Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 405/2480/16-ц

провадження № 61-11597св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: прокуратура Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградської області, Державної казначейської служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2017 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Черненко В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Кіровоградської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позовна заява мотивована тим, що з 21 травня 2008 року до 19 липня 2010 року він працював на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області.

02 серпня 2008 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області винесено постанову про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 02 серпня 2008 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 12 серпня 2008 року накладено арешт на все його майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . 26 серпня 2008 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно нього за фактом одержання хабара від ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та об`єднано з вищевказаною кримінальною справою.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2010 року, його засуджено за частиною другою статті 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України та іспитовим строком 2 роки з позбавленням права займати посади в органах державної податкової інспекції. Ухвалою Верховного суду України від 21 квітня 2011 року вищевказані судові рішення скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року його було засуджено за частиною другою статті 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України та іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2013 року вирок Петровського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року скасовано, кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування.

15 серпня 2013 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 368 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 30 жовтня 2013 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 2 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня 2015 року, його виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

Вказував, що у зв`язку з незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду він перебував під слідством і судом 78 місяців з 02 серпня 2008 року до 25 березня 2015 року, унаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Також зазначив, що за серпень 2008 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 5 766,34 грн, отже, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди складає 455 514,0 грн. Проте з урахуванням тривалості впливу та руйнівних наслідків для його життя розмір моральної шкоди він оцінив в 1 000 000,00 грн.

У зв`язку з кримінальним переслідуванням його було звільнено з роботи, що також стало перешкодою для можливості його подальшого працевлаштування. Таким чином, після звільнення з державної служби і відсутністю можливості знайти роботу, знаходячись під слідством і судом та застосуванням запобіжних заходів, він втратив заробіток. У серпні 2008 року йому була нараховано заробітна плата у розмірі 5 766,34 грн, у липні 2008 року 2 637,12 грн, отже середній заробіток на час відсторонення від посади склав 4 201,73 грн. Оскільки порушення його прав тривало у період з 19 липня 2010 року до 25 березня 2015 року, то він 56 місяців не міг реально отримати заробітну плату на суму 322 896,00 грн.

На підставі вказаного та посилаючись на те, що через вищевказані неправомірні дії було змінено його спосіб життя, обмежено життєві зв`язки, для відновлення чого йому потрібні значні зусилля, спричинено шкоду здоров`ю, його було звільнено з роботи, тобто позбавлено можливості забезпечувати свою сім`ю, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та збитки у розмірі 322 896,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 110 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати у справі віднесено на рахунок держави.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2016 року і рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати у справі віднесено на рахунок держави.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем на підставі належних і допустимих доказів підтверджено завдання йому моральної шкоди, необхідність докладання додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими, що є підставою для стягнення на його користь 300 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків, оскільки позивачем не доведено наявність у нього збитків у розумінні статті 22 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та збитків у розмірі 322 896,00 грн.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Кіровоградської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області, зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2017 року і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені та залишились без належної оцінки наявні у матеріалах справи докази. При визначенні суми відшкодування моральної шкоди судами не враховано характеру та обсягу страждань, яких він зазнав. Вважає, що вимогам закону та принципам розумності і справедливості відповідає відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн. Також суди безпідставно відмовили у задоволенні вимог про відшкодування збитків, оскільки на підтвердження цих вимог ним були надані належні і допустимі докази.

Касаційна скарга першого заступника прокурора Кіровоградської області мотивована тим, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно з якою розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у 300 000,00 грн, суд не навів розрахунків і доказів, якими підтверджується саме такий розмір відшкодування.

Касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області мотивована тим, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано положення пункту 1-1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким визначено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Положення вказаної норми свідчать, що безумовною підставою для відшкодування шкоди є саме наявність рішення суду, яким було б встановлено незаконність слідчих дій, однак вироком Петровського районного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2014 року ці обставини встановлені не були, отже, й підстав для відшкодування шкоди немає.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У травні 2018 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , вказуючи на те, що підстав для задоволення його касаційної скарги немає, оскільки взагалі відсутні підстави, визначені у статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», для відшкодування шкоди.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та першого заступника прокурора Кіровоградської області, вказуючи на відсутність підстав для задоволення їх касаційних скарг, оскільки їх доводи не свідчать про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 21 травня 2008 року до 19 липня 2010 року ОСОБА_1 працював на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області.

02 серпня 2008 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 02 серпня 2008 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 12 серпня 2008 року накладено арешт на усе його майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .

26 серпня 2008 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом одержання хабара від ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України та об`єднано з вищевказаною кримінальною справою.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2010 року, ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України та іспитовим строком 2 роки з позбавленням права займати посади в органах державної податкової інспекції.

Ухвалою Верховного суду України від 21 квітня 2011 року вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2010 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України та іспитовим строком 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2013 року вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року скасовано, кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування.

15 серпня 2013 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 368 КК України, внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 2 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня 2015 року, ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

Отже, ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2008 року до 25 березня 2015 року, тобто 78 місяців, перебував під слідством і судом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та першого заступника прокурора Кіровоградської області підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до статті Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Пунктом 1 статті 2 цього Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

З наведеної норми вбачається, що перелік збитків, спричинених внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, якіпідлягають відшкодуванню (поверненню) громадянинові є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» закріплює, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн та збитки у розмірі 322 896,00 грн, в обґрунтування чого зазначив, що у серпні 2008 року йому була нараховано заробітна плата у розмірі 5 766,34 грн, у липні 2008 року - 2 637,12 грн, отже середній заробіток на час відсторонення від посади склав 4 201,73 грн, а порушення його прав тривало 56 місяців.

Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини першої статті 12 зазначеного Закону розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення), пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Законом установлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу.

Таким судом у справі, що розглядається, є Петрівський районний суд Кіровоградської області.

Судом установлено, що згідно з наказом від 19 липня 2010 року № 244-о ОСОБА_1 був звільнений з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області за згодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України). З 29 липня 2010 року ОСОБА_1 в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно з наказом від 26 квітня 2011 року скорочено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 5.1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

14 вересня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду економіста за трудовим договором від 14 вересня 2012 року, зареєстрованим Бобринецьким районним центром зайнятості.

21 вересня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з посади економіста на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення дії строку трудового договору), у зв`язку з чим 08 жовтня 2012 року в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 2 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 02 жовтня 2013 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1.12 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

12 вересня 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду економіста за трудовим договором від 12 вересня 2014 року, зареєстрованим Бобринецьким районним центром зайнятості, 22 вересня 2014 року його було звільнено з посади економіста на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (трудовий договір розірвано по закінченню строку трудового договору).

11 листопада 2014 року в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 2 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а 12 жовтня 2015 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1.12 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду, який ухвалив виправдувальний вирок, із клопотанням про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та ухвалою Петрівського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2016 року було стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 62 225,28 грн на відшкодування втраченого заробітку за період з 20 жовтня 2008 року до 19 липня 2010 року, що складало 432 робочих днів.

При цьому судом було установлено, що постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 11 серпня 2008 року, санкціонованою прокурором Кіровоградської області, ОСОБА_1 було відсторонено від посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області.

Наказом від 20 жовтня 2008 року № 409-О ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень і заробітна плата не нараховувалася.

Наказом від 19 липня 2010 року № 244-0 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області за угодою сторін.

Оскільки ОСОБА_1 був відсторонений від роботи і не отримував заробітну плату у період з 20 жовтня 2008 року до 19 липня 2010 року, що складає 432 робочі дні, у розмірі 62 225,28 грн, тому зазначена сума підлягає стягненню.

З указаного вбачається, що Петрівським районним судом м. Кіровограда як єдиним органом, що відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» уповноважений визначати розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, вказане питання у встановленому законом порядку вирішено й ОСОБА_1 відшкодовано втрачений заробіток за період з 20 жовтня 2008 року до 19 липня 2010 року. При цьому останнім ухвала Петрівського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2016 року не оскаржувалася. З наведеного вбачається, що позивач реалізував своє право на відшкодування заробітку, які він втратив внаслідок незаконних дій, на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

Згідно з частинами першою, третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування 322 896,00 грн, які позивач просив стягнути на підставі статті 22 ЦК України як втрачений заробіток (упущену вигоду) за період з 19 липня 2010 року до 25 березня 2015 року виходячи з того, що позивача було звільнено з роботи за угодою сторін, тобто припинення трудових правовідносин відбулося внаслідок відповідної домовленості між роботодавцем та працівником і свідомих дій ОСОБА_1 , спрямованих на це, а не через ухвалення обвинувального вироку суду, а тому кошти, про які він зазначає, не можуть вважатися заробітком, який він втратив внаслідок незаконних дій відповідачів. При цьому наявність збитків у розумінні статті 22 ЦК України позивачем не доведено. Крім того, шкода, не передбачена в статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в тому числі заробіток та інші доходи, визначені без дотримання порядку, вказаного у цьому Законі, не підлягають відшкодуванню (поверненню) на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Також колегія суддів погоджується із висновком судів про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України 2004 року 2004 року завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічне положення міститься й у статті 2 ЦПК України, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року). Аналогічне положення міститься у статті 5 ЦПК України.

Загальні вимоги процесуального права, закріплені у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Разом з тим, судами враховано, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

З урахуванням указаного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, оцінивши надані докази, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 300 000,00 грн, який, з урахуванням засад верховенства права, відповідає вимогам розумності, виваженості і справедливості.

У силу наданих законодавством повноважень суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Таким чином, доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційних скарг ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та першого заступника прокурора Кіровоградської області є ідентичними доводам, яким судом попередньої інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та першого заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2017 року

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович