ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2010 р.                                                            Справа № 2/1-10-02-3-63/52-10

вх. № 926/5-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;  відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Вінниця  

до  ФОП ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 16773,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 16773,00 грн. заборгованості, з яких: 16200,00 грн. основного боргу, 573,00 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору про зернозбирання, що був укладений між сторонами 10.10.2008 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

22.03.2010 року до господарського суду від позивача надійшов супроводний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи оригінал свідоцтва про державну реєстрацію відповідача.

Суд, дослідивши наданий документ, долучає його до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення з особистим підписом про отримання копії ухвали суду.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір про зернозбирання, відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу послуги в об'ємах, передбачених п. 2.1 договору, а відповідач приймає ці роботи та здійснює розрахунок з позивачем в порядку, встановленому п. 4 даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони дійшли згоди, що позивач здійснює збирання ранніх та пізніх сільськогосподарських культур в наступному об'ємі: соняшник площа збирання 100 га., ціна за збираний га - 200 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору, відповідач сплачує позивачу грошові кошти на протязі п'яти календарних днів з моменту підписання акту здачі поля за результатами проведення збиральних робіт в сумі 200 грн. за кожний зібраний гектар.

14.10.2008 року між сторонами був підписаний Акт здачі поля за результатами проведення збиральних робіт у відповідно до договору про зернозбирання від 10.10.2008 року, відповідно до якого позивачем були виконані роботи на збиральній площі 81 га та сума розрахунку становить 16200,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого, станом на 15.12.2009 року виникла заборгованість у розмірі 16200,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 573,00 грн. трьох відсотків річних за 430 днів прострочення платежу з 10.10.2008 року по 15.12.2009 року.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем невірно встановлений початок строку виконання зобов'язання - 10.10.2008 року, оскільки п. 4.1 договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу грошові кошти на протязі п'яти календарних днів з моменту підписання акту здачі поля. Як свідчать матеріали справи, акт між сторонами був підписаний 14.10.2008 року, таким чином строк виконання зобов'язання починається з 20.10.2008 року. Судом здійснений перерахунок суми трьох відсотків річних та суд знаходить правові підстави для часткового задоволення позову в цій частині в сумі 560,30 грн. за 421 день прострочення з 20.10.2008 року по 15.12.2009 року.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16760,30 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2(АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 Приватбанк, МФО 351533) на користь ФОП ОСОБА_1 (21036, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ПАТ "ПроКредит Банк" м. Київ, МФО 320984, код НОМЕР_2) - 16200,00 грн. основного боргу, 560,30 грн. трьох відсотків річних, 167,60 грн. державного мита та 235,82 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя                                                                                            

рішення підписане 22 березня 2010 року