Справа № 156/12/24 Провадження №33/802/241/24 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Білецької І.М. на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.

Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 27 грудня 2023 року, о 17 год 21 хв, у місті Нововолинську, по вулиці Сокальській, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2101 р.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння:звужені зіниці очей, неприродна блідість, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник Білецька І.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки про її існування ОСОБА_1 дізнався лише 21.02.2024.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, зазначаючи, що ОСОБА_1 в судове засідання не викликався. А про існування оскаржуваної постанови дізнався тільки 21 лютого 2024 року.

Однак такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.

05 лютого 2024 року під час розгляду справи у Нововолинському міському суді Волинської області ОСОБА_1 був відсутній (а.с.19).

В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 15 лютого 2024 року.

Апеляційну скаргу на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 лютого 2024 року захисник подала лише 01 березня 2024 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився 15 лютого 2024 року.

Отже, апелянт пропустила більш як на два тижні строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.

Доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 не викликався в судове засідання, і про існування постанови дізнався 21.02.2024 не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.

Так, в матеріалах справи знаходиться довідка про доставку СМС. СМС повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду» на 05.02.2024 9:30:00 одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 . Доставлено 11.01.2024 17:40:41 (а.с.18).

Вказаний номер телефону, зазначений у письмових поясненнях, як номер належний ОСОБА_1 (а.с.5).

Отже, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та не відповідають матеріалам справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, які її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Білецької І.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов