ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.03.2010 року Справа № 19/133пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - Романова М.В., голова Жовтенської сільської
ради;
- Студенніков С.В., довіреність від 26.01.2010 б/н;
- Остапущенко О.О., довіреність від 10.03.2010 б/н;
від відповідача - Карпенко О.О., довіреність від 24.12.2009 № 145,
комерційний директор ТОВ „Технаука”;
- Осичнюк Є.В., довіреність від 25.01.2010 б/н;
від третіх осіб:
на стороні позивача - повноважний та компетентний представник не
прибув;
на стороні відповідача - повноважний та компетентний представник не
прибув;
від прокуратури
Луганської області - Колісниченко В.І., посвідчення від 05.08.2009
№ 806, старший прокурор відділу представництва
інтересів громадян та держави в судах,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Технаука”, сел. Тепличне, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 24.12.2009 (підписано 29.12.2009)
у справі № 19/133пд (суддя Косенко Т.В.)
за позовом Жовтенської сільської ради, с. Жовте
Слов’яносербського району Луганської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Технаука”, сел. Тепличне, м. Луганськ
третя особа, що не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Слов’яносербська районна державна адміністрація,
смт. Слов’яносербськ Луганської області
третя особа, що не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство „Державний
Ощадний банк України” в особі філії Луганського
обласного управління, м. Луганськ
та Прокуратури Луганської області, м. Луганськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
В С Т А Н О В И В:
Жовтенська сільська рада, с. Жовте Слов’яносербського району Луганської області (далі за текстом –Жовтенська сільська рада, позивач) звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технаука”, с. Тепличне м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ „Технаука”, відповідач, заявник апеляційної скарги) та до третьої особи –Слов’яносербської районної державної адміністрації, смт. Слов’яносербськ Луганської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2002, зареєстрованого в реєстрі за № 230.
У доповненні від 10.09.2009 б/н до позовної заяви позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: Луганська область, Слов’яносербський район, сел. Тепличне, загальною площею 10046 кв.м, укладений 28.03.2002 між Жовтенською сільською радою та ТОВ „Технаука”, реєстровий № 230.
Прокуратурою Луганської області відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у засіданні 20.10.2009 подано заяву від 20.10.2009 № 05-1550 про вступ до справи, як представника позивача, з метою захисту економічних інтересів держави у сфері земельних правовідносин, оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Дану заяву ухвалою господарського суду Луганської області від 20.10 2009 було задоволено.
Ухвалою від 20.11.2009 про відкладення розгляду справи до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі філії Луганського обласного управління.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.12.2009 по справі № 19/133пд позов задоволено: визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2002, посвідчений приватним нотаріусом Слов’яносербського районного нотаріального округу Луганської області Глушень О.С., реєстраційний № 230, недійсним; зобов’язано ТОВ „Технаука” передати Жовтенській сільській раді земельну ділянку площею 10046,00 кв.м; стягнуто з Жовтенської сільської ради на користь ТОВ „Технаука” отримані за угодою 3140 грн. 00 коп.; також стягнуто з ТОВ „Технаука” на користь Жовтенської сільської ради державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Дане судове рішення мотивовано: ст. ст. 13, 14 Конституції України; ст. ст. 5, 256, 257, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України; п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України; ст. 48 (від 18.07.1963) Цивільного кодексу УРСР; ст. ст. 35 (від 18.12.1990), 128 (від 21.10.2001, від 25.10.2001), 134, 152, 201 (від 21.10.2001), 210 Земельного кодексу України; п. 12 (від 25.10.2001) Перехідних положень Земельного кодексу України; ч. 2 ст. 48 Земельного кодексу УРСР; п. 10 Указу Президента України від 19.01.1999 № 32/99 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”; п. 4 Указу Президента України від 12.07.1995 № 608/95 „Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності”; п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1999 № 1050 „Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення”; п. п. 3, 4 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1999; Порядком проведення грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Держкомзему України від 08.07.1999 № 72; п. 10 роз’яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.01.2010 № 8, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області по справі № 19/133пд від 24.12.2009 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Дане судове рішення скаржник вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У своїй апеляційні скарзі скаржник посилається на те, що суд, у своєму рішенні зазначив про те, що позивач не мав законного права власності або володіння земельною ділянкою і одночасно визнав за позивачем можливість захисту неіснуючих прав та повернув позивачу майно, яке йому не належало. Щодо посилання суду у оскаржуваному рішенні на поважності причин пропуску строку позовної давності, скаржник також вважає безпідставними.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 24.12.2009 у справі № 19/133пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 12.01.2010 прийняв до провадження апеляційну скаргу ТОВ „Технаука”, розгляд справи було призначено на 02.02.2010, ухвалою від 02.02.2010 відкладено на 16.02.2010, потім на 02.03.2010, на 11.03.2010.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Слов’яносербська районна державна адміністрація листом від 25.01.2010 № 01/7-158 представив витребувані ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 документи в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу Слов’яносербська районна державна адміністрація просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Технаука” відмовити, рішення господарського суду залишити без змін, а справу розглянути за відсутністю його представника. Також на виконання вимог ухвали від 02.02.2010 Слов’яносербська районна державна адміністрація супровідними листами від 09.02.2010 та 11.02.2010 надала витребувані судом апеляційної інстанції документи.
Позивач представив відзив б/д б/н на апеляційну скаргу. Він вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та законним і підстав для скасування даного рішення немає.
Прокурор Луганської області представив відзив від 01.02.2010 № 19/133пд і вважає, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не відповідають вимогам чинного законодавства і обставинам справи, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В запереченнях на відзиви скаржник зазначає, що судом першої інстанції допущено суттєве порушення процесуального права, яке ставить під сумнів як доведеність самих позовних вимог, так і взагалі правомірність розгляду справи за наявним складом сторін і вважає за необхідне витребувати у відділу Держкомзему у Слов’яносербському районі Луганської області інформацію про належність спірної земельної ділянки станом на 28.02.2002; також скаржник заперечує стосовно твердження, що рішення Європейського суду з прав людини не є частиною національного законодавства і зазначає, що згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцією та практику Суду як джерело права, при цьому ніяких застережень відносно того, якої країни стосується прецендентне рішення Суду, закон не містить.
Постанова приймається 11.03.2010.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, Жовтенська сільська рада, свої позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2002, зареєстрованого в реєстрі за № 230 обґрунтовує порушенням діючого законодавства, яке регулює земельні відносини та діяло на час укладання спірного договору - п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2001р.), ст. ст. 35, 128, 201 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України „Про оцінку земель”.
Як свідчать матеріали справи, 28.03.2002 між Жовтенською сільською радою та ТОВ „Технаука” було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Слов’яносербського районного нотаріального округу Луганської області Глушень О.С., реєстраційний № 230, за яким Жовтенська сільська рада продала, а ТОВ „Технаука” купило земельну ділянку площею 10046,00 кв.м, продаж земельної ділянки здійснений за ціною 3140 грн. 00 коп. згідно рішення Жовтенської сільської ради від 30.05.2000 „Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності шляхом продажу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Технаука”.
10.06.2009 24 сесія п’ятого скликання Жовтенської сільської ради, розглянувши заяву гр. ОСОБА_14 з клопотанням перед депутатами ради про звернення Жовтенської сільської ради до Луганського господарського суду щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки 28.03.2002 між Жовтенською сільською радою та ТОВ „Технаука” недійсним в зв’язку з порушенням правових та юридичних норм, вирішила доручити голові Жовтенської сільської ради звернутися до Луганського господарського суду щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки 28.03.2002 між Жовтенською сільською радою та ТОВ „Технаука” недійсним; звернутись за юридичною допомогою з цього питання до юридичної служби Слов’яносербської районної ради.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послався на те, що доповненням до позовної заяви від 10.09.2009 б/н позивач повідомив, що в порушення норм Земельного кодексу України, п. 10 Указу Президента України від 19.01.1999 № 32/99 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, п. 4 Указу Президента України від 12.07.1995 № 608/95 „Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності” продаж земельної ділянки було проведено на підставі рішення ради за 3140 грн. 00 коп., а не на підставі експертної оцінки цієї ділянки; в порушення норм Закону Звіт про оцінку земельної ділянки від 27.05.2000 не затверджено Слов’яносербською районною державною адміністрацією, а лише погоджено начальником Слов’яносербського районного відділу земельних ресурсів; на момент укладення спірного договору Звіт про оцінку земельної ділянки втратив чинність; в порушення ст. 134 Земельного кодексу України продаж земельної ділянки відбувся без проведення земельних торгів; на момент укладення спірного договору Жовтенська сільська рада не мала повноважень на відчуження земельної ділянки, оскільки остання знаходилась поза межами населеного пункту та розпорядником земель була Слов’яносербська районна державна адміністрація.
Також позивач послався на те, що про допущення зазначених порушеннь Жовтенською сільською радою він дізнався з моменту проведення перевірки та притягнення колишнього голови Жовтенської сільської ради ОСОБА_14 до відповідальності, встановлення Слов’яносербським районним судом фактів порушення 24.06.2008, тобто з цього часу почався перебіг позовної давності за даними вимогами.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних відносин положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року. Відповідно до ст. 5 чинного Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Отже, на момент укладання спірної угоди (28.02.2002) діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963, положення якого про недійсність угоди слід застосувати до правовідносин сторін. В той же час до спірної угоди застосовуються положення Земельного кодексу України від 25.10.2001, ст. 128 якого передбачає, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпоряджання землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої ради.
Суд першої інстанції встановив, що розмежування земель Слов’яносербського району не проводилося, але оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, починаючи з 01.01.2002 розпорядником земель була Слов’яносербська районна державна адміністрація, тобто Жовтенська сільська рада не мала повноважень на відчуження цієї земельної ділянки, оскільки вона знаходилася поза межами населеного пункту та не належала їй.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на землях, які враховуються в Жовтенській сільській раді за межами населених пунктів, про що свідчать надані позивачем документи: листи відділу Держкомзему у Слов’яносербському районі Луганської області від 16.02.2010 № 114/01-05 та від 10.03.2010 № 237/01-05; Ситуаційний план розміщення земельної ділянки ТОВ „Технаука” на території, яка враховується в Жовтенській сільській раді; викопіювання з проекту території Жовтенської сільської ради.
Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу.
Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Верховною Радою України 05.02.2004 прийнято Закон України „Про розмежування земель державної та комунальної власності”. Ним визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
Сфера дії Закону поширюється на регулювання відносин, пов’язаних із розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності. У перехідних положеннях Закону зазначено, що у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.
Статтею 6 Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” передбачено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земельної власності територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до закону передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави.
Конституційне положення про те, що земля є об’єктом права власності народу реалізується через територіальну громаду, яка згідно ст. 80 Земельного кодексу України є суб’єктом права власності на землю і це право реалізує безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Слов’яносербська районна державна адміністрація підтримала позовні вимоги Жовтенської сільської ради у поясненні на апеляційну скаргу від 09.02.2010 № 01/7-305, обґрунтував вищезазначеними документами підставність заявлення позову Жовтенською сільською радою та правомірність повернення земельної ділянки саме Жовтенській сільській раді (а. с. 108-109 т. ІІ).
Матеріали справи свідчать, що Жовтенська сільська рада не була уповноваженою особою з питань відчуження цієї земельної ділянки та не мала жодного права відчужувати земельну ділянку, ніяких дозволів на відчуження земельної ділянки Жовтенській сільській раді не надавалося, повноваження не делегувалися.
Сесією Жовтенької сільської ради доручено вказаний договір від імені ради укласти секретарю ОСОБА_13 Однак, ОСОБА_13 спірний договір не укладала, фактично вказаний договір було укладено і підписано безпосередньо головою ОСОБА_14
При укладання спірного договору бали допущені також порушення в частині оцінки вартості земельної ділянки.
Згідно із ст. 35 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст. 128 Земельного кодексу України від 21.10.2001 передача землі у власність за плату у випадках, передбачених цим кодексом, провадиться за нормативною ціною, що визначається законодавством України.
Відповідно до п. 10 Указу Президента України від 19.01.1999 № 32/99 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах або його органами на місцях на підставі експертної грошової оцінки. Грошова оцінка земельної ділянки згідно висновку експерта складає 77779 грн. 20 коп., ринкова вартість земельної ділянки складає 31400 грн. 00 коп.
Наказом Держкомзему України від 08.07.1999 № 72 затверджений Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення відповідно до п. 3.9 якого термін чинності звіту про оцінку земельної ділянки становить 6 місяців з дати оцінки. Таким чином, чинність звіту про оцінку земельної ділянки обмежена певним часом.
Відповідно до п. 2.1 договору продаж земельної ділянки згідно рішення Ради був проведений за 3140 грн. 00 коп., які Покупець сплатив Продавцеві на рахунок ради, згідно платіжного доручення від 15.01.2002 № 42 в сумі - 3140 грн.00 коп. Згідно ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України, вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до звіту про експертну оцінку земельної ділянки її ринкова вартість становила - 31400 грн. 00 коп. Таким чином, продаж земельної ділянки проведено з порушенням порядку визначення її вартості.
Звіт про оцінку проведено 26.05.2000, договір купівлі-продажу укладено 28.03.2002, тобто з дати оцінки минуло близько 2 років. За таких підстав звіт про оцінку втратив чинність, а нова оцінка не проводилася.
За постановою Слов’яносербського районного суду Луганської області від 24.06.2008 у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_14 у підписанні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки з порушенням нормативних актів зазначено, що ринкова вартість спірної земельної ділянки на момент продажу складала 60283 грн. 07 коп., чим державі була спричинена шкода на цю суму, що є тяжким наслідком.
Відповідно до п. 4 Указу Президента від 12.07.1995 № 608/95 „Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності”(який був чинним на той момент), звіт про оцінку земельної ділянки затверджується відповідною місцевою державною адміністрацією. Аналогічні вимоги щодо затвердження місцевою державною адміністрацією результатів грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення містить і п. 1.9 Порядку грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженому наказом Держкомзему України, Мінагропрому України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, держлісгоспу України, держводгоспу України, Української академії аграрних наук від 29.08.1997 за № 477/2281.
В порушення вказаних норм ціна продажу земельної ділянки від 27.05.2000 не затверджена Слов’яносербською районною державною адміністрацією.
Також відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1999 № 1050 „Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, звіт підлягає погодженню з сільською, селищною, міською радою або уповноваженим нею органом, місцевою державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, які прийняли рішення про продаж земельних ділянок, і затверджується відповідним державним органом земельних ресурсів. В порушення вказаної норми звіт про оцінку земельної ділянки від 27.05.2000 не затверджено, а погоджено начальником Слов’яносербського районного відділу земельних ресурсів.
Захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельну ділянку відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність угоди може оспорювати одна із сторін угоди або інша зацікавлена особа. Саме Жовтенська сільська рада є стороною в договорі, дійсність якого оспорюється за даним позовом.
Згідно зі ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
Вказані порушення дають підставу для визнання спірної угоди недійсною.
Стосовно строку позовної давності за даною вимогою суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Про застосування позовної давності було заявлено відповідачем (а. с. 20 т. І), але суд першої інстанції підставно по заяві позивача, яка була підтримана прокурором (а. с. 28 т. ІІ) визнав причини пропуску строку позовної давності поважними.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Поважність причин пропуску строку позовної давності полягає в тому, що згідно до ст. ст.13, 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, земельні ресурси є об’єктом права власності українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування.
Як встановлено місцевим господарським судом, спірний договір був укладений з явними порушеннями законодавства, отже порушене право підлягає захисту.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що посилання відповідача на ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.203 по справі „Стретч проти Сполученого Королівства” є безпідставним, оскільки в цій статті Протоколу йдеться про захист прав власника, а у зазначеному рішенні вказано про перевищення повноважень місцевою адміністрацією при позбавленні громадянина права на продовження договору оренди землі, в той час як у даній справі спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний судом недійсним у зв’язку з невідповідністю його законодавству.
Місцевий господарський суд обґрунтовано зобов’язав сторони повернути один одному все одержане по угоді, яка визнана недійсною, оскільки ч. 2 ст. 48 Земельного кодексу УРСР передбачає, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Тобто ТОВ „Технаука” повинна повернути Жовтенській сільській раді земельну ділянку площею 10046,00 кв.м, яка отримана ним за актом передачі приватизованої земельної ділянки від 30.05.2000, а Жовтенська сільська рада повинна повернути ТОВ „Технаука” 3140 грн. 00 коп., які сплачені за платіжним дорученням від 15.01.2002 № 42.
Те, що відповідач платіжним дорученням від 15.01.2002 № 42 (а. с. 54 т. І) сплатив саме суму вартості земельної ділянки, зазначену в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2002, зареєстрованого в реєстрі за № 230, а не орендну плату, свідчить те, що у зазначеному платіжному дорученні у графі „призначення платежу” зазначено: „оплата за земельну ділянку згідно Акту визначення ціни від 27.05.2000”, саме цим актом (а. с. 51, т. І) визначена ціна саме спірної земельної ділянки, що приватизується, а не передається в орендне користування.
Інші доводи апеляційної скарги відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технаука”, сел. Тепличне м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2009 у справі № 19/133пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 24.12.2009 у справі № 19/133пд залишити без змін.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова