Справа № 336/7590/16

Пр. № 6/336/106/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю стягувача ОСОБА_1 ,

представника боржника  ОСОБА_2  – адвоката Мельнікової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Кіорпе А.О. про встановлення способу та порядку виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В :

       Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Кіорпе А.О. звернулася до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду від 06.06.2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

       В заяві зазначила, що вказаним рішенням визначений спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних зустрічей батька із сином за наступним графіком:

- періодичні побачення з дитиною кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місяця з 10.00 години до 11.00 години за місцем проживання ОСОБА_1 з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень; у вказаний час  батько має право особисто забирати сина з дитячого навчального закладу;

- час для спільного відпочинку ОСОБА_1 з неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: протягом двадцяти календарних днів в період з 1 червня по 30 серпня кожного року, за попереднім погодженням з ОСОБА_2

28 січня 2019 року державний виконавець, яка звернулась із зазначеною заявою, відкрила виконавче провадження з примусового виконання означеного виконавчого документа.

Через складнощі у спілкуванні батьків, зазначає державний виконавець, вони не можуть досягти згоди у питанні, чи повинен батько забирати дитину з місця проживання дитини з матір`ю у дні, визначені графіком побачень батька з сином, чи мати має приводити дитину до місця проживання батька.

У зв`язку з викладеним заявник просить встановити певний спосіб виконання рішення в зазначеній частині.

В судове засідання з приводу вирішення цього питання державний виконавець, яка подала заяву, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення, не з`явилась, що в силу ст. 435 ЦПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду у її відсутність.

Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 пояснив суду, що його намагання відвідати дитину за місцем проживання матері з тим, що забрати хлопчика для сумісного спілкування, вінчаються категоричною відмовою матері в наданні такої змоги, тягнуть за собою втручання співробітників поліції; ОСОБА_2 , перешкоджаючи виконанню рішення, по суті вчинює кримінально каране діяння. Способом виконання вказаного рішення, на думку стягувача, має бути перевірка державним виконавцем о 10-00 годині першої та третьої суботи кожного місяця, а також другої та четвертої неділі кожного місяця виконання рішення з боку боржника, а саме: перебування дитини за місцем проживання батька – в будинку АДРЕСА_1 .

Представник боржника у виконавчому провадженні зазначила, що встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення допускаються, якщо є обставини, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Фактично ж державним виконавцем не було вчинено будь-яких виконавчих заходів з виконання вказаного рішення суду, наслідки яких дали б їй підстави вважати, що є певні обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. Крім того, встановлення певного способу виконання рішення припускає наявність пропозиції щодо такого способу, коли виконання рішення матиме оптимальний ефект. Між тим державний виконавець, йменуючи своє звернення заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення по суті перекладає на суд вирішення питання, яким чином виконати рішення суду в частині реалізації встановленого судом графіку побачень батька з сином.

У зв`язку з викладеним просить про відмову в задоволенні заяви.

Вивчивши доводи заяви, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви, виходячи з такого.

Розділом УІ ЦПК України, що регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, передбачено вирішення такого питання, як зміна та встановлення порядку і способу виконання рішення суду.

Державний виконавець своє звернення в порядку Розділу УІ ЦПК України поіменувала встановленням способу та порядку виконання виконавчого листа, а в резолютивній частині заяви просить роз`яснити, хто з батьків має забезпечити прибуття дитини до місця проживання батька.

Якби ці обставини були предметом з`ясування під час судового розгляду справи, вони могли б бути предметом роз`яснення рішення, проте по суті заява є клопотанням про встановлення певного порядку виконання рішення, тому суд вважає за необхідне розв`язувати її з застосуванням положень статті 435 ЦПК України.

Як випливає з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», зміна способу та порядку виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

За загальним правилом підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення, за змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Правом на подання такої заяви суду (заяви про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішень) в силу частини 1 згаданої ст. 435 ЦПК України наділені стягувач і у випадках, встановлених законом, - державний виконавець.

З конструкції цієї норми процесуального законодавства випливає, що право державного виконавця на подання таких заяв обмежено випадками, встановленими законом.

Права державних виконавців під час здійснення виконавчого провадження внормовані статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», в силу п. 10 ч. 3 якої виконавець під час здійснення виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Випадки звернення виконавця до суду з заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення встановлені статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», з якої слідує, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З наведеного положення законодавства про виконавче провадження випливає, що подання означеної заяви державним виконавцем може бути зумовлене або клопотанням сторони виконавчого провадження або власною ініціативою державного виконавця.

Як випливає із змісту заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення, ініціатором її подання є сама державний виконавець.

Проте з огляду на системний аналіз ст. 435 ЦПК України, ст. 18, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» право на подання відповідної заяви за власною ініціативою у виконавця виникає лише у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", як випливає із змісту статті 2 цього Закону, поширюється на рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Сфера застосування означеного Закону не поширюється на правовідносини, що врегульовані рішенням суду в цій справі.

Таким чином, у відсутність права державного виконавця за власною ініціативою звертатися до суду з вказаним питанням, пов`язаним з виконанням судового рішення, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь доводів заяви.

Керуючись ст. ст. 353, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області  Кіорпе А.О. про встановлення способу та порядку виконання рішення суду залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя О.В. Щаслива