Справа № 353/1151/17

Провадження № 2/353/4/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю секретарів судового засідання - Риндич (Чемерис) О.М., Бойка В.Я.,

позивача - ОСОБА_1 , її законного представника - ОСОБА_2 та

представника - адвоката Васютина Я.В.,

відповідача - ОСОБА_3 та її представника - адвоката Богославця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , законний представник позивача ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області її бабуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, посвідчений 16.07.1999 року секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Рузевич М.В та зареєстрований в реєстрі за № 18, яким все своє майно: житловий будинок з надвірними будівлями, приватизовану земельну ділянку площею 0,85 га заповіла її батьку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після досягнення похилого віку бабуся, яка проживала одна, почала хворіти, в результаті чого втратила здатність до самообслуговування, у зв`язку з чим потребувала постійної сторонньої допомоги. Через вказані причини батько переїхав проживати до бабусі в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області. В останні роки у бабусі почастішали головні болі, які турбували її, тому 30.09.2015 року у супроводі її батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_2 , бабуся звернулася за медичною допомогою до лікаря психіатра., де після огляду їй було встановлено діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок дисцикулярної енцефалопатії у вигляді психоорганічного синдрому з маячними включеннями.

З роками хвороба прогресувала, самопочуття бабусі ставало ще гіршим, вона часто скаржилася на безсоння, почуття постійної тривоги, порушення сприйняття, мислення, емоцій та пам`яті, почала розмовляти сама з собою.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в житловому будинку по АДРЕСА_1 її батько ОСОБА_5 раптово помирає, проте її бабуся навіть цього не усвідомлювала та не розуміла того, що сталося, не повідомила нікого, продовжувала розмовляти з померлим. Батька знайшли її мати, хресна мати ОСОБА_6 та їхня сусідка ОСОБА_7 , оскільки не могли додзвонитися до батька та поїхали у село.

Після похорону батька її тітка ОСОБА_8 (бабуся відповідача) забрала бабусю до себе, а через 2 місяці бабуся померла. Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно. 06.09.2017 року вона, як спадкоємець за правом представлення, звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франкіської області Водославської Н.В. із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом їй було відмовлено, оскільки право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, який складено бабусею ОСОБА_4 21.03.2017 року на ім`я ОСОБА_3 (відповідачка).

Вказує, що після досягнення бабусею ОСОБА_4 похилого віку і майже до її смерті доглядав та опікувався нею її батько ОСОБА_5 , а тому у бабусі не було жодних підстав, причин, мотивів чи внутрішніх переконань через 14 днів після смерті свого сина складати новий заповіт на користь відповідачки, яка наперед знала про психічний стан бабусі і могла цим скористатись. В той же час, в останні роки свого життя перед смертю через важку психічну хворобу її бабуся фактично нікого іншого не впізнавала, крім свого сина ОСОБА_5 . Тому, заповідальне розпорядження ОСОБА_4 , посвідчене 21.03.2017 року, не відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкоємця, не було вільним, адже в момент підписання і посвідчення заповіту, заповідач ОСОБА_4 через свою психічну хворобу та досить похилий вік 83 роки не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним.

В судовому засідання 23.01.2018 року відповідач ОСОБА_3 подала копію відзиву на позовну заяву про визнання заповіту недійсним (Том 1 а.с. 74-77), оригінал якого 29.01.2018 року надійшов на адресу суду (Том 1 а.с. 116-124), в якому просила в задоволенні позову відмовити повністю, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Вказала, що викладені в позовній заяві вимоги є надуманими та не відповідають дійсним обставинам. Твердження позивача не підтверджуються жодними доказами доданими до матеріалів справи.

Спірний заповіт ОСОБА_4 від 21.03.2017 року був посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області відповідно до норм чинного законодавства, а саме складений в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання; заповідач ОСОБА_4 особисто прочитала заповіт та власноручно його підписала. При складанні заповіту секретар Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області належним чином перевірила особу заповідача, її дієздатність та вільне волевиявлення.

Позивачем не надано доказів того, що померла ОСОБА_4 не була здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Також голослівними є твердження позивача, що заповідач перебувала під чиїмось тиском чи обманом. Попри похилий вік ОСОБА_4 була дієздатною особою, могла самостійно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Те, що заповідачка у 2015 році зверталася до Тлумацької районної лікарні за консультацією, ще не несе за собою наслідків визнання її психічно хворою чи недієздатною особою. Встановлений діагноз може не відповідати дійсності, оскільки ОСОБА_4 ніколи не перебувала під наглядом лікаря-психіатра, щоб встановлювати такий важкий прогресуючий діагноз. ОСОБА_4 увесь час перебувала у задовільному психічному стані, жодного порушення емоцій, мислення чи пам`яті у неї не було, жодних розмов самої з собою у неї не проявлялося. До самої смерті вона була при пам`яті та здоровому глузді. Неправдивими є твердження позивача про обставини смерті ОСОБА_5 , вказані у позовній заяві. Син померлої ОСОБА_5 працював по заробітках на будівництві з її чоловіком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та часто спілкувався з ним. У день смерті ОСОБА_5 не вийшов на роботу, а залишився вдома. Її чоловік не міг додзвонитися до нього, запідозривши щось недобре, повертаючись з роботи, разом із сусідом ОСОБА_10 та її батьком ОСОБА_11 , з якими разом працював, пішли з`ясувати, що сталося. Підійшовши до будинку, вони побачили у вікно, що ОСОБА_5 лежить на підлозі, не рухаючись, а біля дверей стояла його мати ОСОБА_4 та намагалася відчинити двері. Не зумівши відчинити двері, вони виламали віконну раму та потрапили до будинку, та виявили, що ОСОБА_5 мертвий. Після цього вони повідомили родичів, які в свою чергу одразу подзвонили до матері позивача ОСОБА_2 та повідомили про смерть чоловіка.

Після смерті сина заповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , його дружина (невістка заповідачки) ОСОБА_2 заявила, що їй не потрібна ОСОБА_4 і що вона не збирається доглядати за нею. При цьому заповідачка ОСОБА_4 з перших днів після смерті сина спостерігала негатив до себе з боку її невістки. Після поминок ОСОБА_5 , дружина померлого почала виносити з будинку по АДРЕСА_1 та вантажити в автомобіль ламінат, який був куплений заповідачкою ОСОБА_4 для проведення ремонту її будинку та намагалася забрати усі документи на будинковолодіння та земельні ділянки. Після похорону ОСОБА_5 , дочка заповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_8 забрала матір до себе додому проживати, де вона і проживала до дня своєї смерті. Розуміючи, що невістка з онукою від неї відмовилися, 21.03.2017 року на її ім`я прабабця ОСОБА_4 склала та особисто підписала новий заповіт, який оформлено та посвідчено секретарем Палагицької сільської ради ОСОБА_15, яким заповіла відповідачці все своє майно. Вказані події ОСОБА_4 брала близько до серця, тому через 2,5 місяці померла.

12.02.2018 року від позивача ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (Том 1 а.с. 139-141), в якому вони вказали, що обставини, на які посилається відповідачка ОСОБА_3 у відзиві є вигаданими і не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.

Твердження відповідача викладені у відзиві про те, що 21.03.2017 року заповіт ОСОБА_4 був посвідчений секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області відповідно до норм чинного законодавства є хибними, адже заповідальне розпорядження ОСОБА_4 не відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкодавця не було вільним, адже на момент підписання і посвідчення заповіту заповідач ОСОБА_4 через свою психічну хворобу та досить похилий вік 83 роки не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Проставлений підпис у заповіті взагалі не відповідає дійсному підпису заповідача, який проставлений у її паспорті та заповіті від 16.07.1999 року. Крім того, спірний заповіт не зареєстровано в Спадковому реєстрі, оскільки ні заповідачем ОСОБА_4 , а ні секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області заява про реєстрацію спірного заповіту не подавалася до Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи», що підтверджується відомостями, які містяться у спадковій справі. Пояснення відповідача викладені у відзиві про те, що ОСОБА_4 увесь час перебувала у задовільному психічному стані, жодного порушення емоцій, мислення чи пам`яті у неї не було, жодних розмов самої з собою у неї не проявлялося, до самої смерті вона була при пам`яті та здоровому глузді є надуманими, не заслуговують на увагу та спростовуються медичними документами, зокрема: копією довідки № 9, яка видана 26.07.2014 року Тлумацькою ЦРЛ, яка підтверджує, що ОСОБА_4 у віці 80 років втратила здатність до самообслуговування у зв`язку з чим потребувала постійної сторонньої допомоги; листом відповіддю № 445 від 18.07.2017 року Тлумацької ЦРЛ, який підтверджує, що 30.09.2015 року ОСОБА_4 у супроводі родичів звернулася за медичною допомогою до лікаря психіатра Тлумацької ЦРЛ, де після обстеження їй поставлено діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок дисцикулярної енцефалопатії у вигляді психоорганічного синдрому з маячними включеннями та рекомендовано лікування. Факт психічної хвороби у ОСОБА_4 підтверджується записами в медичній картці хворої про огляд в лікаря-психіатра. ОСОБА_3 не є медичним фахівцем в галузі психіатрії, щоб давати висновок про психічний стан ОСОБА_4 .

Що стосується пояснень ОСОБА_3 про обставини смерті ОСОБА_5 , то вони взагалі є надуманими та брехливими. Покійний ОСОБА_5 не працював, зокрема і на будівництві із чоловіком відповідачки ОСОБА_9 . Він здійснював догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 . Про факт смерті першою дізналася ОСОБА_2 , яка з місця роботи не могла дозвонитися до чоловіка ОСОБА_5 , а тому разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поїхали в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області, щоб з`ясувати, що сталося. Осіб, вказаних у відзиві на позов відповідача, взагалі по місцю проживання померлого не було. Останні роки життя ОСОБА_4 представник позивача ОСОБА_2 завжди допомагала своєму чоловікові ОСОБА_5 здійснювати постійний догляд за матір`ю, а після смерті чоловіка мала на меті забрати бабусю до себе, однак ОСОБА_8 (бабуся відповідача) після смерті ОСОБА_5 без жодних пояснень забрала бабусю ОСОБА_4 до себе та не давала можливості навіть бачитися з останньою.

19.02.2018 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на позов (Том 1 а.с. 157-159), в яких вона вказала, що 12.02.2018 року вона звернулася до Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківсьої області із заявою про надання Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_4 від 21.03.2017 року. Згідно наданого витягу вбачається, що заповіт був зареєстрований в Спадковому реєстрі 06.09.2017 року, проте, помилково зроблено описку в зазначенні по батькові заповідача, а саме зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 ». Однак, всі інші персональні дані заповідача ОСОБА_4 вказано коректно. На її усне звернення 12.02.2018 року секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області було повідомлено, що нею 12.02.2018 року було подано до ДП «Національні інформаційні системи» заяву про виправлення даної описки в зазначенні по батькові заповідача ОСОБА_4 . Вважає, що допущена описка посадової особи, яка посвідчувала заповіт не може бути підставою для визнання заповіту недійсним на підставі ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Незначні, формальні порушення процедури посвідчення заповітів не можуть визнаватися підставою для недійсності цього правочину. Несвоєчасне внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру аналогічно не може визнаватися підставою для недійсності правочину.

Того ж дня, а саме 19.02.2018 року, через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання доказу недопустимим (Том 1 а.с. 150-152), в якому вона просила визнати недопустимим доказом у справі копію медичної карти ОСОБА_4 та постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства відповідальними працівниками Тлумацької ЦРЛ, яке містить ознаки кримінального правопорушення, та направити його компетентним органам. У заяві вказала, що після смерті ОСОБА_4 , її мати та батько, який є онуком померлої, звернулись до Тлумацької ЦРЛ для внесення відомостей про смерть її прабабусі ОСОБА_4 . Проте, в реєстратурі Тлумацької ЦРЛ їм повідомили, що медичної картки ОСОБА_4 немає, що вона пропала. Працівниками було заведено нову медичну картку, де і було внесено запис про смерть ОСОБА_4 , на підставі якої згодом і було видано довідку про смерть ОСОБА_4 .

Враховуючи той факт, що законний представник позивача ОСОБА_2 є працівником Тлумацької ЦРЛ, є очевидним факт, що оригінал даної медичної картки був отриманий нею в приватному порядку від співробітників реєстратури Тлумацької ЦРЛ, грубо порушуючи норми закону. Вважає, що оригінал медичної карти був потрібен позивачам для підробки історії хвороби про неналежний психічний стан її прабабусі ОСОБА_4 .

В судовому засіданні 30.03.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Богославець О.М. подав заяву ОСОБА_3 про введення суду в оману щодо фактичних обставин справи (Том 1 а.с. 200-201), в якому ОСОБА_3 вказала, що у відповіді на відзив позивач стверджує про те, що складений померлою ОСОБА_4 заповіт від 21.03.2017 року не підписувався заповідачкою та не подавався на реєстрацію секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області Спадковому реєстрі до Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи». В судовому засіданні 21.02.2018 року представник позивача при дачі пояснень наголошував на тому, що оспорюваний заповіт не зареєстрований в Спадковому реєстрі, що тягне за собою наслідком визнання його недійсним. Однак в цьому ж судовому засіданні подав клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи від 21.08.2018 року. Даним клопотанням позивач просить суд поставити на вирішення експертизи питання «Чи могла за станом здоров`я ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними на момент складення і підписання заповіту від 21.03.2017 року, посвідченого секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району ОСОБА_15 і зареєстрованого в реєстрі за №8?». Отже, це може означати тільки те, що позивач з самого початку знав про факт реєстрації заповіту, більше того, знав номер реєстрації в спадковому реєстрі. Таким чином, позивач свідомо вводив суд в оману щодо факту реєстрації заповіту.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав зазначених в ньому, повністю погодилася з позицією свого представника - адвоката Васютина Я.В., в подальшому 17.09.2019 року на адресу суду надіслала клопотання, в якому просила судовий розгляд справи проводити за її відсутності. Пред`явлений позов підтримала в повному обсязі. Вказала, що представництво її інтересів в даній справі здійснюватиме її представник - адвокат Васютин Я.В. (Том 3 а.с. 48).

В судовому засіданні 21.02.2018 року законний представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Васютин Я.В. позов підтримали з підстав зазначених в ньому, відповіді на відзив та просили позов задовольнити. Додатково ОСОБА_2 вказала, що вона працює медсестрою в Тлумацькій ЦРЛ. Вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 проживали по АДРЕСА_2 . З померлою ОСОБА_4 вона була в нормальних стосунках. Протягом останніх років перед смертю її чоловік ОСОБА_5 не працював, оскільки був змушений переїхати до своєї матері ОСОБА_4 в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області, оскільки остання була похилого віку та потребувала постійного догляду та допомоги по господарству і побуті. Після смерті чоловіка вона не мала можливості забрати до себе свекруху ОСОБА_4 , оскільки їй цього не давали зробити відповідач та її бабуся ОСОБА_8

19.11.2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розгляд цивільної справи здійснювати за її відсутності. Пред`явлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Вказала, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в даній справі згідно довіреності здійснюватиме представник - адвокат Васютин Я.В. (Том 3 а.с. 104).

Крім того, представник позивача - адвокат Васютин Я.В. в судовому засіданні вказав, що для правильного вирішення спору необхідно встановити ряд обставин, зокрема: чи страждала ОСОБА_4 психічним захворюванням; чи був зареєстрований заповіт після його посвідчення; чи проживав ОСОБА_5 (батько позивача) разом з матір`ю ОСОБА_4 до дня своєї смерті; чи могла дійсно посвідчити заповіт ОСОБА_4 21.03.2017 року, засвідчивши його своїм підписом і чи була вона дієздатною та час посвідчення заповіту. Також наголосив на тому, що Тлумацьким ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018090240000130, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках якого буде призначатися судово-почеркознавча експертизаспірного заповіту ОСОБА_4 , тому необхідності у заявленні такого клопотання по даній цивільній справі на даний час немає.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Богославець О.М. позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що невістка ОСОБА_2 (законний представник позивача) після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 відмовилася від свекрухи ОСОБА_4 . Після цього ОСОБА_4 вирішила, що якщо в неї немає сина, то заповідати майно невістці не буде, оскільки остання є для неї чужою людиною. 21.03.2017 року ОСОБА_4 в Палагицькій сільській раді Тлумацького району Івано-Франківської області склала заповіт, яким заповіла відповідачці по справі ОСОБА_3 все своє майно, в тому числі і будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Заповіт ОСОБА_4 самостійно підписала, перед тим його прочитавши. Секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15 було перевірено дієздатність ОСОБА_4 . Однак при реєстрації зазначеного заповіту секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15 було допущено описку в зазначенні по батькові заповідача, яку було виправлено, та його зареєстровано в реєстрі. Син померлого спадкодавця ОСОБА_5 випивав, працював на будівництві разом із чоловіком відповідача ОСОБА_3 . У період його відсутності ОСОБА_4 сама себе обслуговувала, вона була осудна, розуміла значення своїх дій та могла керувати ними. Померла ОСОБА_4 говорила, що її внучка, позивачка по справі ОСОБА_1 , також її не провідувала.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Вказала, що вона не часто відвідувала свою прабабусю ОСОБА_4 , оскільки мала маленьку дитину, і їй важко було це робити. Але бабусю часто провідували її чоловік ОСОБА_9 , батько ОСОБА_11 та бабуся ОСОБА_8 . Останні три роки перед смертю, її прабабуся ОСОБА_4 далеко не ходила. Після смерті її дядька ОСОБА_5 прабабуся протягом двох місяців проживала разом з ними. Смерть сина сильно підірвала її здоров`я, вона важко переживала те, що їй за життя довелося похоронити двох синів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, в судові засідання не з`являвся, однак, 10.01.2018 року, 18.09.2018 року на адресу суду надіслав заяви, в яких проти позовних вимог не заперечив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд справу розглянути у його відсутності (Том 1 а.с. 65, Том 2 а.с. 101); крім того, 18.09.2018 року, 20.11.2018 року, 13.12.2018 року, 15.01.2019 року, 19.07.2019 року, 15.11.2019 року на адресу суду надіслав заяви, в яких у розгляді справи покладався на розсуд суду та просив суд справу розглянути у його відсутності (Том 2 а.с. 79, 123, 143, 163, Том 3 а.с. 17, 100).

В ході судового засідання в якості свідка була допитана секретар Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15 ., яка повідомила, що до неї в сільську раду звернулася дочка померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та повідомила, що її мати хоче написати заповіт. Вона погодилася і сказала, що може це зробити по місцю проживання ОСОБА_4 . Через два дні за нею приїхав внук померлої ОСОБА_4 і вона з ним поїхала до спадкодавця ОСОБА_4 . Коли вона зайшла до будинку, ОСОБА_4 сиділа на стільці, привіталася з нею та сказала, що вона її впізнає та знає хто вона є та де працює. ОСОБА_4 говорила з нею нормально, розпитувала про її сестру, яка була її ровесницею та з якою ходили разом до школи. Розказувала, що у дочки їй добре, за нею гарно доглядають та те, що дочка ОСОБА_8 забрала її до себе, оскільки її син ОСОБА_5 помер. ОСОБА_4 спершу хотіла записати будинковолодіння своїй дочці ОСОБА_8 , але остання почала її переконувати, що вона вже не молода, тому краще скласти заповіт на внучку ОСОБА_3 , яка є її правнучкою. ОСОБА_4 погодилася, сказала, що ОСОБА_3 її доглядає, приносить їй їсти. Вона повернулася до сільської ради, щоб підготовати документи, де склала заповіт. Через деякий час в сільську раду прийшла сама ОСОБА_4 , сказала дочці дати їй окуляри, перечитала заповіт і власноручно його підписала. ОСОБА_4 почувала себе нормально, пригадала її дівоче прізвище, скаржилася, що двоє її синів померли. Про те, що вона складала попередній заповіт нічого не говорила. На час складання заповіту сумнівів щодо психічного стану ОСОБА_4 у неї не виникало, остання чітко висловлювала свої думки з приводу складання заповіту на користь своєї правнучки ОСОБА_3 . Під час цього також була присутня ще одна правнучка ОСОБА_17 та дочка ОСОБА_8 . Вона відразу не зареєструвала заповіт. Після складання заповіту вона надсилає інформацію в інформаційний центр в місто Івано-Франківськ, про що нікого не повідомляє. Додатково повідомила, що ще у 2016 році, коли був живий син ОСОБА_5 , до неї приходила ОСОБА_4 та просила, щоб вона в ніякому разі не прописувала до неї її сина та невістку ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою матері відповідача ОСОБА_8 і живе з нею через дорогу та часто заходить до них у гості. Позивача ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 не знає. Знає, що ОСОБА_8 постійно готувала їсти своїй матері, щоб їй віднести, так як проживала окремо. Деколи готували їжу бабусі і внучки. Коли ОСОБА_5 помер, ОСОБА_4 залишилася сама, тому ОСОБА_8 забрала маму до себе. ОСОБА_4 не хворіла, була при своєму розумі, але сильно переживала та постійно скаржилася, що поховала двох синів, а залишилася тільки одна дочка, дуже цим переймалася, тому хотіла залишити їй свою хату, а вона хай сама вирішує, кому вона дістанеться. Свідок вказала, що вона періодично бачила ОСОБА_4 на подвір`ї, або в будинку. В березні 2017 року вона бачила ОСОБА_4 , спілкувалася з нею, жодних відхилень у її поведінці не помічала. Тому вважає, що відповідач не могла вплинути на прабабусю, щоб остання склала заповіт на її користь. Після смерті ОСОБА_5 жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_2 провідувала ОСОБА_4 . Нічого про заповіт ОСОБА_4 їй не говорила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є дочкою померлої ОСОБА_4 . Десь за три тижні до дня смерті її брата ОСОБА_5 до неї подзвонила дружина брата ОСОБА_2 (законний представник позивача) вимагала віддати їй документи на будинок, який належить ОСОБА_4 . Вона не хотіла віддавати документи на будинковолодіння дружині брата, тоді вона почала кричати та говорити, щоб краще її брат ОСОБА_5 помер. Через три тижні її брата дійсно знайшли мертвим у будинку матері ОСОБА_4 , де вони проживали разом. Його тіло виявили її син ОСОБА_11 , чоловік відповідача ОСОБА_9 та сусід ОСОБА_10 . Після смерті брата її мати ОСОБА_4 пішла жити до неї, а документи на будинок ОСОБА_2 забрала, а також забрала будівельні матеріали, в тому числі і ламінат. Мама себе добре почувала, не хворіла, однак через деякий час злягла на два тижні, після чого померла. Мати сказала, що складений заповіт на ім`я померлого сина ОСОБА_5 вже недійсний, тому хоче скласти інший заповіт на її ім`я, оскільки з її дітей вона залишилася одна, про що також повідомила секретаря Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області. Однак на цю пропозицію вона не погодилася та сказала, що в такому випадку краще зробити заповіт на ім`я правнучки спадкодавця, а її внучки, відповідача по справі ОСОБА_3 , на що мати погодилася. На час складання заповіту мати була здорова і адекватно себе поводила, сама себе обслуговувала. Мати важко переживала смерть сина, сумувала за ним, тому приймала снодійне, оскільки не могла спати, однак психічно хворою не була. Її внучка ОСОБА_3 переїхала проживати до будинку померлої бабусі ОСОБА_4 в липні-сепні 2017 року.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що померла ОСОБА_4 була його бабусею. Він працював разом з дядьком ОСОБА_5 на будові, куди їздив власним автомобілем, тому постійно заїжджав до сім`ї ОСОБА_5 . Бабуся перед смертю почувала себе добре, про заповіт нічого не говорила, знає, що вона хотіла переписати свій будинок його матері ОСОБА_8 , але вона відмовилася на користь його дочки ОСОБА_3 . В день смерті ОСОБА_5 вони разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 приїхали до нього додому. В будинку світило світло, однак двері були зачинені. Через вікно вони побачили, що ОСОБА_5 лежить на підлозі, вони розбили вікно та виявили, що ОСОБА_5 мертвий. Бабуся ОСОБА_4 була в стресі, не розуміла, що сталося з її сином. ОСОБА_5 протягом останніх двох років перед смертю проживав разом з матір`ю. З його слів за цей період дружина померлого приїздила до нього три рази, з свекрухою майже не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він одружився з відповідачкою по справі ОСОБА_3 Дядько дружини - ОСОБА_5 був оформлений по догляду за своєю матір`ю ОСОБА_4 , з якою проживав без реєстрації. Він підробляв на будовах та взяв його на роботу, де вони разом працювали на будівництві. ОСОБА_5 постійно скаржився на свою дружину, говорив, що вона проживає окремо від нього в м. Тлумач Івано-Франківської області, між ними погані стосунки, спілкуються мало, дружина нічого не хоче робити, не готує йому їду. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 не вийшов на роботу, тому він разом із співробітниками заїхали до нього додому запитати, що сталося, та знайшли ОСОБА_5 мертвого на підлозі. Після чого, він повідомив всіх рідних та близьких про те, що сталося. Після цього приїхала дружина померлого ОСОБА_2 . До того часу він бачив померлу ОСОБА_4 приблизно два рази в тиждень, вона була здоровою. Після смерті сина ОСОБА_4 пішла проживати до його тещі ОСОБА_8 . Йому відомо, що бабуся жодних таблеток не приймала. В період з 20 по 23 березня 2017 року ОСОБА_4 була малорухлива, однак жодних психічних відхилень у її поведінці він не помічав.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що померла ОСОБА_4 була її бабусею. Після смерті дядька ОСОБА_5 вони з матір`ю (свекрухою ОСОБА_8 ) забрали бабусю до себе, оскільки вона була старенькою, однак жодних психічних відхилень у неї не було, вона впізнавала всіх, ніяких препаратів не приймала. Бабуся вирішили скласти заповіт на користь її матері (свекрухи) ОСОБА_8 , однак мати відмовилася, сказавши, що як складати заповіт, то вже краще на ім`я правнучки ОСОБА_3 . 21.03.2017 року вона була присутня при посвідченні заповіту бабусею разом з дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_17 . На час складання заповіту бабуся була адекватна, однак фізично сама самостійно не могла піти в сільську раду. До своєї невістки ОСОБА_2 бабуся ставилася посередньо. Невістка ОСОБА_2 (законний представник позивача) разом із своєю дочкою ОСОБА_1 (позивач) жодного разу після смерті її сина ОСОБА_5 не приходили до бабусі ОСОБА_4 , тільки приїхали на її похорон.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що вони працювали на будові разом з чоловіком відповідача ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 вони приїхали з роботи і заїхали до ОСОБА_5 додому. Двері були зачинені, а через вікно вони побачили, що ОСОБА_5 лежить на підлозі, як згодом виявилося, мертвий, а його мати ОСОБА_4 кликала його. Він працював з ОСОБА_28 разом на роботі десь протягом трьох років. Йому було відомо, що ОСОБА_5 оформлений по догляду за своєю перестарілою матір`ю та проживає з нею разом за адресою: АДРЕСА_1 . Дружина проживала окремо від ОСОБА_5 , нічим йому не допомагала. Неодноразово бачив померлу ОСОБА_4 , її поведінка була цілком адекватною.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 пояснили, що вони проживали по сусідству з померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Постійно бачили померлу ОСОБА_4 , вона з ними віталася, розпитувала про щось, скаржилася, що вже не може нічого робити, оскільки її болять ноги та має тиск, психічно хворою вона зовсім не виглядала. ОСОБА_5 працював на будові, а його дружина проживала в м. Тлумачі, приїжджала дуже рідко, може один раз в рік. ОСОБА_5 доглядав за матір`ю, за будинком, готував їду, дружина не допомагала йому, тільки часто приходила до них ОСОБА_8 бабуся відповідача. ОСОБА_29 неодноразово передавав від ОСОБА_5 зароблені гроші його дружині або дочці. Також ОСОБА_29 ствердив, що на похороні ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_2 говорила, що їй ОСОБА_4 не потрібна і вона її забирати до себе не буде.

Свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що вона працює лікарем-психіатром в Тлумацькій ЦРЛ. З ОСОБА_2 колеги по роботі, працюють в межах одного відділу. В 2015 році до неї в кабінет звернулася ОСОБА_4 в супроводі невістки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_5 . Літня жінка не могла відповісти де вона знаходиться, тривожилася, роздивлялася, говорила нісенітниці, а саме що вагітна, чужі люди палять її хату, тощо. Вона виписала ОСОБА_4 препарат «Синопакс» для прийому з переривами. Цей препарат корегує поведінку та впливає на пам`ять. Лікування давало деякий час ефект, допомагало реально сприймати життя, впливало на мислення і емоції. Пізніше родичі зверталися для корекції лікування, ОСОБА_4 більше до неї не приходила. Який був встановлений діагноз ОСОБА_4 не пам`ятає, діагноз потребував підтвердження, як і не може сказати чи хвора приймала виписані препарати. Вона рекомендувала детальне обстеження в Обласній лікарні для встановлення точного діагнозу. Чи було виконано її рекомендації сказати не може.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 приїжджала в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області, коли повідомили про смерть її чоловіка ОСОБА_5 , щоб підтримати ОСОБА_2 . Коли вони приїхали, ОСОБА_5 лежав мертвий, біля нього були родичі та його мати ОСОБА_4 . Вони викликали поліцію. Після прибуття, поліція опитувала всіх родичів та присутніх. ОСОБА_4 не опитували, оскільки сказали, що вона нічого не розуміє. ОСОБА_4 сиділа на дивані мовчки, також мовчки сиділа і на похороні свого сина, складалося враження, що вона перебуває в своєму світі. В період з 2015 року по 2017 рік ОСОБА_2 проживала у м. Тлумачі, а її чоловік проживав в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області та здійснював догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 . ОСОБА_2 була з свекрухою у нормальних стосунках, спілкувалися по телефону, возила її до лікарні. Особисто з померлою ОСОБА_4 вона знайомою не була.

Свідок ОСОБА_32 суду пояснила, що вона проживала по сусідству з померлою ОСОБА_4 . Її сусідка ОСОБА_4 проживала сама, пізніше до неї пішов проживати її син ОСОБА_5 . Часто до неї приходила дочка ОСОБА_8 та чоловік відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 часто скаржилася на здоров`я, оскільки була похилого віку, приходила до неї додому і просила дати їй валідол. Останні два роки її поведінка була нормальною, її впізнавала, була адекватною. Чи приїжджала ОСОБА_2 до свекрухи ствердити не може. На похороні також поводила себе адекватно, тільки сильно переймалася, з ким тепер вона залишиться проживати, оскільки сама жити не може. Останній раз бачила ОСОБА_4 приблизно місяць після смерті ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює в Тлумацькій ЦРЛ разом з ОСОБА_2 з 2001 року. ОСОБА_2 хороша, спокійна жінка. Вона була свідком того, як ОСОБА_2 возила свекруху ОСОБА_4 до лікаря. ОСОБА_4 поводила себе неадекватно, їй причувалися різні голоси, відчувала запах газу, говорила що вагітна. ОСОБА_4 була в добрих стосунках з невісткою ОСОБА_2 , остання їздила допомагати їй поратися на городі. Чула як померлий ОСОБА_5 розказував про неадекватну поведінку своєї матері та бачила, що він 4 рази з цього приводу звертався до лікарні. На похороні сина ОСОБА_4 була спокійною, постійно мовчала.

У зв`язку з неможливістю явки свідка ОСОБА_34 до суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Васютин Я.В. відмовився від її допиту, проти чого не заперечували учасники справи. Відмова прийнята судом (протокол судового засідання від 18.04.2018 року (Т. 1 а.с. 235-239). Крім того, в судовому засіданні 11.11.2019 року протокольною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Богославця О.М. та знято з розгляду заяву ОСОБА_3 , подану нею на адресу суду 19.02.2018 року, про визнання доказу недопустимим (протокол судового засідання від 11.11.2019 року (Т. 3 а.с. 87-91).

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦПК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Нормами статтей 1233, 1234 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини .

Право на спадкування, відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України мають особи, визначені у заповіті.

Згідно статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Згідно ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Судом встановлено, що віповідно до довідки виконавчого комітету Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської бласті № 1068 від 15.09.2017 року ОСОБА_4 (бабуся позивачача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 була постійним жителем с. Палагичі та на день смерті була зреєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: правнучка ОСОБА_3 (відповідач), 1997 р.н., праправнучка ОСОБА_35 , 2014 р.н. Заповіт від імені ОСОБА_4 в Палагицькій сільській раді Тлумацького району Івано-Франківської області посвідчувався 21.03.2017 року за № 8 на ім`я ОСОБА_3 (відповідач), не змінювався і не відмінявся (Том 1 а.с. 35 зворот).

Згідно копії свідоцтва про народження батько позивача ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 і його батьками були ОСОБА_36 та ОСОБА_4 (Том 1 а.с. 6). Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 і її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (законний представник) (Том 1 а.с. 15).

Відповідно до копій довідок лікарської консультативної комісії Тлумацької ЦРЛ № 8 від 16.07.2014 року та № 12 від 24.07.2015 року ОСОБА_5 (батько позивача), 1962 р.н., житель м. Тлумача Івано-Франківської області здоровий і може здійснювати догляд за перестарілою особою (Том 1 а.с. 7, 9). Відповідно до копій довідок лікарської консультативної комісії Тлумацької ЦРЛ № 9 від 16.07.2014 року та № 13 від 24.07.2015 року ОСОБА_4 (бабуся позивача) хворіє та по стану доров`я потребує стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (Том 1 а.с. 7, 9). Своєю заявою від 08.10.2014 року ОСОБА_4 дала згоду на те, щоб постійний догляд за нею здійснював її син ОСОБА_5 (батько позивача) (Том 1 а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 (батько позивача) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (Том 1 а.с. 11).

Відповідно до копії повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (бабуся позивача) ІНФОРМАЦІЯ_6 померла (Том 1 а.с. 12). Ще за життя ОСОБА_4 (бабуся позивача) посвідчила два заповіти, а саме: 16.07.1999 року, яким все належне їй майно, жилий будинок з надвірними будівлями, земельну ділянку приватизовану (державний акт на право державної власності на землю серії ІІ-ІФ № 047828 від 16.06.1995 року) в розмірі 0,85 га заповіла ОСОБА_5 (батько позивача) (Том 1 а.с. 5); 21.03.2017 року, яким жилий будинок і господарські будівлі в даному господарстві, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день сметі і на що вона згідно закону матиме право заповіла ОСОБА_3 (відповідач) (Том 1 а.с. 48). Дані відомості також підтверджуються копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 48993387 від 06.09.2017 року, відповідно до якої заповіт ОСОБА_4 , який посвідчено 16.07.1999 року Палагицькою сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано 06.03.2012 року (Том 1 а.с. 45). А також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48996097 від 06.09.2017 року, відповідно до якого заповіт ОСОБА_4 , який посвідчено 21.03.2017 року Палагицькою сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано 06.09.2017 року (Том 1 а.с. 161).

Як встановлено в судовому засіданні секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15 було допущено описку в зазначенні по батькові заповідача, а саме вказано « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_4 », яку було виправлено та винесено відповідні зміни Івано-Франківською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Спадкового реєстру, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50922333 від 14.02.2018 року (Том 3 а.с. 63 зворот).

З огляду на вищенаведене, суд не бере до уваги заперечення позивача ОСОБА_1 та її представників в частині того, що заповіт ОСОБА_4 від 21.03.2017 року не зареєстровано в Спадковому реєстрі.

Нормами статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства, дійсним є той заповіт, який був складений ОСОБА_4 (бабуся позивача) пізніше, а саме 21.03.2017 року, який скасував попередній заповіт заповідача від 16.07.1999 року.

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Після смерті ОСОБА_4 (бабуся позивача і відповідача) у шестимісячний термін, а саме 06.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. із заявою про прийняла спадщини за законом, спадкоємцем якої міг бути її батько ОСОБА_5 , який помер до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 (Том 1 а.с. 34), а 11.09.2017 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. із заявою про прийняла спадщини за заповітом (Том 1 а.с. 49).

Постановою приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. № 747/02-31 від 24.11.2017 року спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, який складено її бабусею ОСОБА_4 21.03.2017 року на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 14).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 167/2017 від 06.09.2017 року, заведеної приватнимо нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Водославською Н.В. після смерті ОСОБА_4 (а.с. 33-61).

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, зокрема, в даному випадку - секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області.

Згідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 р. №3306/5 (далі Порядок), а також ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

У відповідності до п.п 1.1-1.4, 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 Порядку, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат». Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Відповідно до статті 7 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Посадові особи органів місцевого самоврядування при вчиненні нотаріальних дій зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат". При вчиненні нотаріальних дій перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії. При вчиненні нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України «Про нотаріат».

Матеріалами справи встановлено, що заповіт складений ОСОБА_4 (бабуся позивача і прабабуся відповідача) на користь ОСОБА_3 від 21.03.2017 року відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК України в редакції 2004 року).

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України (в редакції 2004 року) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Крім цього, згідно з висловленою Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі N 6-2833цс16 правовою позицією, Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Призначення експертизи у разі заявлення клопотання про її призначення хоча б однією зі сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи згідно з вимогами п. 2 ч. 1 статті 145 ЦПК України (в редакції 2004 року) є обов`язковим.

Судом встановлено, що на підставі заявленого клопотання законного представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ухвалою суду від 28.01.2019 року (Том 2 а.с. 171-174), яка змінена постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.03.2019 року (Том 2 а.с. 215-218), призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи страждала ОСОБА_4 (бабуся позивача і прабабуся відповідача) на момент вчинення заповіту, посвідченого 21.03.2017 року секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15 та зареєстрованого в реєстрі за № 8, психічним захворюванням та чи могла вона усвідомлювала значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення заповіту,проведення якої доручено Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 08/К від 11.05.2019 року (далі Висновок) встановлено, що у зв`язку з недостатністю в медичній документації даних про психачний стан ОСОБА_4 (бабуся позивача і прабабуся відповідача) та невідповідностями у встановленому діагнозі дійти відповіді на поставлені питання не виявляється можливим (Том 3 а.с. 2-8).

Згідно амбулаторної карти № 091301 ОСОБА_4 вбачається, що остання впродовж життя хворіла різними соматичними захворюваннями, була консультована профільними спеціалістами і їй встановлювалися різні діагнози. 30.09.2015 року ОСОБА_4 вперше була проконсультована психіатром і їй поставлено діагноз РПП (розлади психіки та поведінки) внаслідок ДЕ (дисциркуляторної енцефалопатії) у вигляді психоорганічного синдрому з маяковими включеннями та призначено відповідне лікування. Також 01.12.2015 року на прийом до лікаря за хвору прийшла родичка і з її слів відомо, що ОСОБА_4 знову говорить нісенітниці. ОСОБА_4 поставлено той же діагноз, рекомендовано лікування та консультативний огляд в ОПНЛ № 3 для уточнення діагнозу.

У висновку вказано, що аналізуючи матеріали справи, представлену медичну документацію, встановлено, що ОСОБА_4 один раз за своє життя, а саме 30.09.2015 року консультована лікарем-психіатром, їй було встановлено діагноз РПП (розлади психіки та поведінки) внаслідок ДЕ (дисциркуляторної енцефалопатії) у вигляді психоорганічного синдрому з маячними включеннями. В даному діагнозі не встановлено глибину та ступінь вираженості психоорганічного синдрому, також в амбулаторній карті відсутні діагностичні критерії дисциркуляторної енцефалопатії, про що свідчить відсутність записів про дану патологію, до огляду психіатра і в подальшому, а маячні включення мають тимчасовий характер і мають здатність редукуватися. Також, з показів лікаря-психіатра ОСОБА_31 відомо, що оглядів пацієнтки більше не було, а зверталися одноразово родичі, з метою коригування лікування. Тому простежити перебіг захворювання неможливо. В подальшому, у період наближений до укладення заповіту, психіатром підекспертна не оглядалася. Заповіт був складений через 1,5 року після психіатричного огляду. Оскільки у встановленому діагнозі є ряд невідповідностей, а ткож через відсутність об`єктивних даних про психічний стан ОСОБА_4 у період укладення заповіту 21.03.2017 року, встановити та оцінити психічний стан ОСОБА_4 не виявляється можливим.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вищевказаний висновок не містить даних про неспроможність ОСОБА_4 в момент укладення оспорюваного заповіту усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що відповідно не є підставою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України.

Крім того, відповідно до повідомлення в.о. головного лікаря Тлумацької ЦРЛ Татарина В.М. № 445 від 18.07.2017 року (Том 1 а.с. 10) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області, на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не перебувала. Однак, 30.09.2015 року хвора звернулася на прийом амбулаторно у супроводі родичів. Їй було встановлено діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок дисциркуляторної енцефалопатії у вигляді психоорганічного синдрому з маяковими включеннями та рекомендовано лікування.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що на момент укладення оспорюваного заповіту покійна ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Інших достовірних належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказані обставити, ні позивачем ОСОБА_1 , ні її представниками суду подано не було.

Як встановлено судом, заповіт ОСОБА_4 посвідчено секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15, який нею записано зі слів ОСОБА_4 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею в присутності секретаря Палагицької сільської ради Тлумаького району Івано-Франківської області Камінської В.П. При складанні заповіту ОСОБА_4 21.03.2017 року, секретарем Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_15 було перевірено дієздатність померлої ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та її представниками не доведено, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обставин щодо відсутності волевиявлення бабусі ОСОБА_4 на складання заповіту від 21.03.2017 року на користь відповідача по справі ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із положень цивільного законодавства суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При такому вирішенні позову, суд вважає, що судові витрати понесені позивачем по справі слід покласти на її рахунок. Також враховуючи те, що відповідач не подала суду заяв про відшкодування понесених судових витрат, а також до закінчення судових дебатів у справі не подала відповідних доказів стосовно понесених судових витрат, суд вважає, що понесені відповідачем судові витрати слід покласти на її рахунок.

На підставі новеденого, неруючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 207, 209, 215, 225, 1216 - 1222, 1233, 1234, 1236, 1247, 1252, 1257, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Палагицька сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Понесені сторонами судові витрати по справі покласти на їх рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. Лущак

Повний текст судового рішення складено «27» листопада 2019 року.