Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #83052814

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 листопада 2019 р. № 520/8608/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні ді, -


В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015-2019 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.01.2019.

-зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321937, місцезнаходження: Провулок Інженерний, будинок 7 м. Харків, 61001) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП 292 НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані у 2015-2019 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день його звільнення з військової служби 25.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані у 2015-2019 роках календарні дні додаткової відпустки передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день його звільнення з військової служби 25.01.2019.

Відповідач направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду не передбачається.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

В період з 02 квітня 2014 по 25 січня 2019 року позивач проходив військову службу на посаді за контрактом техніка- водія (сектору організації заходів з облаштування державного кордону) І групи автомобільних перевезень відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення комендатури забезпечення Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Під час служби позивач брав участь в антитерористичній операції на сході України у 2014 році.

Відповідно до поданого позивачем керівництву рапорту від 06 грудня 2018 року .№6679. Мене наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04 01 2019 року Хеб-ОС позивача було звільнено у запас , за статтею 26частини 5 пункту 2 підпунктом «а» Закону під час дії особливого періоду (крім періодів оголошення мобілізації - протягом строку її проведення , який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із закінченням строку контракту Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу командувача Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25 01.2019 року №41- ОС позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, було визначено вислугу років станом на 25 січня 2019 року календарна - 06 років 01 місяць 17 днів, пільгова- 00 років 07 місяців 09 днів, всього - 06 років 09 місяців 09 днів, та було визначено остаточну дату закінчення проходження військової служби 25 січня 2019 року

Позивач має статус учасника бойових дій.Додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів. позивачу не надавалася.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15 листопада 19% року (зі змінами та доповненнями) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки, основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством

Відповідно до вимог ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бонових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Х» 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Стаття 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (зі змінами та доповненнями) визначає порядок надання військовослужбовцям відпусток. Так згідно з п. 19 ст 10-1 цього Закону надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у звязку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється

З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю-учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії «особливого періоду»

Так, ст. 1 Закон України «Про оборону України» від 06.12.1991 (зі змінами) цей термін тлумачить наступним чином: особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні , або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій .

Більш ширше визначення міститься у ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період розпочався в Україні з моменту оголошення мобілізації. Перш за все необхідно зазначити, що особливий період не закінчився станом на дату винесення рішення, оскільки єдиною підставою для переходу з особливого періоду на мирний час є процес демобілізації. Повертаючись до закріпленої п. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» норми, можливо зробити висновок, що «особливий період» може діяти і після оголошення рішення «Про демобілізацію».

Відтак, суд дійшов висновку,що станом на даний час особливий період триває, а відтак у вказаний період інші види відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії не надаються.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відтак, право отримання у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у наступних роках у зв`язку з настанням особливого періоду визначено законом виключно для щорічних основних відпусток. Закон не передбачає право отримання додаткових відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які не було надано військовослужбовцю підчас особливого періоду.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям- жінкам, які мають дітей.

Відтак, виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за роки, що передують року звільнення взагалі не передбачені чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -


В И Р І Ш И В:


Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація