Судова справа № 2-353/10/0515
03 березня 2010 року м. Докучаєвськ
Суддя Докучаєвського міського суду Донецької області Сєлін Є.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
23 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу у розмірі 71694,26 грн., по якій ухвалою судді від 25.02.2010р. було відкрите провадження.
03.03.2010р. позивач подав до місцевого суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок № 4, який знаходиться по вул. Харченко у м. Докучаєвську і належить відповідачу, із посиланням на те, що сума боргу є значною, а відповідачі не мають можливості його погасити єдиним платежем. Крім того, відповідачі ухиляються від виконання свого зобов’язання, уникають від зустріч з ним, не бажають повернути борг частинами, у зв’язку із чим у позивача є підстави вважати, що відповідачі його не відшкодують. Також позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 є власником будинку № 4, який знаходиться по вул. Харченко у м. Докучаєвську, і на цей будинок, на думку позивача, може бути накладений арешт з метою забезпечення заявлених ним позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи вважаю, що заява ОСОБА_4 про забезпечення позову підлягає поверненню заявникові за наступних підстав:
Частиною 2 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1. причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов;
2. вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3. інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Натомість згідно поданої заяви, заявником в ній зазначено лише про те, що у зв’язку із зверненням до суду із вказаним позовом та враховуючи, що відповідач борг не повернув і всіляко ухиляється від його повернення, він вважає, що відповідач його не відшкодує, у зв’язку з чим, просить накласти арешт на будинок № 4, який знаходиться по вул. Харченко у м. Докучаєвську і належить йому.
Таким чином, у поданій заяві не наведені причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, адже забезпечення позову – це створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду і воно застосовується тоді, коли відповідач вчиняє або може вчинити дії, які утруднюють чи унеможливлюють реальне виконання судового рішення. Таких причин заявник у поданій заяві не навів.
Визначаючи спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належать відповідачеві, заявником необґрунтовано необхідність його застосування, враховуючи те, що згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім цього, згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Виходячи із викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 та 209 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Вказану заяву про забезпечення позову повернути заявнику.
Роз’яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення позовної заяви, а так само і заяви про забезпечення позову, не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, адже згідно ч. 3 ст. 151 цього Кодексу, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Суддя