Справа № 2-92/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

             18 березня 2010 року                             смт.Любар

    Любарський районний суд Житомирської області

              в складі: головуючого-судді      І.І.Замеги

               при секретарі      Л.І.Сорока

              розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старочорторийської сільської ради про визнання права власності на будинок, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка вказує на те, що 4 листопада 1991 року в с.Борушківці Любарського району помер її дід – ОСОБА_3, а 14 квітня 1996 року в тому ж селі померла її баба – ОСОБА_4. Згідно даних Старочорторийської сільської ради, дідові належав житловий будинок №102 по вул.Леніна в с.Борушківці Любарського району 1981 року забудови. Після смерті діда і баби спадщину прийняв і фактично вступив в управління спадковим майном їхній син – її батько ОСОБА_5, який помер 21 лютого 2002 року в с.Борушківці Любарського району Житомирської області. Згідно з чинним цивільним законодавством, вона разом з матір»ю являється  спадкоємицею майна померлого, серед якого є житловий будинок з господарськими будівлями №102 по вул.Леніна в с.Борушківці Любарського району. Зазначене домогосподарство по завершенню будівництва в 1981 році було зареєстровано у Старочорторийській сільській раді, про що свідчить відкриття особового рахунку №712. За даними органу місцевого самоврядування, дане домогосподарство до самочинно забудованих не відноситься, однак оформити спадщину вона не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок за вищевказаною адресою, а тому вона вимушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на успадковане майно в порядку спадкоємства за законом. Мати не заперечує проти визнання за нею права власності на вищевказаний житловий будинок.

У попередньому судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному об”ємі.

        Відповідачка ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні вимоги позивачки визнала повністю.

        Голова Старочорторийської сільської ради ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення вимог позивачки.

Оскільки відповідачі визнали позов повністю, визнання позову не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, суд ухвалив винести рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні.

            Вислухавши пояснення позивачки та розглянувши матеріали справи суд приходить до слідуючого:

З свідоцтва про народження серії ІІІ-ТП №377232, вбачається що ОСОБА_1 народилася 29 січня 1991 року в с.Борушківці Любарського району в сім»ї ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а батьками батька позивачки були: батько – ОСОБА_3 та мати – ОСОБА_4, що зазначено у свідоцтві про його народження серії І-ЯР №402247.

    4 листопада 1991 року в с.Борушківці Любарського району помер ОСОБА_3, а 14 квітня 1996 року в тому ж селі померла ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвами про їх смерть.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрилася спадщина на їхнє майно, серед якого був житловий будинок №102 по вул.Леніна в с.Борушківці Любарського району, який по завершенню будівництва у 1981 році був зареєстрований у Старочорторийській сільській раді шляхом відкриття особового рахунку №712 на ім»я ОСОБА_3, що стверджується довідкою №146 від 19.02.2010 року, виданою Старочорторийською сільською радою на основі записів зроблених у погосподарській книзі №10 за 1980 – 1982 роки та земельна ділянка загальним розміром 0,51 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_4 згідно рішення Старочорторийської сільської ради від 21.02.1994 року. Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_4 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» і це рішення не скасовано та не переглянуто, а відповідно, право приватної власності на земельну ділянку не припинено.  

Прийняв спадщину та вступив у фактичне управління вищевказаним майном їхній син – ОСОБА_5, який постійно проживав разом з померлими однією сім»єю, однак оформити спадщину на своє ім»я не встиг, оскільки помер 21 лютого 2002 року в с.Борушківці Любарського району, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ТП №190610.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на його майно, спадкоємцем якого є позивачка – дочка померлого, оскільки відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив. Мати позивачки – ОСОБА_2, яка також є спадкоємицею за законом, від спадщини відмовилася на її користь, що стверджується її письмовою заявою, яка міститься в матеріалах справи.

У довідці №147 від 19.02.2010 року. Виданій виконкомом Старочорторийської сільської ради зазначено, що згідно з записом в погосподарській книзі №8 Старочорторийської сільської ради за 2001 – 2005 роки, особовий рахунок №640, ОСОБА_5 належав житловий будинок 1981 року забудови, що розташований за адресою с.Борушківці вул.Леніна,102 Любарського району. Згідно особового рахунку вищевказаного двору – за ним значиться земельна ділянка розміром 0,51 га.

З довідки №155 від 02.09.2009 року виданої Бердичівським МБТІ вбачається, що на будинок, який розташований по вулиці Леніна,102 в селі Борушківці Любарського району правовстановлюючі документи не зареєстровані, а користувачем даного будинку є ОСОБА_1.

Відповідно до довідки №219 від 06.10.2009 року, виданої Любарською державною нотаріальною конторою, за наявними у нотаріальній конторі відомостями після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась.

Відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України – дія Кодексу (в ред.2004 року) застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 помели до 01.01.2004 році, то до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ЦК України в ред.1963 року і Закону України «Про власність». Відповідно до ст.579 ЦК України спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (ст.648).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок по вул.Леніна,102 в с.Борушківці Любарського району за матеріалами Старочорторийської сільської ради рахувався за померлим ОСОБА_5, а позивачка є спадкоємицею майна померлого за законом, тому враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

            Керуючись ст.ст.10, 60, 130 ч.4, 174 ч.4, 212 - 215, 294 ЦПК України, ст.ст.548, 549 ЦК України (ред. 1963 року), ст.182 ЦК України (ред.. 2004 року), ст.ст.12, 13 Закону України «Про власність»,

Суд, -

Р І Ш И В:

    Позов задовольнити.            

Визнати за спадкоємцем – ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, в порядку спадкоємства за законом по смерті ОСОБА_5, який помер 21 лютого 2002 року в с.Борушківці Любарського району Житомирської області, право власності на житловий будинок №102 по вулиці Леніна в селі Борушківці Любарського району Житомирської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

    Суддя                     І.І.Замега