Код суду 0527                                       № 2-а-851/10

           П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 березня   2010 року     Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді                                         Рогожиной А.В.

при секретарі:                                                  Костенко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) «Про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості соціальної допомоги дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

   Позивачі  звернулась до суду  з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в м. Костянтинівці  Донецької області, третя особа - Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області,  про визнання дій протиправними, зобов”язання  вчинити певні дії та стягнення  недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі,  що має статус  дитини війни,  обгрунтовуючи свох вимоги тим, що  мають статус «дитини війни»,  згідно Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»  мають право  на отримання щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.  У період  2009 року відповідач таку допомогу  виплачував їм не в повному обсязі,  просили  визнати дії відповідача неправомірними,  зобов”язати його   виплатити  їм  недоплачену соціальну допомогу за період з  01 січня 2009 року по грудень  включно 2009 року  відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            Позивачі  просили розглянути  справу у їх відсутність.  

           П редставник відповідача звернувся  до  суду  із заявою про розгляд справи у  відсутність його представника, просив у  задоволенні позову відмовити, так як дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивачів щодо підвищення пенсії вважає незаконними.

Представник  Головного  управління Державного казначейства України у Донецькій області  в судове засідання не з”явився, надав заяву,  в якій просив  розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачам у задоволенні  позовних вимог.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних  у справі доказів.

           Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачі знаходяться на обліку в  управлінні Пенсійного фонду України   в м. Костянтинівці  Донецької області  і отримуть  пенсію за віком.

Згідно  із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року  № 2195-ІУ (далі ОСОБА_3 2195-ІУ),  що набрав чинності 01 січня 2006 року, дитиною війни є особа, яка є  громадянином України  та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни  було менше 18 років.

Позивачі  народились: ОСОБА_4 -  14 березня 1935 року,  ОСОБА_2 – 20 травня 1945 року  (а.с. 7, 10). Відповідно,  вони  є дітьми війни в розумінні  Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що  підтверджується відміткою в пенсійних  посвідченнях (а.с. 9).

Виходячи із того,  що  кожний з позивачів є  дитиною війни в розумінні  Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   суд вважає, що  на них   повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені   Законом України "Про соціальний захист дітей війни",  зокрема,  право на підвищення пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком,  як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Базою для розрахунку підвищень за Законом України    "Про соціальний захист дітей війни"  встановлено мінімальну пенсію за віком.

Статтею 28 Закону України  “Про загальнообов”язкове державне   пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  абзацем першим частини першої цієї статті,  застосовується виключно для  визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Діючими законами України на данний час не визначено спеціального  розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України “Про  соціальний захист дітей війни",  

 Частиною третью ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами,  пенсії та інші види  соціальних виплат, що є єдиним  джерелом існування,  не можуть бути нижче від  прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України  прийнято ОСОБА_3 України “Про прожитковий  мінімум” ( № 966-ХІУ від  15.07.1999 р.) ОСОБА_3 дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної  гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою ст.1   Закону України “Про прожитковий  мінімум” встановлено, що  прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років, дітей віком від 6  до 18 років, працездатних осіб, осіб,  які втратили працездатність.

Статтею 2  Закону України “Про прожитковий  мінімум” визначено,  що  прожитковий  мінімум застосовується, зокрема, для:

-встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги  сім”ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та  законів України;

-формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто,  з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та  законів України, та грунтується, зокрема, на частині 3 ст. 46  Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум,  встановлений законом. Крім того,  державний бюджет України при його формуванні грунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій  Конституцією України – Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами  прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на  основі  Конституції  України і повинні відповідати їй.

У відповідності  до ст.22  Конституції  України, конституційні права і свободи  гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті   нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження  змісту та обсягу  існуючих прав і свобод.

 Таким чином,  встановлена частиною третьою ст. 46 Конституції України  мінімальна соціальна гарантія  для визначення пенсії  та інших видів соціальних виплат, що є єдиним  джерелом існування – прожитковий мінімум,  який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним  нормативно-правовим  актом.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з  незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином,  щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є  формою  соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації  конституційного права громадян, які є дітьми війни, на  соціальний захист.

В той же час,  відповідно до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здіійснюється  за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного  фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті  коштів на  виплату щомісячних надбавок дітям війни  це створює  ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі  й на отримання  надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що  реалізація особою права, що пов”язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних  та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов”язань, судом не приймаються до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на  відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить  позиція Суду ЄС у справі Yvоnne van Duyn v. Home Office (Саsе  41\74    van Duyn v. Home Office), принцип  юридичної визначеності означає, що  зацікавлені особи  повинні мати змогу покладатися на зобов”язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов”язання містяться у  законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов”язана з іншим принципом-відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов”язань для запобігання відповідальності.  При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну   концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30% саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому  іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права  і свгободи  гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що кожен з  позивачів є дитиною війни, вони наділені державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином,  взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є  дітьми війни. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни,  встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або  скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 152 Конституції  України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного суду України  визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України  рішення про їх  неконституційність.

Відповідно до даних  відповідача   (а.с. 6,19),   у 2009 році доплата до пенсії позивачам  здійснювалась  по 49 грн. 80 коп. щомісяця, в той час, як, відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний  захист дітей війни” підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  внаслідок чого є наявними правові підстави  для визнання протиправною  бездіяльності відповідача  в порушенні права позивачів  на отримання  підвищення до пенсії  У 2009  році року відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний  захист дітей війни”  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відносини, що склалися між  позивачами та відповідачем, є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 п.2 ч.1 ст. 17 КАС України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

законом в залежність від встановлення Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, зазначеного вище.  

              Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно, дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивачами  заявлено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії. По суті спір відбувається навколо порядку нарахувань, а не безпосередньо виплати пенсії, хоча ця вимога є похідною від першої. З урахуванням зазначеного суд вважає, що виплата сум заборгованості за пенсією повинна бути здійснена в силу закону саме після перерахування пенсії.

  З урахуванням викладених обставин суд вважає, що позов підлягає  задоволенню:  варто визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області щодо ненарахування позивачам  щомісячної доплати до пенсії, як «дитині війни» за період з  01 січня по 31 грудня 2009 року  відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність   з урахуванням фактично отриманих сум.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб,єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнута на користь позивача  ОСОБА_1, складає 1 грн. 70 коп. (а.с. 1). Позивача  ОСОБА_2 звільнено від  сплати судового збору, бо він є інвалідом 1 групи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 99, 102, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

    Позов ОСОБА_1  та ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області (третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області)  «про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок» задовольнити.

      Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2   щомісячної доплати до пенсії, як «дитині війни» за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2    підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

           Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    витрати по сплаті судового збору у сумі 1 (одна) гривня 70 копійок.    

 Судові витрати в частині сплати судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру, від яких ухвалою суду в порядку ст. 88 КАС України звільнено позивача по справі,   віднести на рахунок держави.                                        

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження,

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Суддя