ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/6246/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Шинкар Т.І., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 0740/990/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС  в Закарпатській області   про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції – Гаврилко С.Є.,

час ухвалення рішення – 11 год. 48 хв.,

місце ухвалення рішення - м.Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – 02.05.2019,-

                                            В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС  в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2018 року № 0138641304 ГУ ДФС у Закарпатській області.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з винесеним відповідачем податковим повідомленням – рішенням щодо застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Звертає увагу на те, що згідно з квитанціями Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні за номерами від 62 по 91 включно були відправлені 31 березня 2018 року, тобто без пропущення вказаних в податковому повідомленні-рішенні від 06 червня 2018 року за № 0138641304 строків. Зазначає, що згідно положень статті 201.10 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, неповним дослідженням всіх обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому не погоджується з вимогами апеляційної скарги, вваж є їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що згідно квитанцій №1, які відповідачем долучені до матеріалів справи, податкові накладні за №62 по №91 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.04.2018 року, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.120-1 ст.120 ПК України. Таким чином вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 198/13-04/ НОМЕР_1 від 18 травня 2018 року, де відповідач зазначив про порушення позивачем граничного терміну подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2016 року та граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з податку на додану вартість за лютий 2017 року, серпень 2017 року, березень 2018 року (а.с. 50-52).

На підставі акта № 198/13-04/ НОМЕР_1 від 18 травня 2018 року, з урахуванням вимог статті 120-1 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0138641304 від 06 червня 2018 року, яким застосовано штраф на загальну суму 38680,73 грн. (а.с. 22-23).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням – рішенням, позивач 15.06.2018 року звернувся із скаргою до ДФС України в адміністративному порядку.

10 серпня 2018 року Державна фіскальна служба України розглянула скаргу ФОП ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 06 червня 2018 року № 0138641304, яку залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 06 червня 2018 року № 0138641304 без змін.

Не погодившись із вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на своєчасну реєстрацію податкових накладних, що призвело до порушення ним граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Особливості камеральної перевірки з огляду на положення ст.76 ПК України полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Тобто, об`єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентовано ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань  платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний  в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок  щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі, встановлений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі по тексту - Порядок № 1246).

Пунктами 2, 3 Порядку № 1246 встановлено, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Тривалість операційного дня з 0 до 23 години, тобто частини дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації, але надходження документів в електронному вигляді на адресу ДФС поза межами операційного дня, відповідно до зазначених норм діючого законодавства України, не є встановленою законом підставою для відмови у їх прийнятті.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Таким чином, належним доказом реєстрації податкової накладної (наміру її реєстрації), з урахуванням положень статті 201 пункту 201.10 ПК України та Порядку №1246, є квитанція про прийняття податкової накладної, про неприйняття їх в електронному вигляді або про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин, які надсилаються протягом операційного дня.

Згідно квитанцій, долучених відповідачем до матеріалів справи видно, що податкові накладні від 01 березня 2018 року № 62, № 63, від 02 березня 2018 року № 64, № 65, від 03 березня 2018 року № 66, від 06 березня 2018 року № 67, № 68, від 07 березня 2018 року № 69, № 70, № 71, № 72, № 73, № 74, від 09 березня 2018 року № 75, № 76, № 77, від 12 березня 2018 року № 78, № 79, від 13 березня 2018 року № 80, № 81, від 14 березня 2018 року № 82, № 83, № 84, від 15 березня 2018 року № 85, № 86, № 87, № 88, № 89, № 90, № 91 зареєстровані 02 квітня 2018 року (а.с. 59-88).

Посилання апелянта на те, що квитанціями Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні з № 62 по № 91 включно були відправлені 31 березня 2018 року, тобто без пропущення вказаних в податковому повідомленні-рішенні строків, то такі є безпідставними, оскільки будь-якими доказами не підтверджені.

Не надано таких апелянтом і у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не зареєстрував податкові накладні своєчасно, чим допустив порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування податкових.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, та дійшов вірного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

                                                   П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 0740/990/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді В. В. Святецький

Т. І. Шинкар

    Повне судове рішення складено 27.11.2019.