Справа № 464/2776/19

пр.№ 2/464/1185/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2019 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І. П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/2776/19,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явилась,

відповідач ОСОБА_2 з`явився,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості відчуженої частки у спільному майні,

за участю представників учасників справи: представник позивача Бідула Г. Д. з`явилась,

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 у якому просить стягнути з останнього в її користь компенсацію у рахунок Ѕ частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Mitsubishi», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тип – загальний легковий універсал-В, у розмірі 155675,00 грн; вирішити питання судових витрат.

       В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони з 2013 року перебували у шлюбі, який розірваний рішенням суду у 2016 році. За час шлюбних відносин у 2013 році сторони придбали спірний автомобіль за ціною 479000,00 грн, який у подальшому був визнаний судовим рішення спільною сумісної власністю подружжя. Після розірвання шлюбу автомобіль перебував у постійному користування відповідача. У 2018 році відповідач, без згоди позивачки, продав автомобіль, а відтак в останньої виникло право на компенсацію вартості Ѕ частки у спільному майні. У відповідності до ст. ст. 65, 68 СК України, 355, 369 ЦК України просить позов задовольнити. Разом із тим, у відповідності до ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання судових витрат.

       Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

       21 травня 2019 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків наведених у ній, які в подальшому були усунені.

20 травня 2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання, яке неодноразово відкладалось з поважних причин.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав викладених у заяві по суті та просить такий задовольнити повністю.

У судовому засіданні відповідач заперечив проти позову з підстав придбання автомобіля за власні кошти, а відтак такий у подальшому проданий без згоди колишньої дружини, адже був особистою приватною власністю.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

18.05.2013 сторони зареєстрували шлюб, який 06.07.2016 розірвано рішення суду № 464/3861/16-ц / арк. спр. 27, 28/.

За час шлюбу подружжя набуло майно – автомобіль марки «Mitsubishi», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тип – загальний легковий універсал-В за спільні кошти, а відтак був спільною сумісною власністю подружжя. Транспортний засіб придбаний за ціною 479000,00 грн. Дані обставини встановлено судовими рішеннями, зокрема суду першої інстанції від 28.02.2017, касаційної інстанції від 27.02.2019 при вирішенні спору між сторонами про поділ майна подружжя у справі № 464/7011/16-ц, а тому не підлягають доказуванню при розгляді відповідної справи у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України / арк. спр. 29-45/.

Попре те, об`єкт спільної сумісної власності був відчужений відповідачем у зв`язку із чим між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно з ч. 1 ст. 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічну норму містить стаття 372 ЦК України, відповідно до якої, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

При вирішенні відповідного спору суд враховує висновки, викладені в п. 30 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд відмічає, що 15.09.2015 спірний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_2 , а 31.10.2017 був знятий з обліку для реалізації. Остання дата реєстрації транспортного засобу 14.02.2018. Дані обставини підтверджено листом регіонального сервісного центру у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України від 10.01.2018 № 31/13Б-6/Аз та витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 26.03.2019/ арк. спр. 54-57/.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд прийшов переконання, що відповідач на власний розсуд після розірвання шлюбу між сторонами розпорядився об`єктом спільної сумісної власності ще у 2018 році не дочекавшись остаточного судового рішення касаційної інстанції у спорі про поділ майна подружжя та всупереч вимогам чинного законодавства, що регулює спірне питання, адже будь-яких доказів взаємної домовленості із позивачем про розрядження спільним майном шляхом його реалізації суду не подав.

Щодо компенсації вартості Ѕ частки автомобіля, суд прийшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з роз`яснення Пленуму Верховного Суду України викладених у п.п. 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 03 травня 2018 року № 755/20923/14-ц за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Враховуючи вищевикладене, суд бере до уваги вартість автомобіля у розмірі 479000,00 грн на підставі рахунку-фактури № 1509-14001/1 від 14.09.2015, оскільки він відображає вартість майна на час розгляду справи, будь-якої іншої вартості автомобіля чи заперечень стосовно вказаної суми із сторони відповідача не подано.

Таким чином, надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя та відчужений не в інтересах сім`ї, а тому у зв`язку із наведеним, розмір грошової компенсації необхідно визначити виходячи із вартості майна на час розгляду справи, яка підтверджується доказами наданими позивачем, а тому з відповідача підлягає стягненню половина його вартості в сумі 155675,00, а позов задовольнити повністю.

Щодо вирішення питання про розподілу судових витрат, суд прийшов наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подані позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1556,75 грн, який необхідно стягнути з відповідача на її користь.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

       Згідно з ч. 1 ст. 137 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

       Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       З матеріалів справи убачається, що між адвокатським бюро «Галина Бідула та Партнери» в особі директора ОСОБА_3 Галини та ОСОБА_1 25 березня 2019 року укладено договір про надання правової допомоги. Згідно з п. 2.1 договору за правову допомогу замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар), розмір якої залежить від фактичного надання відповідного виду послуг та їх тривалості, що відображається в актах приймання-передачі. Відповідно до рахунку на оплату № 7.1/03/19-ФО.01 від 05.11.2019 позивачу необхідно здійснити оплату витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8330,00 грн. Відповідно до виписки/особового рахунку від 01.11.2019 ОСОБА_1 здійснено оплату за отриману правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн /арк. спр. 114/.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а в решті стягнення суми таких витрат необхідно відмовити за відсутністю доказів їх понесення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 133, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості відчуженої частки у спільному майні - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у рахунок Ѕ частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Mitsubishi», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тип – загальний легковий універсал-В, у розмірі 155675,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1556,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а в решті відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

       Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКППФО НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 .

       Дата складання повного судового рішення 25 листопада 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков