Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 643/8681/16-ц

провадження № 61-21454св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Харкові,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кіпенка І. С., Кокоші В. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові (далі - ВД ФССНВУ у м. Харкові, Фонд) про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних страхових сум.

Позов мотивований тим, що її батько, ОСОБА_4 , працював у Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта №3-біс Державної Холдингової компанії «Торезантрацит» з 1974 року по 1996 рік.

06 червня 1978 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що було складено акт по формі Н-1, був визнаний інвалідом від трудового каліцтва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

19 серпня 2004 року було отримано висновок МСЕК №127, яким було встановлено причинний зв`язок між смертю її батька та нещасним випадком на виробництві. Оскільки вона була неповнолітньою, її мати ОСОБА_5 звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування м. Торез Донецької області, надавши висновок МСЕК № 127 від 19 серпня 2004 року, проте Фонд не призначив страхові виплати, та оскаржив вищевказаний висновок в суді.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2007 року в порядку касаційного провадження, Фонду соціального страхування м. Торез відмовлено у визнанні недійсним Висновку МСЕК № 127.

Таким чином позивач вважала, що Фонд повинен був призначити утриманцям померлого ОСОБА_4 страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника, але цього не зробив.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2015 року з відділення виконавчої дирекції стягнуто на її користь щомісячні страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника за період з 08 серпня 2004 року по 30 червня 2009 року одноразово - 84 729 грн 80 коп.

Вказані страхові виплати їй проведено в жовтні 2015 року.

Посилаючись на те, що вона мешкає в м. Харкові, тому звернулась із заявою щодо проведення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних страхових сум до ВД ФССНВУ у м. Харкові. Отримавши відмову, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних страхових сум у зв`язку із смертю годувальника за період з серпня 2004 року по червень 2009 року одноразово в розмірі 141 612 грн 83 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних страхових сум у зв`язку із смертю годувальника за період з серпня 2004 року по червень 2009 року одноразово в розмірі 141 612 грн 83 коп.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що суми страхової виплати ОСОБА_1 не визначено та не виплачено своєчасно з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року апеляційні скарги відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові задоволено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішеннямапеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що документи та заяву про призначення страхових виплат вперше подано до відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові лише 15 жовтня 2015 року, одночасно з рішенням суду, згідно яких і проведено виплату коштів вже 19 жовтня 2015 року шляхом перерахування на особовий рахунок, який у своїй заяві зазначила позивач, а тому відсутні підстави вважати, що страхові виплати були своєчасно не визначені або не виплачені з вини Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що право на отримання страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника виникло у неї з моменту отримання Висновку МСЕК № 127 у серпні 2004 року, проте Фонд не призначив вказані виплати та оскаржував вказаний висновок МСЕК у суді. Через процедуру оскарження, законність її вимог була остаточно підтверджена тільки 23 вересня 2015 року у зв`язку з винесенням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 вересня 2015 року по справі №643/5861/13-ц. Оскільки Фондом на протязі декількох років оспорювалося саме її право отримувати страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника, це фактично унеможливило її звернення до виконавчих органів Фонду, а тому вважала, що саме Фонд є винним у несвоєчасній виплаті їй страхових коштів через безпідставне оскарження висновку МСЕК № 127.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У липні 2017 року відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові подало заперечення на касаційну скаргу, у яких просило касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивачки відповідачем, оскільки той факт, що Фонд скористався своїм правом на оскарження Висновку МСЕК, не є доказом порушення прав ОСОБА_1 Документи та заяву про призначення страхових виплат вперше подано нею до Фонду 15 жовтня 2015 року, а тому відповідач не мав ані права, ані можливості з 08 серпня 2004 року по 15 жовтня 2015 року призначити та виплатити їй кошти у зв`язку з відсутністю з її боку дій, направлених на вирішення питання проведення страхових виплат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 643/8681/16-ц з Московського районного суду м. Харкова.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_4 з 1974 року знаходився у трудових правовідносинах з Державним відкритим акціонерним товариством Шахта №3-біс Державної Холдингової компанії «Торезантрацит» та 06 червня 1978 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, пов`язаний з травмою голови, про що було складено акт за формою Н-1 від 15 червня 1978 року № 24 та у зв`язку з втратою працездатності вказане підприємство відшкодовувало йому шкоду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, та відповідно до висновку Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи № 127, смерть пов`язана з травмою на виробництві від 06 червня 1978 року.

Зазначений висновок МСЕК № 127 було оскаржено відділенням ВД ФССНВ в м. Торез Донецької області та рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 31 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2005 року, вказаний висновок МСЕК було визнано недійсним, але ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2007 року вказані судові рішення були скасовані, а скарга відділення ФССНВ в м. Торез Донецької області на дії Донецького обласного центру медико-соціальних експертиз, залишена без розгляду.

Зазначені обставини встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2015 року, яким змінено рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року, та з відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові стягнуто на користь ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника за період з 08 серпня 2004 року по 30 червня 2009 року одноразово - 84 729 грн 80 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року касаційну скаргу відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року у нескасованій апеляційним судом частині, та рішення апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2015 року залишено без змін.

15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ВД ФССНВУ у м. Харкові та подала заяву та документи для проведення страхових виплат по втраті годувальника за рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2015 року.

Страхові виплати у сумі - 85 365 грн 27 коп. ОСОБА_1 перераховані в жовтні 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1991 від 19 жовтня 2015року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно пункту 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» коригування сум страхових виплат у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги передбачено лише у випадку, якщо суми страхових виплат були своєчасно не визначені або не виплачені з вини Фонду.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нормативно-правовим актом, що визначає порядок проведення компенсації є Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», відповідно до якої компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення)».

Згідно статті 44 (36) Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Державні кошти щодо соціального страхування сплачуються лише на підставі документів, що підтверджують право на призначення страхових виплат.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернулася до Фонду із документами та заявою про призначення страхових виплат лише 15 жовтня 2015 року, згідно яких і проведено виплату коштів вже 19 жовтня 2015 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати, що страхові виплати були своєчасно не визначені або не виплачені з вини Фонду.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов