ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6572/19 Справа № 200/7120/18 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К. С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 04 січня 2018 року заборгованість по кредитному договору становить 12 671,31 грн та складається із: 834,68 грн - нараховано відсотків за користування кредитом, 10 957,81 грн - нараховано пені, 500,00 грн - штраф (фіксована складова), 579,59 грн - штраф (процентна складова).

На підставі вищезазначеного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2013 року у розмірі 12 671,31 грн.

Заочним рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив заочне рішення суду від 24 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач своїм підписом у заяві засвідчив, що він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а сама процедура укладення кредитного договору не передбачає підписання стандартних Умов та правил надання банківських послуг. Отже, є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів. Банк зазначає, що позичальником проводилися операції щодо зняття коштів та погашення заборгованості, що відображено в розрахунку та виписці по картрахунку.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України, не скористався.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.10.2013 року відповідачем складена та підписана анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно наданому позивачем розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.10.2013 року станом на 04.01.2018 року, в сумі 12671,31 грн, яка складається з наступного: 834,68 грн - відсотки за користування кредитом; 1 0957,81 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 579,59 грн - штраф (процентна складова).

На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» «Універсальна Gold», витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

При цьому, з дослідженої судом анкети-заяви не вбачається розміру кредитного ліміту, не визначено за яким тарифом та з якою процентною ставкою відповідач отримав кредитну картку та на яких умовах, що не дає суду можливості визначити умови кредитного договору та відповідно перевірити правильність розрахунку заборгованості.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивачча про те, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

В анкеті-заяві міститься розділ «Виявляю бажання оформити на своє ім`я», зі змісту якого вбачається, що позичальник зазначає свої пропозиції відносно умов надання банківських послуг, які вподальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі запропоновані послуги щодо отримання картки, а саме: картка «Універсальна», картка класу Gold, пенсійна картка, зарплатний пакет, ідентифікація за паспортом, послуга накопичення « Копилка », проте даний розділ не містить будь-яких відміток про обрання позичальником конкретної послуги. Крім того, в графі щодо встановлення ліміту на платіжну картку відсутня будь-яка інформація щодо визначення його розміру та розміру процентної ставки.

З розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за пенею та штрафом, тоді як в анкеті-заявці підписаної позичальником відсутня інформація щодо нарахування даної неустойки.

Враховуючи дані обставини суд позбавлений можливості визначити розмір процентної ставки користування кредитними коштами та розмір відповідальності за порушення виконання кредитних зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач своїм підписом у заяві засвідчив, що він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, а також пені і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.10.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_4 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що позичальнком проводилися операції щодо зняття коштів та погашення заборгованості, що відображено в розрахунку та виписці по картрахунку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розрахунок заборгованості та виписка за рахунком є лише калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог та не є первинним документом, що підтверджує укладення договору на умовах, вказаних банком у позовній заяві, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18.

Крім того, в наданій виписці по картрахунку відсутня особиста інформація позичальника, для встановлення особи позичальника, окрім ім`я та прізвища, та не зазначено, що дана виписка надана відносно укладеного кредитного договору від 07.10.2013 року, наведені в ній номери кредитних карток в кредитному договорі не зазначено.

Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова