Постанова Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 163/1020/18

провадження № 51-8539км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С., за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Опанасюка О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Лягутка О.Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лягутка О.Ю. на ухвалу судді Апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018030000000161, щодо ОСОБА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 04 липня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості від 25 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018030000000161, укладену між прокурором відділу прокуратури Волинської області та обвинуваченим ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лягутко О.Ю. оскаржив цей вирок в апеляційному порядку.

Суддя Апеляційного суду Волинської області ухвалою від 21 серпня 2018 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Лягутка О.Ю. на вирок щодо ОСОБА_2 .

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник Лягутко О.Ю. ставить вимогу про скасування ухвали судді апеляційного суду на підставі порушення апеляційним судом кримінального процесуального закону. Вважає, що суддя дійшов необґрунтованого висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок щодо ОСОБА_2 , оскільки таке рішення обмежило правоОСОБА_1 на доступ до правосуддя. Звертає увагу, що у вироку стосовно ОСОБА_2 хоч і не зазначено прізвище ОСОБА_1 , однак інформацію щодо нього викладено достатньо однозначно для ідентифікації особи та фактично встановлено його винуватість у вчиненні злочину у співучасті з ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою особою, яка не має права оскаржувати вирок на підставі угоди, суддя послався на положення ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яка передбачає інші підстави відмови у відкритті провадження. Вказує на необхідність призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лягутко О.Ю. підтримали касаційну скаргу. Прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, визначених

ст. 394 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 394 КПК встановлено вичерпні підстави та перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості, серед яких обвинувачений, його захисник і законний представник, а також прокурор.

Водночас у ст. 393 КПК визначено перелік суб`єктів оскарження судових рішень в апеляційному порядку, і, зокрема, положеннями п. 10 ч. 1 цієї статті таким правом наділяються «інші особи» у випадках, передбачених КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

За вимогами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, особа, яка хоч і не була визнана учасником кримінального провадження, але в судовому рішенні констатувалася її співучасть у вчиненому злочині, або таку особу є можливість ідентифікувати, вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням.

Рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Лягутка О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 з урахуванням того, що останній не входить до кола осіб, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК, а також не є особою, яка згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 КПКвправі оскаржити в апеляційному порядкувирок щодо ОСОБА_2 ,є обґрунтованим з огляду на таке.

Як видно зі змісту вироку щодо ОСОБА_2 , його визнано винуватим у тому, що він 25-27 грудня 2017 року для отримання на порушення вимог статей 380, 381 Митного кодексу України незаконних переваг у вигляді несплати передбачених законодавством обов`язкових митних платежів при тимчасовому ввезенні на територію України іноземних транспортних засобів запропонував та пообіцяв у телефонному режимі головному державному інспектору відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС грошову винагороду в розмірі 150 доларів США за митне оформлення п`яти транспортних засобів, після чого останній 27 грудня 2017 року провів митне оформлення ввезення в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС обумовлених автомобілів.

Разом з тим, у тексті вироку немає жодної вказівки на дії ОСОБА_1 . Зокрема, не зазначено, що головний державний інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС прийняв пропозицію, обіцяну за митне оформлення транспортних засобів, або одержав неправомірну вигоду під час оформлення зазначених у вироку автомобілів. Таким чином, формулюючи обвинувачення ОСОБА_2 , визнане доведеним, суд не допустив порушення принципу презумпції невинуватості щодо ОСОБА_1 .

За таких обставин твердження у касаційній скарзі, що вирок стосовно ОСОБА_2 може мати приюдиційне значення при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , є безпідставним.

Отже, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати, що вирок щодо ОСОБА_2 стосується законних прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного рішення судді апеляційного суду про відсутність підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою представника Лягутка О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 є обґрунтованим.

Також не можна погодитись з доводом у касаційній скарзі про те, що, пославшись в ухвалі на ч. 4 ст. 399 КПК як на правову підставу для відмови у відкритті апеляційного провадження, суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Адже ця правова норма містить посилання як на суб`єктів права оскарження вироків за угодами, так і на підстави для такого оскарження. Оскільки ОСОБА_1 не входить до кола осіб, які за цією нормою мають право на таке оскарження, посилання на неї в ухвалі є правомірним.

За наведених обставин касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лягутка О.Ю.не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу судді Апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лягутка О.Ю. на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 04 липня 2018 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката Лягутка О.Ю. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко А.П. Бущенко С.С.Голубицький