Справа № 161/8030/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/1091/19 Категорія: 50 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, 03.08.2007 року шлюб між сторонами було розірвано. В шлюбі у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які в даний час знаходяться на утриманні матері.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2011 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Зазначає, що в даний час відповідач має сплачувати більший розмір аліментів, оскільки діти потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби в навчанні та розвитку.

Просить суд, змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей з 1000 грн. на 5000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2019 року ухвалено позов задовольнити.

Змінити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.10.2011 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_1 - аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі - по 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просить змінити рішення суду та стягувати аліменти в розмірі 1200 грн. на кожну дитину.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, зазначає про погіршення її матеріального становища, внаслідок заблокування наказом Міністерства юстиції України їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та погіршення її здоров`я, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а судове рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а судове рішення - змінити в частині визначення розміру аліментів з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що під час перебування у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3-4).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дітьми повноліття (а.с. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Таким чином, законодавець визначив, що підставою для зміни розміру аліментів може бути лише зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Будь-яких доказів про те, що у відповідача наявний дохід у більшому розмірі, ніж зазначений у довідці Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області позивач не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Доводи позивача про покращення матеріального становища відповідача ґрунтуються на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів щодо зміни матеріального та сімейного стану, поліпшення чи погіршення здоров`я позивача.

В суді апеляційної інстанції позивач в своїх поясненнях зазначила, що розмір її місячного доходу становить 30 000 грн, а відповідач зазначив про розмір свого місячного доходу в сумі 5 000 грн.

Також відповідачем надано суду апеляційної інстанції докази розміру отриманих ним доходів в Луцькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги в розмірі 11330,32 грн за період з 21.03.2019 року по 16.07.2019 року.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції, визначаючи розмір стягуваних аліментів, враховуючи матеріальне становище сторін та неповнолітніх дітей, а також визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, часткове визнання позову відповідачем, прийшов до правильного висновку про збільшення розміру аліментів, проте, розмір аліментів визначив без врахування фактичних обставин справи, зокрема матеріального становища як одержувача, так і платника аліментів.

Під час розгляду справи в апеляційному суді, відповідач зазначив, що з врахуванням свого матеріального стану спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі не більше як по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а судове рішення в даній справі - змінити в частині визначення розміру аліментів та стягувати з відповідача в користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2019 року в даній справі змінити в частині визначення розміру аліментів, виклавши третій абзац резолютивної частини судового рішення в такій редакції:

«Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 1500(одній тисячі п`ятсот) гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили».

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді