ф

УХВАЛА

26 листопада 2019 року

Київ

справа №1540/3851/18

адміністративне провадження №К/9901/32165/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Семенова В.І. в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України,

треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2019 року адвокат Семенов В.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року.

В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, отримано ним 22 жовтня 2019 року, що підтверджується копією конверта, доданого до матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та враховуючи те, що скаржником надано докази, що підтверджують доводи вказаного клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Адвокат Семенов В.І. в інтересах ОСОБА_1 ., не погодившись з вказаними судовими рішеннями, 18 листопада 2019 року подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідністю дійсним обставинам справи та неповним з`ясуванням обставин справи, оскільки договір банківського вкладу не припинив свою дію з моменту введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Хрещатик», а тому до закінчення строку договору ОСОБА_1 не мав права вимагати повернення йому коштів.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами було встановлено, що 02 лютого 2016 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_1 був укладений договір № 265D-2212 банківського вкладу "Золотий стандарт" у банківських металах на термін з 02 лютого 2016 року по 02 лютого 2018 року. На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно. 25 квітня 2016 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 квітня 2016 року № 560, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно. Зазначені вище документи є офіційними письмовими документами та перебували у загальному доступі з моменту публікації в офіційних виданнях, та, зокрема, були розміщені на офіційному сайті Національною банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отже, на момент запровадження в ПАТ "КБ "Хрещатик" тимчасової адміністрації 05 квітня 2016 року позивач міг би дізнатись про порушення прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012р. не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України". Відповідно до положень чинного законодавства, з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" - 05 квітня 2016 року Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, а тому бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, мала місце до запровадження тимчасової адміністрації, тобто 05 квітня 2016 року.

Суди обох інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях вказали, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" перебувала в загальному доступі, перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 розпочався з 05 квітня 2016 року.

З огляду на викладене, суди зазначили, що звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом 31 липня 2018 року відбулось поза межами шестимісячного строку, установленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву виходили з того, що її подано після закінчення строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, а із матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, оскаржувані рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях пункту 9 частини першої статті 155 КАСУ та частини третьої статті 123 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Суд відхиляє посилання скаржника на необхідність застосування адміністративними судами статті 609 Цивільного кодексу України та на відповідну практику судів у справах, розглянутих за правилами цивільного та господарського судочинства.

Відтак, зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06 серпня 2019 року у справі № 440/425/19, від 20 травня 2019 року у справі № 520/8891/18 та від 29 липня 2019 року у справі № 522/7472/17.

Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання адвоката Семенова В.І. в інтересах ОСОБА_1 та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 1540/3851/18.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Семенова В.І. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

5. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко