Ухвала

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 369/10458/18

провадження № 61-20689ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позов мотивовано тим, що 22 вересня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №б/н, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2 300 грн у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Згідно з графіком погашення кредиту, що передбачено договором, відповідач зобов`язаний повернути наданий йому кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі і в строки, передбачені договором і графіком, проте, відповідач свої зобов`язання не виконав. Станом на 30 червня 2018 року заборгованість становила 111 821,84 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 526,53 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22 вересня 2011 року по 31 січня 2018 року в розмірі 106 295,31 грн. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк».

Із урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2011 року в розмірі 111 821,84 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 526,53 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22 вересня 2011 року по 31 січня 2018 року в розмірі 106 295,31 грн.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 09 квітня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2011 року в розмірі 111 821,84 грн, яка складається із: 5 526,53 грн - заборгованість за кредитом; 106 295,31 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період із 22 вересня 2011 року по 31 січня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 09 квітня 2019 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»106 295,31 грн заборгованості за процентами скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, зменшивши загальну суму що підлягає стягненню із 111 821,84 грн до 5 526,53 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суд від 09 жовтня 2019 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та ухвалити нове рішення про задоволення вимог у цій частині.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 111 821,84 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними, оскільки з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила правовий висновок, згідно із яким Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Висновки, зроблені апеляційним судом у оскаржуваній постанові, відповідають правовому висновку, зазначеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зазначена позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена в конкретній справі за інших правовідносин, є безпідставним, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що фактичні обставини у цій справі та у справі № 342/180/17 є тотожними.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасності повернення наданих кредитних коштів, а також процентів за користування ними, тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладників, ставить під загрозу репутацію банку, порушує його права та інтереси, перешкоджає стабільній роботі банку, є необґрунтованими, оскільки вони по своїй суті є викладом суб`єктивних суджень заявника, нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак