П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 р.м. ОдесаСправа № 821/2205/15-а

Головуючий в І інстанції: Циганій С.І.

Дата та місце ухвалення рішення: 25.09.2015 р. м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на загальну суму 57829,50 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, до місцевого бюджету.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 57829,50 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, до місцевого бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, на підставі положень підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, частини першої пункту 57.3 статті 57, абзацу 3 пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України та з врахуванням фактичних обставин справи щодо несплати відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання у визначений законодавством строк, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з платника податку податкового боргу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з дослідження податкового правопорушення, встановленого під час перевірки відповідача контролюючим органом з питань отримання доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором у 2012 році, проведеної у 2014 році, а також аналізу норм Податкового кодексу України щодо природи додаткового блага, дійшов висновку про відсутність документального підтвердження обставин отримання відповідачем у 2012 році додаткового блага у сумі 287290 грн. та відповідно відсутність підстав для стягнення податкового боргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення апеляційного суду у даній справі та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав на те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Податковим кодексом України порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо.

Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що дослідження та оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 Податкового кодексу України.

Верховний Суд вказав, що не оскарження акта індивідуальної дії в досудовому або судовому порядках платником податків вказує на погодження останнього з визначеною йому сумою грошового зобов`язання.

Скасовуючи рішення апеляційного суду у даній справі та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції переглянув постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, здійснив аналіз податкового правопорушення, встановленого в акті перевірки податкового органу та вжив заходів щодо отримання доказів, які стосуються обставин про отримання відповідачем доходу в результаті прощення боргу за кредитним договором.

Верховний Суд визнав, що суд апеляційної інстанції вирішуючи спір щодо стягнення податкового боргу, фактично здійснив перевірку податкового повідомлення-рішення позивача на його правомірність та обґрунтованість, при цьому не вжив заходів щодо з`ясування обставин стосовно оскарження платником податків цього акта індивідуальної дії в адміністративному та/або судовому порядку, не встановив (не врахував) факт узгодженості грошового зобов`язання та набуття ним статусу податкового боргу.

Також, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив обставини встановлені судом першої інстанції щодо дотримання податковим органом порядку направлення/вручення платнику податкової вимоги, зокрема матеріали справи утримують копію корінця першої податкової вимоги форми «Ф1» від 22 грудня 2010 року №1/39, проте не встановлено чи податковий борг, визначений у цій вимозі, був (не був) погашений платником, тобто безперервність податкового боргу, що б впевнитись у необхідності контролюючого органу направляти нову податкову вимогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та додатково витребуваними судом апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням висновків і мотивів Верховного Суду, з яких скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Предметом розгляду даної справи є вимоги податкового органу про стягнення до місцевого бюджету з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальній сумі 57829,50 грн.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

За правилами п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.17 ст. 56 вказаного Кодексу процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

У відповідності до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За правилами п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В свою чергу, згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 59.5 цієї ж статті ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно матеріалів справи, грошове зобов`язання, яке просить стягнути позивач у даній справі в якості податкового боргу, визначено податковим органом згідно податкового повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року, за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на підставі акта від 12.03.2014 року № 388/21-03-17-02/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року».

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року було надіслано відповідачу на адресу за місцем проживання та останнього відомого його місцезнаходження з повідомленням про вручення 25.04.2014 року.

Водночас, вказане поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу із відміткою поштової служби про його не вручення.

За таких обставин, згідно вказаних вимог ПК України, податкове повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року вважається врученим відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Також, колегія суддів враховує, що відповідач подав апеляційну скаргу у даній справі з посиланням на вказане ППР, тобто, останній обізнаний зі змістом податкового повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі, що податкове повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року ОСОБА_1 не оскаржено, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Крім того, у відповідності до матеріалів справи, зокрема, інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, відповідачем не було сплачено грошове зобов`язання, визначене вказаним ППР, як станом на момент звернення податкового органу із заявленим позовом, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, з наданої позивачем, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, колегією суддів також встановлено, що станом на момент прийняття податкового повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року за відповідачем рахувався непогашений податковий борг у сумі 29343,60 грн., про сплату якого ОСОБА_1 була направлена перша податкова вимога від 22.12.2010 року № 1/39 на його адресу за місцем проживання та останнього відомого місця його знаходження із повідомленням про вручення.

Згідно п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Також, колегія суддів враховує, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі № 2-а-1988/12/2170, що набрала законної сили 07.12.2012 року, встановлено, що податкова вимога від 22.12.2010 року № 1/39 вручена ОСОБА_1 14.02.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо вручення ОСОБА_1 14.02.2011 року податкової вимоги від 22.12.2010 року № 1/39, що встановлені судовим рішенням у справі № 2-а-1988/12/2170, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у даній справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що надіслані платникові податків податкові вимоги у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 810/2533/16, від 20.11.2018 року у справі № 804/7638/16, від 04.03.2019 року № 2а-6053/11/1070.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що відповідачем не оскаржено податкове повідомлення - рішення № 0002601702 від 22.04.2014 року, ані в адміністративному порядку, ані в судовому порядку, з урахуванням строків давності, а також не сплачено суму грошових зобов`язань, визначену цим ППР, колегія суддів приходить до висновку, що грошове зобов`язання за вказаним податковим повідомленням - рішенням набуло статусу податкового боргу, та з огляду на дотримання з боку податкового органу процедури щодо стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача несплаченої суми податкового боргу, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Так, колегія суддів наголошує, що в поданій апеляційній скарзі відповідач фактично просить суд апеляційної інстанції надати оцінку правомірності податковому повідомленню - рішенню, не сплата грошового зобов`язання, визначена яким, стала підставою для звернення із заявленим позовом про стягнення податкового боргу.

Проте, наведені обставини не є предметом судового розгляду у даній справі.

Як вже зазначалось, у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у даній справі про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд, висновки та мотиви якої є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, Верховний Суд дійшов висновку, що дослідження та оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 Податкового кодексу України. Верховний Суд вказав, що не оскарження акта індивідуальної дії в досудовому або судовому порядках платником податків вказує на погодження останнього з визначеною йому сумою грошового зобов`язання.

В свою чергу, за висновком Верховного Суду у даній справі підлягають з`ясуванню обставини стосовно оскарження платником податків цього акта індивідуальної дії в адміністративному та/або судовому порядку, а також факт узгодженості грошового зобов`язання та обставини щодо набуття ним статусу податкового боргу.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не оскаржено податкове повідомлення - рішення, не сплата грошового зобов`язання визначена яким стала підставою для подання заявленого позову, що свідчить про те, що грошове зобов`язання за цим ППР є узгодженим та набуло статусу податкового боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача цього податкового боргу, а доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично не стосуються предмету доказування у даній справі.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 25.11.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька