Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #83119968

Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

місто Київ

справа № 376/797/15-ц

провадження № 61-14764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) у березні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за сумою кредиту за кредитним договором у розмірі 12 059, 93 дол. США, зі сплати відсотків у розмірі 1 669, 70 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 426, 75 дол. США та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 2 747, 15 дол. США.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра»

(далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21/АМБ/99/2007-840, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 27 471, 49 дол. США, позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 28 грудня 2015 року та сплатити проценти у розмірі 1, 2 % на місяць.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором такий договір також підписаний поручителем ОСОБА_2 , яка взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком солідарно з позичальником за виконання зобов`язань за ним.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, порушенням умов кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначили, що кредит наданий в іноземній валюті, проте грошові кошти на придбання автомобіля банком перераховані у національній валюті, що є порушенням умов кредитного договору. Кредитним договором не визначено порядок виконання кредитних зобов`язань, порядок нарахування відсотків. Вважають, що ними виконанні зобов`язання за кредитним договором, оскільки сплачено кошти на загальну суму 37 329, 56 дол. США, що перевищує суму кредиту та відсотків.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що договором не встановлено обов`язок позичальника повертати позику частинами

(з розстроченням) та не визначено порядок (графік) повернення кредиту, натомість зазначено виключно кінцеву дату повернення кредиту 28 грудня 2015 року. Судом враховано, що позичальник виконав взяті на себе зобов`язання, що підтверджується відповідними квитанціями, а тому зробив висновок, що позов банку є передчасним, оскільки суду незрозуміло, з чого виходив банк, нараховуючи відсотки, пеню, штрафні санкції.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2007 року у розмірі 13 729, 63 дол. США, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 059, 93 дол. США та несплачених відсотків у розмірі 1 669, 70 дол. США, а також пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 31 114, 03 грн. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що у кредитному договорі передбачені умови і порядок видачі та погашення кредиту, зокрема розмір відсоткової ставки 1, 2 % на місяць, розмір щомісячного обов`язкового платежу 482, 73 дол. США та строк повернення грошових коштів до 28 грудня 2015 року. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 на власний розсуд обрав більш прийнятні для нього умови, ануїтетний графік погашення, який не передбачає окремого графіка погашення кредитної заборгованості, а встановлює порядок повернення кредитних коштів рівними частинами щомісячно та нарахування відсотків за користування кредитом. Надані ОСОБА_1 квитанції у підтвердження повернення у повному обсязі кредитних коштів та відсотків не спростовують наявності заборгованості за договором, розрахунок чого банком складено з урахуванням зазначених платежів. Доводи ОСОБА_1 , що він отримав кредит не в іноземні валюті, а в національній, що є порушенням умов кредитного договору, судом апеляційної інстанції відхилені, оскільки мета кредитування сторонами досягнута, заявник отримав у свою власність транспортний засіб. Також суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 2 747, 15 дол. США, зробив висновок, що стягнення із боржників пені та штраф є застосуванням подвійної відповідальності.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що умови кредитного договору не містять строку сплати мінімального платежу, процентів, тіла кредиту, відсутній графік платежів. У договорі відсутні терміни: щомісячний та ануїтетний графік платежів. Вважає, що сплачував за договором суму кредиту, а на залишок нараховував відсотки за ставкою, передбаченою у договорі у розмірі 14, 4 % річних. Заявником сплачено у повному обсязі тіло кредиту та відсотки на загальну суму 37 329, 65 дол. США. Зазначає, що банк не повідомляв його про сукупну вартість кредиту за ануїтетним графіком платежів, сторонами правочину не узгоджувався строк сплати мінімального платежу. Вважає, що з нього повторно намагаються стягнути заборгованість за кредитом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПАТ «КБ «Надра» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін. Банк зазначає, що доводи заявника про те, що він не погоджувався на ануїтетний графік платежів, спростовується його підписом на кожному аркуші кредитного договору.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено договір «Автопакет» № 21/АМБ/99/2007-740, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 27 471, 49 дол. США з метою придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 28 грудня 2015 року, сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 1, 2 % на місяць.

Зазначений договір є змішаним, оскільки також містить положення щодо прав та обов`язків поручителя. Отже, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань з погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, та відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалася відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту 1.1.3.1 договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1, 2 % на місяць. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не нараховується день погашення кредиту.

Відповідно до підпункту 2.2.1 позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені підпунктом 1.1.3.1 цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на певний поточний рахунок, у порядку, передбаченому підпунктом 2.2.3 цього договору, шляхом сплати мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 482, 73 дол. США.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 обов`язку зі своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, за договором утворилася заборгованість у розмірі 13 729, 63 дол. США, що складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 12 059, 93 дол. США та несплачених відсотків у розмірі 1 669, 70 дол. США. Також, позивачем за порушення відповідачем умов кредитного договору нараховано пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 246,75 дол. США та штраф за порушення умов кредитного договору у розмірі 2 747, 15 дол. США.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору випливає, що договір від 28 грудня 2007 року № 21/АМБ/99/2007-840 містить умови про суму кредиту 27 471, 49 дол. США, розмір відсоткової ставки 1, 2 % на місяць, розмір щомісячного обов`язкового платежу 482, 73 дол. США та строк повернення грошових коштів до 28 грудня 2015 року, договором передбачені умови і порядок видачі та погашення кредиту.

Зокрема, порядок видачі кредиту зазначений у пункті 2.1 договору, відповідно до якого видача готівки позичальнику проводиться через касу банку або перерахуванням коштів на рахунок клієнта, або перерахуванням коштів за реквізитами, зазначеними позичальником. Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені підпунктом 1.1.3.1 договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок шляхом здійснення перерахування мінімального необхідного платежу, розмір якого складає 482, 73 дол. США. У підпункті 1.1.3.1 договору встановлено, що відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1, 2 % на місяць. Строк повернення кредиту до 28 грудня 2015 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 ознайомився з існуючими умовами кредитування банку та на власний розсуд обрав умови з ануїтентним графіком погашення, який не передбачає окремого графіка погашення кредитної заборгованості, а встановлює повернення кредитних коштів рівними частинами щомісячно та нарахування відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою у розмірі 1, 2 % на місяць, тобто 14, 4 % річних на суму заборгованості за кредитом.

Такий висновок узгоджується з матеріалами справи, зокрема наданими відповідачем копіями квитанцій, які свідчать про сплату ним кредиту за ануїтетним графіком погашення кредитної заборгованості, що також враховано у розрахунку заборгованості, складеному банком.

Практика, яка склалася між сторонами, свідчить про те, що відповідач виконував умови договору, розуміючи, що такий платіж є щомісячним платежем, тобто розуміючи обсяг своїх зобов`язань з виконання умов такого договору.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо повного виконання зобов`язань за договором, дійшов правильного висновку, що надані позичальником копії квитанцій не спростовують докази існування заборгованості та не доводять факту повного погашення заборгованості за договором. Разом з цим судом встановлено, що такі квитанції враховані банком на момент складання розрахунку заборгованості.

Також, у підтвердження правильності розрахунку заборгованості, складеного банком, свідчать доводи відповідача у запереченнях на позов, відповідно до яких ним на початку сплачувалось лише тіло кредиту, після виплати якого відповідач почав сплачувати відсотки за користування кредитом.

Такі дії відповідача не відповідають вимогам підпункту 2.2.2 договору, відповідно до якого якщо протягом дії договору позичальник несвоєчасно та/чи не повністю вніс черговий мінімальний платіж та/чи інші платежі, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов`язань за договором у наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки за користування кредитом; пені та штрафи; прострочена сума кредиту; сума кредиту.

Установивши, що укладений між сторонами договір містить всі істотні умови, передбачені для такого виду правочину, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, належна до стягнення сума заборгованості за договором складає 13 729, 63 дол. США, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 059, 93 дол. США та відсотків у розмірі 1 669, 70 дол. США.

Щодо наявності правових підстав для нарахування пені

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за одне й те саме порушення умов договору позивачем нараховано як пеню, так і штраф, внаслідок чого відповідачів двічі притягнуто до цивільної відповідальності.

Відповідно до пункту 5.1 договору у разі прострочення позичальником строку сплат мінімальних необхідних платежів з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належна до стягнення сума за нарахованою пенею складає 31 114, 03 грн.

За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з умовами, викладеними у ньому, а отже, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості за цим договором у зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому наявні підстави для частково задоволення позову про солідарне стягнення коштів та відсотків за користування кредитом та пені.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів касаційної скарги, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції в частині перевірки законності висновків суду щодо поруки та солідарного стягнення заборгованості, не переглядалось.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення в цілому відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а отже, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Вирішення питання про поновлення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Зробивши висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює його виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко



  • Номер: 22-ц/780/184/18
  • Опис: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Нара" до Гаврилюка В.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 376/797/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Погрібний Сергій Олексійович
  • Результати справи: в позові відмовлено; Ухвалено нове рішення по суті позовних вимог у зв'язку із:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.11.2017
  • Дата етапу: 25.01.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація