Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2019 р. справа № 520/8637/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу (з урахуванням обставин зміни правового статусу відповідача як учасника суспільних відносин з підприємця на громадянина) про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податкова адреса; АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 36.663,20 грн.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, які виникли у межах господарської діяльності.

Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, заявник просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, фізична особа ОСОБА_1 , з поданим позовом не погодився, але до судового засідання не прибув, хоча про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що вимога владного органу заявлена поза межами трьохмісячного строку звернення до суду. Наполягав, що податкової вимоги взагалі не одержував. Крім того, зазначив, що фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ,, не існує з 08.04.2019 р.

30.09.2019р. від ГУ ДФС у Харківській області подано до суду заяву про уточнення відомостей позову у зв`язку зі зміною правового статусу відповідача з фізичної особи підприємця на фізичну особу - громадянина.

Протокольною ухвалою суду від 17.10.2019р. дану заяву прийнято та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.10.2019р. клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 17.10.2019р. клопотання позивача про допит в якості свідка та визнання обов`язкової особистої участі в судовому засіданні фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задолення.

Ухвалою суду від 17.10.2019р. клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Харківської дирекції АТ "Укрпошта" (код ЄДРПОУ 22721970) залишено без задоволення.

З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, враховуючи заяву позивача від 20.11.2019р. та повторну неявку належним чином повідомленого відповідача, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Відповідач, ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа - підприємець, оподаткування доходів у межах господарської діяльності за власним вибором здійснював у режимі платника єдиного податку 3 групи.

Заявлена суб`єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів у сумі 36.663,20 грн. ґрунтується на самостійно задекларованих відповідачем податкових зобов`язаннях з єдиного податку та складається з: 25.925,15 грн. - основного платежу, що виник на підставі поданої податкової декларації №9139848342 від 10.07.2018р. (зобов`язання на суму 26360,38 грн., сплачено 435,22 грн., термін сплати 19.08.2018 року); 9564,42 грн. - основного платежу, що виник на підставі поданої податкової декларації №9217870867 від 09.10.2018р. (термін сплати 19.11.2018 року); 1173,63 грн. - основного платежу, що виник на підставі поданої податкової декларації №9298246172 від 09.01.2019р (термін сплати 21.02.2019 року).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що дані документи податкової звітності дійсно складались відповідачем, подавались до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв`язку.

Показники самостійно поданих податкових декларацій відповідачем не уточнювались та не оплачувались.

Тому 27.08.2018р. контролюючим органом була складена податкова вимога №108684-17 на суму 25.925,15 грн., яка була направлена на правильну податкову адресу відповідача у розумінні ст.45 Податкового кодексу України.

Згідно з приєднаною до справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24) згадана податкова вимога була вручена 17.10.2018р.

Відповідно до вимог п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, у даному випадку заявлена в адміністративному позові сума стягнення податкового боргу є вищою, ніж зазначена сума боргу у податковій вимозі, у зв`язку з невиконанням особою податкового обов`язку за самостійно поданими податковими деклараціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Стосовно заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги про стягнення коштів, яка ґрунтується на самостійно задекларованих особою податкових зобов`язаннях, суд зазначає, що п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дане правило строку платежу є загальним.

Разом із тим, аналогічна за змістом норма міститься у п.п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України.

У спірних правовідносинах строки платежу за самостійно поданими відповідачем деклараціями з єдиного податку скінчились.

Між тим, дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що попри закінчення перебігу визначених законом строків виконання податкового обов`язку на підставі самостійно поданих податкових декларацій, фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за переліченими податковими деклараціями виник податковий борг.

Обставини реального існування податкового боргу відповідачем не заперечені.

Тому згідно з ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом була складена податкова вимога №108684-17 від 27.08.2018р.

Названа податкова вимога платником в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалась.

Доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом існування факту невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

Оцінюючи обставини, пов`язані із направленням контролюючим органом податкової вимоги №108684-17 від 27.08.2018р., суд зазначає, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6130101890298 згадана податкова вимога була спрямована на вірну податкову адресу платника податків - боржника.

Податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноважено представнику.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.42 ПК України вбачається, що на контролюючий орган покладається обов`язок з вручення податкової вимоги шляхом: особистого вручення платнику податкової вимоги (під підпис); направлення податкової вимоги за вірною податковою адресою платника податків поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

З поштового повідомлення вбачається, що згадана податкова вимога була вручена 17.10.2018р.

Дана обставина засвідчена підписом працівника установи поштового зв`язку.

Позивач стверджує, що вказану вимогу не отримував, однак згідно Листа від 31.10.2019 року за №07-13-1317 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» поштове відправлення №6130101890298 згідно п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 5.03.2009 р. №270, 17.10.2018 року вручений ОСОБА_2 , як повнолітньому члену сім`ї позивача.

Об`єктивних даних стосовно недостовірності відомостей повідомлення про вручення поштового відправлення матеріали справи не містять, таких доказів відповідач у порядку ч.1 ст.77 КАС України до суду не подав. Підстав для вирішення спору на підставі ч.2 ст.77 КАС України суд не знаходить, адже предметом розгляду не є вимога про скасування рішення або визнання протиправним діяння владного суб`єкта.

Отже, у даному випадку контролюючий орган у розумінні ст.42 Податкового кодексу України діяв у передбачений законом спосіб, а саме: направив за адресою платника податкову вимогу поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У цьому випадку ст. 42 Податкового кодексу України не прирівнює подію вручення податкової вимоги шляхом її направлення поштою із подією направлення податкової вимоги з рекомендованим повідомленням про вручення і фактичним врученням листа та повідомлення платнику, визнаючи достатньою умовою лише подію направлення поштової кореспонденції з вірно зазначеними реквізитами.

Суд вважає, що запроваджена ст.4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника податків охоплює правомірність усієї діяльності особи як платника податків, у тому числі і в аспекті добросовісності і сумлінності виконання обов`язку з приводу одержання поштової кореспонденції від контролюючого органу.

Твердження відповідача відносно протиправності стягнення податкового боргу підприємця із фізичної особи - громадянина суд вважає юридично неспроможним, оскільки за змістом ст.2 Цивільного кодексу України учасником суспільних правовідносин в усіх ймовірних проявах є ОСОБА_1 як людина, котра одночасно може діяти і як підприємець, і як громадянин.

Відтак, зміна правового статусу особи з підприємця на громадянина на предмет спору не впливає.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог п.п.65.10.8 п.65.10 ст.65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Згідно з абзацем 2 підпункту 6 пункту 11.18 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів (у редакції Наказу Міністерства фінансів №1588 від 09.12.2014 р.) після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Отже, підприємець не може позбутися зобов`язання шляхом припинення діяльності, адже після припинення підприємницької діяльності він не звільняється від зобов`язань перед бюджетом.

Доводи відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 13.02.2018р. по справі №813/1703/16 суд визнає юридично неспроможними, адже у згаданому судовому акті висловлені правові позиції з приводу наслідків фальшивого підпису одержувача податкової вимоги.

Юридично неспроможними суд визнає і посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.01.2019р. по справі №826/14361/16, позаяк у згаданому судовому акті висловлені правові позиції з приводу наслідків фактичного не направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника податків.

Не заслуговують на увагу суду і доводи відповідача про опис вкладення до поштового відправлення, так як ст.ст.42 і 58 Податкового кодексу України чітко та однозначно передбачено, що податкові повідомлення - рішення та податкові вимоги повинні надсилатись лише з повідомленням про вручення, тобто без використання опису вкладення до поштового відправлення.

До матеріалів справи представником позивача надано список згрупований поштових відправлень рекомендованих листів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою прав, свобод та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути на користь Державного бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 36663,20 грн. (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят три гривні 20 копійок)

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева