ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №: 953/6050/22                         Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/ 983 /24                 Головуючий апеляційної інстанції:

ОСОБА_2 Категорія: продовження запобіжного заходу

У Х В А Л А

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі обвинуваченої ОСОБА_6 , з участю її захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме – прокурора і обвинуваченої, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від «29.02.2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій та задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на шістдесят днів, тобто до 28 квітня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

На зазначену ухвалу слідчого судді, захисник обвинуваченої  - адвокат ОСОБА_7 ,подала апеляційну скаргу, в якій просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк на оскарження ухвали. Скасувати ухвалу, відмовивши прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 . Змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на такий, який не пов`язаний з позбавленням волі, у вигляді цілодобового домашнього арешту або альтернативного заходу у вигляді застави, у мінімальному розмірі, визначеному КПК України.

Щодо строку оскарження, захисник вказує на отримання 07.03.2024 року на електронну пошту копії оскаржуваної ухвали та просить його поновити.

В обґрунтування своїх вимог, захисник посилається на необгрунтованість судового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що ухвала містить обвинувальний нахил. Ризики, заявлені прокурором, вважає відсутніми. Вважає, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, було б достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинувачену обов`язків.

На думку захисника, ризик переховування обвинуваченої є недоведеним, оскільки ОСОБА_6 вже другий рік перебуває під вартою, стороною обвинувачення вже втретє змінюється обвинувачення, безпідставно відкладається судовий розгляд по причині неявки свідків, а розгляд справи починається спочатку. Як зазначає захисник, за вказаний період, жодного разу не надходило повідомлень, скарг від сторони обвинувачення чи учасників процесу, що обвинувачена намагалася знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин по справ. Всі докази по справі перебувають під захистом сторони обвинувачення. ОСОБА_9 . Тривалий час перебувала на тимчасово окупованій території, жодних доказів на підтвердження того, що вона мала намір чи чинила спробу виїхати за межі населеного пункту за місцем свого проживання, стороною обвинувачення не надано.

Захисник вважає, що чинити вплив на свідків обвинувачена не може, оскільки в разі обрання їй запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, унеможливить будь-який контакт з учасниками по справі, що підтвердили свідки обвинувачення, які пояснили, що на них не здійснювався тиск з боку обвинуваченої. Доказів, що обвинувачена має реальну можливість і мотиви вчиняти тиск на свідків, стороною обвинувачення не надано.

На думку захисника, позиція обвинуваченої, її належна процесуальна поведінка під час судового розгляду справи, бажання надавати пояснення, щоб довести свою невинуватість в інкримінованому їй злочину, свідчить про відсутність у неї наміру перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Захисник вважає, що подія кримінального правопорушення недоведена і просить врахувати відомості стосовно обвинуваченої, яка в 2020 році перенесла оперативне втручання на серці, та має ряд супутніх захворювань, ІХС, стабільна стенокардія напруги ІІ ф.кл., гіпертонічну хворобу ІІ ст., потребує постійного нагляду кардіолога і прийому відповідного медикаментозного лікування, що неможливо в умовах СІЗО, про що є довідка з медкартки . Крім того, обвинувачена має постійне місце проживання, оскільки її родині передано в тривале постійне користування житлову квартиру. Весь час, який обвинувачена працювала на посаді секретаря Вільхівської сільської ради, де працює і на теперішній час, вона зарекомендувала себе справжнім професіоналом, відданим і люблячим свою справу, сумлінно виконує свій службовий обов`язок. Не при яких обставинах не допускала розголошення державної таємниці, трудову дисципліну ніколи не порушувала. З 2015 року вона є депутатом в сел. Кутузівка, дуже чутлива до потреб людей, з розумінням ставиться до питань, що виникають та враховує їх. Має авторитет серед мешканців селища, тверду проукраїнську позицію, та не передавала будь-які матеріальні ресурси окупантам. Вона проживає з матір`ю, яка потребує постійного догляду, внаслідок хвороби,

Вважає, що обвинувачення не підтверджено належними і допустимими доказами. Зазначає, що обвинувачена раніше не була судима, будь-яких повідомлень про підозру, їй не вручалось, матеріальні збитки по справі відсутні.

З огляду неа вищевикладене, вважає, що продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, призводить до порушень, на які вказував ЄСПЛ, а тому, погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , наявність у неї постійного місця роботи та проживання, сталого доходу, утриманців та доказів наявності невідповідності доводів обвинувального акту фактичним обставинам справи, на думку захисника, свідчать про можливість застосувати відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави, що цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та забезпечить її конституційне право на збереження життя і здоров`я, а також на справедливий суд.

        Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник підтримала свою апеляційну скаргу і просила її задовольнити.

Прокурор, обвинувачена в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за їх відсутністю не надходило.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, обвинуваченої та її захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, що відповідає вимогам ст.401 КПК України, оскільки апеляційна скарга захисника обвинуваченого не стосується погіршення його становища.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю – доповідача, доводи захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Харківського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний відносно ОСОБА_6 , який спочатку перебував в провадженні Київського районного суду м. Харкова за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України. Разом з цим, 24 липня 2023 року прокурором змінено обвинувачення відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , і відповідно до зміненого обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України. При цьому, в судовому засіданні, призначеному на 04.01.2024 року, прокурор подав змінений обвинувальний акт від 13.12.2023 за яким ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05 липня 2022 року. Надалі, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_6 неодноразово продовжувався слідчим суддею та судом, останній раз до 03 березня 2024 року включно.

Під час судового засідання, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 посилаючись на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадження.

Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченої раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення застави, посилаючись на ч.4 ст. 183 КПК України, посилався на те, що обвинуваченій інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою – ОСОБА_6 може виїхати за межі території України та переховуватись від органів досудового слідства та суду. Крім того, враховуючи, що свідки у кримінальному провадженні – це місцеві жителі сел. Кутузівка Харківського району Харківської області, яких ОСОБА_6 може знати у зв`язку із своєю депутатською діяльністю, а тому, має можливість впливати на їх життєдіяльність, використовуючи своє положення депутата та секретаря Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Враховуючи вказане, прокурор вважав, що запобігання зазначеним ризикам не можливе шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, вважала, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення під час обрання та продовження міри запобіжного заходу жодним чином не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях, ОСОБА_6 сумлінно дотримувалась умов перебування у слідчому ізоляторі. Зазначила, що стороною обвинувачення не доведено, що мета застосування запобіжного заходу не може бути досягнута за умови застосування до обвинуваченої іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Вважає, що ризики, передбачені ч. ст. 177 КПК України, та обставини, які б давали підстави застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, в даному кримінальному провадженні відсутні. Застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави чи іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою буде достатньо для забезпечення виконання покладених на неї обов`язків. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 у порядку ст.201 КПК України, з тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі. В обґрунтування клопотання посилалася на те, що раніше вказане кримінальне провадження перебувало на розгляді іншого суду за звинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111-2 КК України. Зазначила, що у зв`язку із відсутністю прямих, достатніх та належних доказів, які б окремо або в своїй сукупності підтверджували факт скоєння ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявністю доказів, які доводять непричетність її до інкримінованого правопорушення, а також наявністю у сторони захисту зауважень щодо порядку отримання доказів, у зв`язку з чим деякі з них мають бути визнані недопустимими, вважає що подія кримінального провадження не може бути доведена. Також захисник як на підставу для зміни застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилалася на погіршення стану здоров`я обвинуваченої та потребу в обстеженні і лікуванні, які не можливо здійснити в умовах слідчого ізолятору. Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_6 щодо проведення належного медичного обстеження та необхідного лікування їй відмовляють. Вважає, що погіршення стану здоров`я обвинуваченої, наявність альтернативного житла, розташованого не за місцем проживання свідків, може свідчити про те, що інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Відмовляючи захиснику у задоволенні клопотання про зміну обвинуваченій запобіжного заходу та задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даної обвинуваченої, суд врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, а також особу обвинуваченої, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. А тому, вважав, що, усвідомлюючи ризик бути засудженою до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачена перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впивати на свідків з метою зміни ними показань на її користь.

Стосовно посилання захисника обвинуваченої щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявності доказів, які доводять її непричетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення, недопустимість деяких доказів, суд зазначив, що справа не розглядалася по суті, докази не досліджувались, свідки не допитані, а тому, оцінка доказам буде надана у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Суд врахував, що на підтвердження доводів обвинуваченої та її захисника щодо поганого стану здоров`я ОСОБА_6 та неможливості утримання останньої під вартою в установі попереднього ув`язнення, жодних підтверджуючих медичних документів не надано, відомості щодо самостійного її звернення до адміністрації ДУ «Харківській слідчий ізолятор» з приводу надання їй медичної допомоги і відмови у наданні такої допомоги, суду також не надано.

Суд вважав, що посилання захисника обвинуваченої на те, що ОСОБА_6 раніше не судима, має постійне місце проживання, місце роботи, позитивні характеристики, на утриманні матері-інваліда, самі по собі не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.

Зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , суспільну небезпечність та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої, суд вважав, що ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли і продовжують існувати, та виправдовують тримання особи під вартою.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочатий, колегія суддів прийшла до висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду або вчинити інший злочин, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нею злочину у співпраці з окупаційною владою, а саме, проти основ національної безпеки України, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. під час дії воєнного стану, що, з урахуванням розміру покарання, яке їй може бути призначене, в разі визнання винуватості, може свідчити про те, що обвинувачена може переховуватись від суду. При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що з урахуванням відомостей і конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченій, її посади та враховуючи, що свідки у кримінальному провадженні – це місцеві жителі сел.Кутузівка Харківського району Харківської області, яких ОСОБА_6 може знати у зв`язку із своєю депутатською діяльністю та має можливість впливати на їх життєдіяльність, використовуючи своє положення депутата та секретаря Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, існує можливість незаконного впливу обвинуваченою на свідків у даному кримінальному провадженні. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що на даний час свідки не допитані судом, а тому не виключена можливість о впливати на них, беручи до уваги порядок допиту свідків безпосередньо судом під час судового розгляду.

Обґрунтованість обвинувачення підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.

Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченій, а саме того, що вона обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, оскільки є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які передбачають державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої, погоджується і колегія суддів.

Твердження в апеляційній скарзі щодо наявності у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та сталого доходу, в даному випадку, не мінімізують наявність вказаних ризиків.

Доводи захисника, пов`язані з неможливістю перебування під вартою обвинуваченої, внаслідок наявності захворювань, повинно підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, жодних підтверджуючих медичних документів та відомостей щодо самостійного її звернення до адміністрації ДУ «Харківській слідчий ізолятор» з приводу надання їй медичної допомоги і відмови у наданні такої допомоги, захисником не надано.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої з приводу недоведеності пред`явленого обвинувачення об`єктивними відомостями не підтверджені. Питання щодо винуватості або невинуватості на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. В даному випадку, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать про обґрунтованість підозри та висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання її причетності до вчинення інкримінованих їй дій.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченої.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -, -

      П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції задовольнити як пропущений з поважних причин, поновивши вказаний строк.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 29.02.2024 року про продовження щодо обвинуваченої за ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 28.04.2024 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

____________ _______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4         ОСОБА_3