Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 525/1121/16-ц

провадження № 61-34932св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі:ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , Великобагачанська районна державна адміністрація,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Пилипчук Л. І., Пікуль В. П.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року, укладеного між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 , зареєстрованого у Великобагачанській районній державній адміністрації, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 31 грудня 2003 року за №184.

Позов мотивований тим, що позивач не є стороною договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року, який вона оспорює, але цей договір порушує її права як орендаря, які виникли внаслідок укладення договору оренди землі від 27 травня 2015 року між нею і Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області щодо земельної ділянки площею 11,2423 га, кадастровий номер 5320255400:00:002:0204, державна реєстрація права проведена 18 червня 2015 року. Оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року слід визнати недійсним, оскільки не було здійснено державної реєстрації даного договору всупереч вимогам Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами не надано доказів на підтвердження того, що було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, підписаного 30 грудня 2003 року між Великобагачанською районною держаною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки загальною площею 13,0 га, яка знаходиться на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, відповідно до вимог законодавства, а тому зазначений договір слід вважати неукладеним, проте недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Великобагачанської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року, відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договір оренди від 30 грудня 2003 року, укладений між ОСОБА_3 і Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області, в якому зазначено, що договір зареєстровано Великобагачанською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №184 від 31 грудня 2003 року. Даний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому породжує для сторін певні права та обов`язки. Висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди від 30 грудня2003 року не пройшов державну реєстрацію відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, не враховує те, що даний Порядок є підзаконним нормативним актом, рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року № 35 дію цього акта зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 жовтня 2012 року при розгляді справи № 6-55цс12. Спірна земельна ділянка передана ОСОБА_3 згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки від 31 грудня 2003 року, яку він прийняв та користувався на праві оренди відповідно до договору оренди від 30 грудня 2003 року. Після закінчення строку договору оренди земельної ділянки 01 листопада 2013 року ОСОБА_3 фактично продовжував користуватися нею, належно її утримувати та вносити орендну плату, що встановлено судовими рішеннями в інших справах між сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

01 грудня 2017 року ВССУ ухвалою відкрило касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2017 року.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року зупинено касаційне провадження у даній справі, витребувано від Великобагачанської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Полтавській області засвідчену копію спадкової справи щодо спадкового майна померлого ОСОБА_3 , витребувано з виконавчого комітету Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року поновлено касаційне провадження у справі, задоволено заяву ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 , залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що спірний договір оренди пройшов державну реєстрацію. Відповідно до зазначеного договору оренди він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у районній державній адміністрації.

Предметом даного договору є земельна ділянка, місцезнаходженням якої є територія Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, договір підписано сторонами 30 грудня 2003 року.

У підпункті 2 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року реєстрація договорів оренди землі віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, які здійснюють такі повноваження відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації договір оренди землі» від 25 грудня 1998 року № 2073. Спірний договір оренди не реєструвався відповідно до зазначеного Порядку.

Державна реєстрація цього договору оренди, яку провів голова Великобагачанської районної державної адміністрації, є неналежною. У Гоголівській селищній раді Великобагачанського району Полтавської області цей договір не реєструвався.

Позиції інших учасників

У січні 2018 року відповідач ОСОБА_3 особисто, а також через свого представника ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку надіслав до ВССУ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Заперечення мотивовані тим, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2015 року, визнано поновленим і продовженим термін дії договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року, укладеного між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадіміністрації від 26 грудня 2003 року № 617 на той самий строк і на тих самих умовах, зобов`язано Головне управління Держземагенства у Полтавській області укласти з ОСОБА_3 додаткову угоду щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року, укладеного між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадіміністрації від 26 грудня 2003 року № 617, визнано договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_4 26 березня 2015 року, недійсним в частині передачі в оренду 3,0 га землі, право на користування якою має позивач ОСОБА_3 , та витребувано з володіння ОСОБА_4 дану земельну ділянку.

Ухвалою колегії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року залишено без змін рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року у справі № 525/505/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року, які є чинними, позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , співвідповідачі: відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області про визнання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5320255400:00:002:0204, площею 11,2423 га недійсним, задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі (кадастровий номер 5320255400:00:002:0204) від 27 травня 2015 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області в особі голови Комісії з реорганізації Головного управління Держземагенства у Полтавській області Кухарова К. В. і ОСОБА_1 в частині передачі в оренду 10,0 га землі, право на користування якою має позивач ОСОБА_3 , зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 10 га, договір оренди щодо якої визнано недійсним, скасовано державну реєстрацію договору оренди землі (кадастровий номер 5320255400:00:002:0204) від 27 травня 2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 у частині, що стосується земельної ділянки площею 10,0 га, договір оренди щодо якої визнано недійсним.

Обставини, встановлені даними рішеннями судів, є обов`язковими до застосування судом у цій справі.

Земельна ділянка, передана за спірним договором оренди ОСОБА_3 , знаходиться за межами селища Гоголеве, а не в межах даного селища, як вказує позивач у касаційній скарзі, тому її розпорядником є Великобагачанська районна адміністрація. Тому спірний договір оренди укладений належним орендодавцем і зареєстрований відповідно до нормативно встановленого порядку.

ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2013 року недійсним, хоча не мала відношення до його укладення у 2003 році. Вона не є заінтересованою особою, тому є неналежним позивачем у даній справі. У судовому засіданні позивач на запитання представника відповідача ОСОБА_3 щодо наявності порушення прав позивача при укладенні договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року підтвердила відсутність будь-яких порушень її прав на момент укладення оспорюваного нею договору оренди.

Не зачіпає права позивача і поновлення ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки, оскільки такого поновлення не відбулося фактично, оскільки відповідний договір з ОСОБА_3 досі не укладений.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

30 грудня 2003 року між Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області в особі голови даної районної державної адміністрації Саковського Ю. Б. і ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 якого земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договір укладається строком на десять років, починаючи з дати реєстрації і діє до 01 листопада 2013 року; орендна плата вноситься орендарем не пізніше 15 серпня та 15 листопада в рівних частинах у грошовому вигляді в сумі 845,00 грн щорічно.

Зазначений договір оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року, укладений між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 зареєстрований 31 грудня 2003 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договір оренди землі вчинено запис за №184.

30 грудня 2003 року складений акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі, відповідно до якого встановлено в натурі межі земельної ділянки площею 13,00 га, в тому числі ріллі 13,00 га, наданої ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності на адміністративної території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та складена схема визначення меж і розмірів даної земельної ділянки.

Актом про передачу та прийом земельної ділянки від 31 грудня 2003 року передано орендодавцем Великобагачанською районною державною адміністрацією в особі голови Саковського Ю. Б. земельну ділянку загальною площею 13,00 га, в тому числі рілля 13,00 га, орендарю ОСОБА_3 з правом оренди строком на 10 років.

Вказана земельна ділянка загальною площею 13,0 га, передана в оренду ОСОБА_3 , складається з двох земельних ділянок площею 10,0 га та площею 3,0 га.

27 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області в особі голови Комісії з реорганізації Головного управління Держземагенства у Полтавській області Кухарова К. В. (орендодавець) і ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди землі, за умовами якого орендар прийняла в платне строкове користування земельну ділянку (кадастровий номер 5320255400:00:002::0204) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області площею 11,2423 га, у тому числі рілля - 11,2423 га, строком на 15 років.

18 червня 2015 року Відділом Держземагенства у Великобагачанському районі проведена державна реєстрація земельної ділянки.

Пунктом 29 зазначеного договору передбачено, що орендар ОСОБА_1 має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, отримувати продукцію і доход.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 червня 2015 року№ 39281021, ОСОБА_1 зазначена орендарем земельної ділянки площею 11, 2423 га, що призначена для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5320255400:00:002:0204, розташованої на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25 липня 2016 року №64202082 право оренди щодо земельної ділянки площею 11,2423 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5320255400:00:002:0204 знаходиться на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, строк дії - 15 років, належить ОСОБА_1 .

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області (процесуальний правонаступник Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про визнання поновленим і продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року за №184, укладеним між Великобагачанською районною державноюадміністрацією та ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації від 26 грудня 2003 року №617 на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 30 грудня 2023 року; про зобов`язання Головного управління Держземагенства у Полтавській області укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року№184, укладеного між Великобагачанською районною державноюадміністрацією та ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації від 26 грудня 2003 року № 617 і внести зміни в частині площі наданої земельної ділянки в оренду; про визнання договору оренди землі від 26 березня 2015 року, укладеного між Головного управління Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_4 недійсним, витребування земельної ділянки площею, та скасування реєстрації даного договору оренди, тощо.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2015 року. Визнано поновленим та продовженим строк дії договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року за №184, укладеного між Великобагачанською районною державноюадміністрацією та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26 грудня 2003 року № 617 на той самий строк і на тих самих умовах, зобов`язано Головне управління Держземагенства у Полтавській області укласти з ОСОБА_3 додаткову угоду щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року №184, укладеного між Великобагачанською районною державноюадміністрацією та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 26 грудня 2003 року № 617, визнано договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_4 26 березня 2015 року, недійсним в частині передачі в оренду 3,0 га землі, право на користування яким має позивач ОСОБА_3 , витребувано з володіння ОСОБА_4 дану земельну ділянку.

Ухвалою колегії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року залишено без змін рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року у справі № 525/505/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року, які є чинними, позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , співвідповідачі: відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області про визнання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5320255400:00:002:0204, площею 11,2423 га недійсним, задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі (кадастровий номер 5320255400:00:002:0204) від 27 травня 2015 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області в особі голови Комісії з реорганізації Головного управління Держземагенства у Полтавській області Кухарова К. В. і ОСОБА_1 у частині передачі в оренду 10,0 га землі, право на користування якою має позивач ОСОБА_3 , зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 10,0 га, договір оренди щодо якої визнано недійсним. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі (кадастровий номер 5320255400:00:002:0204) від 27 травня 2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 у частині, що стосується земельної ділянки площею 10 га, договір оренди щодо якої визнано недійсним, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3 , Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено в повному обсязі.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що під час дії договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року № 184, 07 травня 2013 року, орендар ОСОБА_3 звернувся до орендодавця Головного управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 15 га для ведення особистого селянського господарства в оренду за межами населеного пункту на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району. До даного клопотання ОСОБА_3 додав копію договору оренди землі.

Згідно з листом від 06 червня 2013 року № 3262/900 Головного управління Держземагентства у Полтавській області вищевказане клопотання ОСОБА_3 залишено без задоволення, оскільки воно не містило чіткого відображення всіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображення на ній відомостей Державного земельного кадастру.

16 грудня 2014 року ОСОБА_3 надано до Головного управління Держземагентства у Полтавській області клопотання про поновлення договору оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району за межами населених пунктів, разом з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та ряд інших документів.

Листом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 15 січня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року № 184, у зв`язку з пропуском строку щодо поновлення договорів на новий строк згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до довідки Великобагачанського відділення Миргородської обласної державної податкової інспекції за період з 2005 року по 2014 роки ОСОБА_3 вносив до відповідного бюджету орендну плату.

Після закінчення строку договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 фактично продовжував користуватися нею, належно її утримувати та вносити орендну плату.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_3 від 30 грудня 2003 року, не зареєстрований у встановленому законом порядку, є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 125 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення спірного договору, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення спірного договору, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Таким законом на час виникнення спірних правовідносин і укладення договору оренди був Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

У підпункті 2 пункту б частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делеговані повноваження визначені як повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що договір оренди від 30 грудня 2003 року, укладений між ОСОБА_3 і Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області, зареєстрований Великобагачанською районною державною адміністрацією, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 31 грудня 2003 року за № 184, отже він пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому породжує для сторін певні права та обов`язки.

Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, що був застосований судом першої інстанції, є підзаконним нормативним актом. Рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року № 35 дію цього акта зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен встановлюватися законом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 жовтня 2012 року при розгляді справи № 6-55цс12.

У статті 153 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційний суд правильно врахував обставини, встановлені рішеннями судів у справах, пов`язаний з переважним правом ОСОБА_3 на укладення договору оренди земельної ділянки, а також недійсності договорів оренди земельних ділянок, укладених з іншими особами щодо користування земельною ділянкою, яка була передана в оренду ОСОБА_3 на підставі договору від 30 грудня 2003 року.

Крім того, 16 жовтня 2019 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 525/505/16-ц (провадження № 14-350цс18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року в частині позову ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про скасування кадастрового номеру 5320255400:00:002:0204 земельної ділянки площею 11,2423 га; визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного 27 травня 2015 року між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, скасування державної реєстрації договору оренди; зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 10,0 га у користування позивачу залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладенням оспорюваного договору земельної ділянки від 27 травня 2015 року між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській областіпорушено переважне право ОСОБА_3 на укладення договору оренди земельної ділянки, а тому його право підлягає поновленню шляхом визнання недійсним оспорюваного договору оренди щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 10,0 га; зобов`язання ОСОБА_1 повернути позивачу земельну ділянку площею 10,0 га, а також скасування державної реєстрації вказаного договору оренди землі в частині, що стосується земельної ділянки площею 10,0 га.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій постановлені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судом апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов