в судовому засіданні проти заяви заперечував, посилаючись на її необґрунтованість, просив відмовити в її задоволенні.

Суд, вислухавши сторони по справі, дослідивши заяву, матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, письмові докази додані до заяви, вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно частини четвертої цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30.03.2012 року, зазначено, що, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, судам слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. При цьому судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини   за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Таким чином і з огляду на вищевикладене не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 зі справи № 3-108гс14 : «До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи».

 Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Верховний Суд в своїй постанові від 29.08.2018 року по справі №552/137/15-ц вказав, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.

Висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 9749 у розумінні положень ЦПК України, не є нововиявленою, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення не могла. Крім того, при розгляді цивільної справи за позовом ПАТ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором взагалі не залучався «Інформаційний лист Умови кредитування по програмі «Житло в кредит», та не був предметом розгляду в суді.

Крім того, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , посилався на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2018 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання договору неукладеним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Представник заявниці зазначав, що в даному рішенні суд посилався на інформаційний лист.

Необхідно наголосити, що дійсно суд посилався на Інформаційний лист у своєму рішенні від 21.12.2018 року, але це посилання мало місце при розгляді іншої справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання договору неукладеним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Також заявниця та її представник посилалися на те, що в графіку платежів повинно бути вказано конкретну «дату платежу», а відповідно позивач зобов`язаний визначати за офіційним курсом НБУ кожної частини кредиту і сплати процентів доларів США в гривні саме на конкретний день платежу, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України. Розрахунок заборгованості станом на 29.04.2016 року по курсу НБУ на цю дату, а не на дні платежів, не відповідає ні графіку платежів, ні умовам кредитного договору, ні ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Необхідно зазначити, що дані посилання заявниці та її представника фактично ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі  «Устименко проти України»   (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі  «Сокуренко і Стригун проти України»   від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Таким чином, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звернулася із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи - відсутні, а обставина на яку покликається заявник не є нововиявленою, тому суд, приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2016 року в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 423, 429 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.11.2019 року.

Головуючий суддя                                                О.В. Горпинич