Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 678/193/14-ц

провадження № 61-18071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Летичівська районна рада Хмельницької області, Комунальне підприємство Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області,

третя особа - Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року у складі судді Галиш І. Б. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Летичівської районної ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки в редакції «Летичівська газета» 14-17 квітня 2014 року виявлено низку порушень та рішенням Летичівської районної ради від 07 травня 2014 року № 8-30/2014 її роботу як редактора «Летичівської газети» визнано незадовільною та доручено голові районної ради створити балансову комісію районної ради та провести вивчення діяльності редакції «Летичівської газети».

Зазначає, що вона належним чином виконувала покладені на неї обов`язки і підстав для накладення дисциплінарного стягнення не було, тому рішення та розпорядження прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Летичівської районної ради від 07 травня 2014 року «Про звіт редактора «Летичівської газети» в частині визнання її роботи як редактора газети незадовільною, визнати незаконним та скасувати спільне розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області та Летичівської районної ради Хмельницької області від 16 травня 2014 року про застосування дисциплінарної відповідальності та оголошення їй догани за невиконання своїх обов`язків.

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Летичівської районної ради Хмельницької області, Комунального підприємства Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області (далі - КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Летичівської районної ради Хмельницької області від 26 червня 2014 року вирішено звільнити її з посади редактора і вказано, що днем звільнення необхідно вважати перший робочий день виходу її з відпустки.

Наказом заступника редактора КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області від 22 липня 2014 року № 14 за погодженням з Летичівською районною адміністрацією її звільнено з посади редактора КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» з 22 липня 2014 року відповідно до рішення Летичівської районної ради від 26 червня 2014 року та за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

Зазначала, що її звільнення є незаконним, оскільки після застосування до неї дисциплінарного стягнення вона жодного проступку не вчиняла і до неї застосовано одночасно два дисциплінарні стягнення, отже, підстав для звільнення не було. Крім того, звільнення проведено під час її перебування у відпустці та в період санаторного лікування, що суперечить вимогам трудового законодавства України.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення Летичівської районної ради від 26 червня 2014 року

№ 6-32/2014 та наказ КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області від 22 липня 2014 року № 14 про звільнення її з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити її на роботи на посаді редактора «Летичівської газети» та стягнути з Летичівської районної ради та КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 червня 2014 року по день поновлення на роботі та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2014 року позови ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог до Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконним та скасування спільного розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області та Летичівської районної ради Хмельницької області від 16 травня 2014 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до ОСОБА_1 » і закрито провадження у справі в цій частині.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Летичівської районної ради Хмельницької області від 26 червня 2014 року № 6-32/2014 та наказ КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області від 22 липня 2014 року № 14 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади редактора «Летичівської газети» та поновлено її на цій посаді.

Стягнуто з КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 липня 2014 року по 03 серпня 2015 року у розмірі 49 530 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Летичівської районної ради Хмельницької області та КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області на користь позивачки по 1 000 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Летичівської районної ради Хмельницької області «Про звіт редактора «Летичівської газети» від 07 травня 2014 року в частині визнання роботи редактора «Летичівської газети» ОСОБА_1 незадовільною відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року апеляційні скарги Летичівської районної ради Хмельницької області, КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області, Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області рішення суду першої інстанції в частині стягнення з КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінено.

Стягнуто з КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області на користь ОСОБА_1 57 067,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 179,67 грн судового збору в дохід держави.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року касаційну скаргу КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області задоволено частково, рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та наказу про її звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для звільнення ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 систематично не виконувала без поважних причин обов`язків, покладених на неї контрактом, за що до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, з дня накладення якого і до видання наказу про звільнення не пройшов один рік, а позивач повторно допустила порушення контракту та статуту очолюваного нею підприємства.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року залишено без змін рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року.

Ухвалу суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені тимчасовою комісією Летичівської районної ради та Летичівської районної державної адміністрації порушення, що відображені в актах, не є підставою для застосуванню такого дисціплінарного стягнення як звільнення працівника, оскільки за час роботи на посаді редактора позивачка покращила роботу підприємства та збільшила його доходи. Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій не врахували ступінь тяжкості вчиненого позивачкою проступку. Разом з цим залишили поза увагою, що в рішенні сесії районної ради не конкретизовано, яке саме правопорушення вчинила редактор газети та який у зв`язку з цим збиток задано підприємству. Оскільки з 04 до 18 червня 2014 року та з 24 до 05 липня 2014 року позивачка перебувала на лікуванні, тобто не працювала, а з 19 червня до 05 серпня 2014 року перебувала у відпустці, підстави для її звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відсутні. Крім того, звільнення особи під час її перебування у відпустці або в період тимчасової непрацездатності є порушенням вимог трудового законодавства України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2017 року, редакція «Летичівської газети» та Летичівська Районна рада Хмельницької області заперечували проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року і витребувано із Старосинявського районного суду Хмельницької області цивільну справу № 678/193/14-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року цивільну справу № 678/193/14-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу № 678/193/14-ц призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Летичівської районної ради Хмельницької області, КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області, третя особа - Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області, про визнання незаконними та скасування рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала редактором КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівська газета» Хмельницької області на підставі контракту від 10 січня 2013 року № 1.

Спільним розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації та Летичівської районної ради від 09 квітня 2014 року № 151/24/2014-рс створено тимчасову комісію, якій доручено: провести вивчення діяльності та аналізу ефективності роботи, дотримання законодавчих актів і статуту КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» у термін до 17 квітня 2014 року; на чергову сесію районної ради надати звіт за результатами вивчення та підготувати рекомендації щодо підвищення якісних показників ефективності роботи редакції «Летичівська газета»

(т. 1, а. с. 213).

За результатами перевірки, проведеної в КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» 14-17 квітня 2014 року виявлено низку порушень та рішенням Летичівської районної ради від 07 травня 2014 року № 8-30/2014 роботу редактора газети визнано незадовільною та доручено голові районної ради створити балансову комісію районної ради та провести вивчення діяльності редакції «Летичівська газета».

Спільним розпорядженням Летичівської районної ради та Летичівської районної державної адміністрації від 16 травня 2014 року № 182/35/2014-рс ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання обов`язків, передбачених контрактом, та встановлено строк для усунення допущених порушень до 01 червня 2014 року.

Із зазначеним розпорядженням ОСОБА_1 була ознайомлена.

Рішенням Летичівської районної ради Хмельницької області від 26 червня 2014 року вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади редактора і вказано, що днем звільнення вважати перший робочий день виходу із відпустки.

Наказом заступника редактора КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» Хмельницької області від 22 липня 2014 року № 14 за погодженням з Летичівською районною адміністрацією ОСОБА_1 звільнено з посади редактора КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» з 22 липня 2014 року відповідно до рішення Летичівської районної ради від 26 червня 2014 року та пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2014 року зупинено провадження у справі до вирішення відповідачем питання щодо надання згоди профспілковою організацією у строк до 14 жовтня 2014 року на звільнення позивачки.

Згідно з протоколом № 4 засідання профорганізатора первинної профспілкової організації редакції «Летичівської газети» від 30 вересня 2014 року надано згоду на звільнення члена профспілки ОСОБА_1 з посади редактора «Летичівської газети».

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

За змістом пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України).

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання із працівником трудового договору у зв`язку із підставами, визначеними пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, можливе лише за невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, яке носило систематичний характер після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 систематично не виконувала без поважних причин обов`язків, покладених на неї контрактом, за що до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

Так, за результатами вивчення діяльності та аналізу ефективності роботи дотримання законодавчих актів і статуту КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» тимчасовою комісією надано довідку від 22 квітня 2014 року, яка містила перелік порушень у діяльності підприємства та рекомендації щодо їх усунення.

Згідно з актом від 15 травня 2014 року ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення щодо причин допущення порушень, виявлених під час перевірки (т. 1, а. с. 68). Водночас, у цей же день ОСОБА_1 подала письмові пояснення щодо виявлених комісією порушень (т. 1, а. с. 70).

З огляду на викладене, спільним розпорядженням Летичівської районної ради і Летичівської районної державної адміністрації від 16 травня 2014 року №182/35/2014-рс редактору КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання обов`язків, передбачених контрактом. Встановлено строк для усунення допущених порушень, зазначених у довідці від 22 квітня 2014 року, до 01 червня 2014 року (т. 1, а. с. 43).

Спільне розпорядження Летичівської районної ради та Летичівської районної державної адміністрації від 16 травня 2014 року № 182/35/2014-рс про накладення дисциплінарного стягнення є чинним та позивачкою не оскаржується (ухвала Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року про закриття провадження в частині вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування спільного розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області та Летичівської районної ради Хмельницької області від 16 травня 2014 року).

Систематичність порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків полягає у тому, що враховуючи наявність догани відповідно до розпорядження Летичівської районної ради та Летичівської районної державної адміністрації №182/35/2014-рс від 16 травня 2014 року, позивачка допустила інші порушення.

Тимчасовою комісією від 04 червня 2014 року за результатами проведеної перевірки по усуненню зауважень, виявлених під час вивчення та аналізу ефективності роботи, дотримання законодавчих актів та статуту КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети» за період 2011-2013 роки (згідно з розпорядженням від 16 травня 2014 року № 182/35/2014-рс), встановлено, що у наданий строк, до 01 червня 2014 року, виявлені порушення не усунуто.

04 червня 2014 року тимчасова комісія склала акт, яким встановлено, що 04 червня 2014 року у кабінеті редактора в присутності членів комісії ОСОБА_1 здійснювала запис наказів з основної діяльності редакції за період з 01 січня 2014 року по 04 червня 2014 року в книзі обліку наказів. Зокрема, видано накази про вибуття в щорічну основну відпустку з 19 травня 2014 року (заява від 15 травня 2014 року, погоджена співзасновниками 16 травня 2014 року) та про відкликання себе з відпустки з 19 травня 2014 року (т. 1, а. с. 45).

23 червня 2014 року членами тимчасової комісії складено акт про відсутність можливості використання печатки КП Летичівської районної ради «Редакція «Летичівської газети», оскільки ОСОБА_1 , яка перебуває у щорічній відпустці з 19 травня 2014 року, не передала її.

Територіальною державною інспекцію з питань праці у Хмельницькій області встановлено, що згідно з наказом від 16 травня 2014 року № 7 редактор газети ОСОБА_1 за погодженням із співзасновниками: Летичівською районною радою та Летичівською районною державною адміністрацією, з 19 травня 2014 року знаходиться у щорічній основній відпустці. Виконання обов`язків редактора газети покладено на завідувача відділом листів і масової роботи редакції ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 продовжувала приходити на роботу в приміщення редакції та виконувати свої обов`язки.

Під час перевірки наданих бухгалтерських та кадрових документів встановлено, що на підставі наказу від 16 травня 2014 року № 7 по редакції, редактору газети ОСОБА_1 здійснена оплата часу відпустки та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення. Згідно з наказом від 19 травня 2014 року № 8, виданим ОСОБА_1 , вона як редактор відкликала себе із відпустки.

Наказом від 04 червня 2014 року № 9, виданим в. о. редактора газети ОСОБА_2, наказ від 19 травня 2014 року № 8 визнано недійсним.

Актом про встановлення порушення, засвідченого членами комісії Летичівської районної державної адміністрації та Летичівської районної ради, встановлено, що вищевказані накази № 7 та 8 були видані редактором газети ОСОБА_1 лише 04 червня 2014 року, тобто під час перебування її у щорічній відпустці. У діях редактора газети ОСОБА_1 вбачається дисциплінарний проступок (т. 2, а. с. 70).

Отже, оскільки з дня накладення дисциплінарного стягнення у виді догани і до видання наказу про звільнення минуло менше одного року, а позивач повторно допустила порушення контракту та статуту підприємства, яким уповноважена керувати, що давали підстави для звільнення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши правомірність звільнення позивача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Також необґрунтованими є аргументи ОСОБА_1 про звільнення її з роботи в період тимчасової непрацездатності та у період перебування у відпустці.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Пунктами 1.1, 1.2 розділу І Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, визначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється.

Відповідно до наказу від 16 травня 2014 року № 7 ОСОБА_1 за погодженням з головою районної ради та головою районної державної адміністрації мала перебувати у черговій відпустці з 19 травня до 04 червня 2014 року з покладення обов`язків редактора на ОСОБА_2 .

Як зазначалось вище, наказом від 19 травня 2014 року № 8, який згідно з наказом в. о. редактора ОСОБА_2 від 04 червня 2014 року № 9 визнано недійсним, ОСОБА_1 відкликала себе з відпустки, не розпочавши її, у зв`язку з виробничою необхідністю, зазначивши, що відпустку переносить на інший термін (т. 2, а.с. 67).

Згідно з наказом редактора від 19 червня 2014 року № 10 ОСОБА_1 відбула на санаторне лікування, користуючись перенесеною відпусткою (т. 3, а. с. 150).

Відповідно до пункту 3.6 контракту від 10 січня 2013 року № 1 керівник визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку, поділу на частини, тощо) за погодженням із органом управління майном, яким є Летичівська районна рада та Летичівська районна державна адміністрація.

Разом з тим, встановлено і не заперечується сторонами, що перенесення відпустки та вибуття у відпустку редактора з 19 червня 2014 року не було погоджено із Летичівською районною радою та Летичівською районною державною адміністрацією, як і не було визначено наказом тривалості вказаної відпустки.

З огляду на викладене, надання позивачу відпустки не було належним чином оформлене, а перебування її у санаторії «Медобори» з урахуванням наведених вище норм, не є тимчасовою непрацездатністю.

Отже, у день звільнення - 22 липня 2014 року ОСОБА_1 повинна була перебувати на роботі.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням положень частини третьої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк