Справа № 345/3299/16-к

Провадження № 33/4808/426/19

Категорія ч. 1 ст. 185-3 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р.В.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Коваленко Ольги Василівни, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.10.2019 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , інваліда 3-ї групи,

визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, провадження по справі закрити. В якості причини пропуску строку посилається на поважні причини, а саме наявності трьох вихідних днів. Вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та неправосудною, оскільки в судовому засіданні по поточній кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 прокурор та суддя належним чином не виконували своїх повноважень, внаслідок чого, вона змушена була самотужки підтримувати обвинувачення в суді. Апелянт наголошує на тому, що вона була змушена «припинити цей фарс з боку прокурора та судді» (а.п. 37), тому у категоричній формі висловила свій протест щодо їх кримінально караних дій, після чого до суду було викликано працівників поліції, які склали на неї протокол.

Постановою суду встановлено, що 17.09.2019 року о 15-33 год. ОСОБА_1 , знаходячись в залі судового засідання Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області при розгляді кримінального провадження №12016090170000347 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в якому вона є потерпілою, проявила неповагу до суду, яка виразилась в порушенні порядку під час судового засідання та встановлених у суді правил, користуванні мобільним телефоном під час судового засідання, невиконанні розпоряджень головуючого судді в справі, перешкоджанні виступу прокурора в судових дебатах, своє поведінкою зірвала розгляд судової справи, внаслідок чого розгляд справи було зупинено.

В судове засідання з`явились: особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якій роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП; та її захисник Коваленко О.В., якій роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП.

ОСОБА_1 заявила клопотання про компенсацію судових витрат за рахунок Державного бюджету України, в задоволенні якого відмовлено, на підставі того, що воно не ґрунтується на вимогах діючого КУпАП, а саме ст. 275 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 та її захисник підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційну скаргу подано в строк, вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити, постанову судді - скасувати, прийняти нову, виходячи з наступних підстав.

Діюче законодавство вимагає від учасників процесу або присутніх у судовому засіданні осіб поваги до суду як одного з інститутів державної влади.

Питання визначення поняття «неповаги до суду», процедури притягнення винних осіб до відповідальності та визначення заходів впливу на порушника визначається Законом України «Про судоустрій та статус суддів», КУпАП, а також іншими процесуальними законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з п. 6 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» незалежність судді забезпечується, в тому числі, відповідальністю за неповагу до суду чи судді.

Згідно із ст. 129 Конституції України за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.

Отже, за прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом.

Відповідальність за неповагу до суду передбачена ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, згідно з якою, адміністративна відповідальність за дане правопорушення настає за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

Окрім цього, згідно з процесуальним законодавством дії щодо неповаги до суду можуть бути розцінені судом як зловживання учасником процесу його процесуальними правами, за що також встановлена відповідальність, зокрема, попередження, видалення із зали судових засідань та штраф.

Питання про притягнення до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.

При прийнятті рішення по вказаній справі, суддя керувався рішенням Ради суддів України № 62 від 26.10.2018 року, яке містить у собі рекомендації щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду.

В той же час, порядок та процедура притягнення осіб до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.

Так, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Проте, суд першої інстанції знехтував вказаним вище вимогами закону.

В ході апеляційної перегляду встановлено, що судом першої інстанції не було належним чином дотримано порядку провадження в справах про адміністративне правопорушення за вказаною категорією.

Так, фіксування вказаного судового процесу відбувалось за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, які долучені до матеріалів провадження, під час прослуховування фонограми судового засідання встановлено, що під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 приймала участь як потерпіла, головуючий по справі суддя неодноразово робить зауваження потерпілій ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, просила суд надати їй безоплатну правову допомогу шляхом залучення захисника, інакше вона не погоджується на подальший розгляд кримінальної справи. Після цього, головуючий по справі суддя робить зауваження потерпілій ОСОБА_1 за неповагу до суду, та у зв`язку із порушення, у такий спосіб, порядку у судовому засіданні, суддя оголошує перерву по кримінальній справі для вирішення питання щодо притягання ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, а саме за прояв неповаги до суду.

Дійсно, з відеозапису вбачаються ознаки прояву неповаги до суду в діях ОСОБА_1 , а саме голосне висловлювання, перебивання головуючого по справі, сперечання з ним.

Разом з тим, аналізуючи зміст відеозапису, доходжу висновку, що ОСОБА_1 не мала на меті ціль - прояв неповаги до суду, а намагалася захистити свої права та звернути увагу суду на необхідність вирішення її клопотання про залучення захисника.

Розпочинаючи розгляд адміністративного провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, тобто за прояв неповаги до суду, суддя не конкретизував та не повідомив останній, в чому ж саме виразилась ця неповага, тобто не повідомив суть адміністративного правопорушення, а саме зміст такого обвинувачення, що є порушенням права ОСОБА_1 на захист.

Також, розпочавши розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд, будучи обізнаним про факт звернення ОСОБА_1 із заявою до Калуського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, про що нею надані відповідні документи, що містяться в матеріалах провадження (а.п. 42-43), не з`ясував подальшу долю цієї заяви, а саме чи задоволено чи відмовлено в її задоволенні, та дійшов передчасного висновку про зловживанням ОСОБА_1 наданим їй правом на відкладення розгляду, розцінивши клопотання цієї особи про відкладання розгляду по справі за відсутності захисника, як намір затягування судового розгляду.

Між тим, ОСОБА_1 неодноразово в судовому засіданні в справі про адміністративне правопорушення наголошувала на тому, що їй не зрозуміло яким чином вона образила суд. Наведене вище, свідчить про те, що останній не було пред`явлено конкретного обвинувачення.

Положенням ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року) передбачено, що, суд має бути неупередженим і безстороннім, і не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 7-1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення за ст. 185-3 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема судові розпорядники (у справах про адміністративні правопорушення за ч. 1, 2, 3, 5 ст. 185-3 КУпАП).

В той же час, діючим законодавством, зокрема ст. 258 КУпАП передбачені випадки, коли протокол не складається, зокрема в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3, 5 ст. 185-3 КУпАП (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), у разі, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Виключно в такому випадку уповноваженими органами (чи посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Між тим суддею не було належним чином дотримано вказаних вимог закону та прийнято рішення без належно складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Без належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення неможливо здійснити повний та всебічний розгляд для встановлення об`єктивної істини по справі про адміністративне правопорушення, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення із зазначенням фактичних обставин справи, тобто суті правопорушення.

Відсутність конкретного обвинувачення є порушенням принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, що є неприпустимим, оскільки порушує право ОСОБА_1 на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Європейський Суд з прав людини в своїх судових рішеннях неодноразово наголошував на тому, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду, зокрема в рішенні у справі «Ващенко проти України» зазначив, що «обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

Оскільки відповідно до норм діючого законодавства обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що допущені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушення наведених вище норм закону потягло за собою неналежне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що поза всяким розумним сумнівом є підставою для закриття провадження.

Таким чином вважаю за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.10.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП - скасувати.

Прийняти нову, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло