печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49343/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Остапчук Т.В,

за участю секретаря Ткаченко Ю.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Дьяченко Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про стягнення суми банківського вкладу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, посилаючись на те що за Договором від 10.05.1994 року, укладеним з Чернігівським акціонерним комерційним «ЕЛБІМ Банк» існує заборгованість у розмірі 2 148 790 112 890 530,00 грн. На депозитний рахунок 21.07.1994р. було зараховано грошову суму в розмірі 74 552 380 крб. Відповідач є правонаступником прав і обов`язків АК ЕЛБІМ Банк за Договором від 10.051994. Станом на 8.10.2018р. не отримував від банку повідомлень про зміну процентної ставки , грошових коштів. Тому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 148 790 112 890 530,00 грн., судові витрати в розмірі 8810 грн. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав відзив . Вказував на те що Банк не є правонаступником прав і обов`язків АК ЕЛБІМ Банк за Договором від 10.051994. укладеним з АК ЕЛБІМ Банк, тому у Банку відсутні будь-які зобов`язання перед Позивачем за цим Договором.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 23.10.2018р. відкрито провадження по справі в порядку загального провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ст.1061 ЦК України).

Між позивачем та Чернігівським акціонерним комерційним «ЕЛБІМ Банком» 10.05.1994р. було укладено Договір на зберігання коштів вкладника.

Згідно меморіального ордеру від 21.07.1994р. вказано вклад в розмірі 74 552 380 крб. -переноситься залишок коштів в зв`язку з закриттям.

Відповідно до Договору про приєднання від 23.11.1994, укладеним між АППБ «Аваль» та Чернігівським акціонерним комерційним «ЕЛБІМ Банк», до Банку, як правонаступника АК ЕЛБІМ Банк, перейшли права і обов`язки АК ЕЛБІМ Банку в межах акту прийому-передачі активів, пасивів, документів та справ. По іншим обов`язкам АК ЕЛБІМ Банку АППБ «Аваль» відповідальності не несе.

Відповідно до Відомості на передачу залишків вкладів, що є Додатком 6 до Акту прийому - передачі активів від 15.12.1994, в переліку вкладів фізичних осіб, переданих в порядку правонаступництва до АППБ «Аваль», прізвище Позивача відсутнє , що підтверджується Витягом з Відомостей по формі № 4

Судом встановлено , що АК ЕЛБІМ Банк не передавав, а АППБ «Аваль» відповідно не приймав будь-яких зобов`язань щодо повернення коштів по вкладу ОСОБА_1 за Договором від 10.05.1994.

На момент передачі прав і обов`язків до АППБ «Аваль» (15.12.1994), у АК ЕЛБІМ Банк також були відсутні зобов`язання перед Позивачем за Договором від 10.05.1994р. що підтверджується:

протоколом загальних зборів акціонерів АК ЕЛБІМ Банк № 7 від 10.11.1994, відповідно до якого загальними зборами було прийнято рішення про надання згоди ОСОБА_1 на вихід його зі складу акціонерів банку, а вартість акцій Позивача та всі інші кошти, які знаходяться на рахунках Позивача в ЕЛБІМ Банку, направити на погашення кредиту, виданого фірмі «Ніколь», засновником та директором якої був Позивач, та який поручився за виконання фірмою своїх зобов`язань за кредитним договором;

Поясненнями самого Позивача, наданими в судовому засіданні 25.06.2019, згідно яких Позивач підтвердив той факт, що погашення заборгованості по кредиту фірми «Ніколь» було здійснено в тому числі за рахунок суми вкладу, яка знаходилась на депозитному рахунку Позивача.

Таким чином, станом на 15.12.1994 р., пасивів, документів та справ від АК ЕЛБІМ Банку до АППБ «Аваль», у АК ЕЛБІМ Банк були відсутні будь-які зобов`язання перед Позивачем за Договором від 10.05.1994 внаслідок списання всіх коштів з депозитного рахунку Позивача на погашення заборгованості за кредитом ТОВ «Ніколь».

При таких обставинах до АППБ «Аваль» від АК ЕЛБІМ Банку не передавались та не могли бути передані зобов`язання за Договором від 10.05.1994, у зв`язку із їх припиненням.

Факт внесення Позивачем коштів на вклад не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно до ст. 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції із змінами від 25.02.1994, яка діяла на момент укладення Договору від 10.05.1994) приймання грошей на вклади здійснюється банками з видачею вкладнику вкладного документа.

Відповідно до розділу І Глави II Інструкції № 1 з організації емісійно - касової роботи в установах банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 129 від 07.07.1994 приймання грошей проводиться приходними касами за такими документами: при внесенні громадянами грошей до вкладів за об`явами на внесення готівки або за приходними ордерами (додаток N 2 до Інструкції). Після цього робиться запис у вкладній книжці. Після приймання грошей касир звіряє суму, вказану в приходному документі, з сумою, фактично виявленою при рахуванні. При відповідності сум касир підписує об`яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об`яви касир надсилає відповідальному працівнику, який веде касовий журнал, а об`яву залишає в себе.

Таким чином, відповідно до зазначених вимог законодавства, які діяли в період спірних правовідносин, належними та допустимими доказами внесення громадянами коштів на вклади в установи банків в 1994 році є вкладна книжка та квитанція.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстаї своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження внесення Позивачем коштів на вклад відповідно до умов Договору від 10.05.1994, а також наявність коштів на рахунку Позивача станом на 15.12.1994 Позивачем до суду не надано. Самим же Договором від

10.05.1994, копія якого долучена Позивачем до Позову, сума вкладу (депозиту) взагалі не була визначена сторонами. Оригінали договору, меморіальний ордер суду не надано.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності , суд приходить до висновку , що позовні вимоги про стягнення коштів є безпідставними , не встановлено порушень прав позивача та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526,1058-1060 ЦК України , ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про стягнення суми банківського вкладу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Дата складання повного тексту рішення 22.11.2019р.

Суддя Остапчук Т.В.