Україна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Категорія статобліку – 2.11.17
Справа № 2-а-10306/09/0470
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 січня 2010 року місто Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук Н.В.
при секретарі – Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
07 серпня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі – ДПІ у м. Дніпродзержинську або відповідач) про застосування штрафних санкцій № 0012812303 від 04.12.2007 року.
10 серпня 2009 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 12 жовтня 2009 року.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх повністю, а саме скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську.
Представники Відповідача проти позову заперечують, посилаючись на те, що перевірку проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України, встановлені порушення зафіксовані в акті перевірки правомірно та обґрунтовано, рішення про застосування штрафних санкцій № 0012812303 від 04.12.2007 року було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, також, представники відповідача посилаються на статті 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто вважають, що позивачем був пропущений строк для оскарження оспорюваного рішення, з огляду на зазначене просять Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 листопада 2007 року на підставі пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 року, у відповідності до затвердженого начальником ДПІ у м. Дніпродзержинську плану проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу на листопад 2007 року, згідно направлень на право проведення перевірки від 19.11.2007 року № 1048, виданого головному держподатревізор-інспектору ДПІ у м. Дніпродзержинську Білоусу С.О., від 19.11.2007 року № 1047, виданого головному держподатревізор-інспектору ДПІ у м. Дніпродзержинську Біленко Н.І., та від 19.11.2007 року № 1049, виданого старшому держподатревізор-інспектору ДПІ у м. Дніпродзержинську Полуніну Ю.О. було проведено перевірки магазину «Люкс», який розташований за адресою м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна 57/38, в якому здійснює діяльність СПД ОСОБА_1
З направленнями ОСОБА_1 було ознайомлено 21.11.2007 року, який був присутній під час проведення перевірки.
Факт ознайомлення ОСОБА_1, з направленнями на перевірку СПД ОСОБА_1, засвідчено його особистим підписом у відповідному розділі направлення.
В ході перевірки магазину, з метою здійснення контролю за порядком проведення розрахунків, перевіряючими було здійснено сплату за товар, а саме: - обігрівач за ціною 125 грн.00 коп.
Також, в ході перевірки, 21.11.2007 року, було проведено підрахунок готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальна сума коштів склала 3 004 грн. 00 коп., (з урахуванням останньої розрахункової операції), що засвідчено в описі наявної готівки на місці проведення розрахунків.
Перевіркою дозвільних документів було встановлено, що ОСОБА_1 здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2007 року, серія НОМЕР_1 (видане ДПІ у м. Дніпродзержинську), у відповідності до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
22.11.2007 року., перевіряючими було складено опис товару за місцем їх реалізації, на суму 85285 грн. 00 коп., та підписано ОСОБА_1
Необхідно зазначити, що під час проведення перевірки приватним підприємцем ОСОБА_1, 22.11.2007 року особисто було надано «книгу обліку доходів та витрат» № 1-59-3955/2, при перевірці якої було встановлено порушення пункту 5 «Порядку ведення книги доходів та витрат» затвердженого постановою КМУ № 1269 від 26.09.2001 року, в зв'язку з чим було встановлено порушено пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Встановлені перевіркою порушення були зафіксовані в акті № 000586 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій від 21.11.2007 року.
Після складання акту перевірки та роз'яснення діючого законодавства з його змістом було ознайомлено присутнього під час проведення перевірки ОСОБА_1, який отримав та підписав матеріал перевірки, але зробив відмітку про незгоду з зазначеними порушеннями. Надати чіткі зауваження, з якими саме порушеннями позивач не згоден, він відмовився.
При розгляді матеріалів перевірки, ОСОБА_1 до ДПІ у м. Дніпродзержинську, зауважень, заперечень, скарг, щодо проведення перевірки та порушень встановлених в ході проведення перевірки не надавав.
Отже, статтями 8, 9, 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон України № 509) визначені функції органів державної податкової служби, до яких зокрема належать, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Статтями 11 та 111 Закону України № 509 визначені права податкового органу, а також, встановлені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.
Таким чином, планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій проведено з дотриманням вимог діючого законодавства.
Щодо порядку ведення обліку товару, який знаходиться на реалізації на господарській одиниці слід зауважити наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: «реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику».
Форма книги обліку доходів і витрат затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 Про затвердження Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю».
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 Про затвердження «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» та згідно пункту 5 суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Таким чином, ОСОБА_1 має право не використовувати в своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій (розрахункові книжки), за умови дотримання порядку ведення книги обліку доходів і витрат.
Також, необхідно зазначити, що порядок ведення книги обліку доходів та витрат, відповідно до Порядку № 1269: «книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності».
До того ж для платника єдиного податку - фізичної особи порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999 року за № 599, зареєстрованого в Мін'юсті України від 02.11.1999 року за №752/4045 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», згідно пункту 8 цього порядку «книга обліку доходів та витрат ведеться для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій». Платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».
Згідно із інструкцією «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» № 352 від 16.07.2003 року «загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу».
В ході перевірки перевіряючими було вибірково визначено товари «групи ризики», з метою перевірки вимог Закону України від 06.07.95р. № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та складений відповідний опис товарів які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу СПД та які не були відображенні у відповідній книзі обліку доходів та витрат з дотриманням відповідного порядку та не були підтвердженні документально.
Таким чином суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було порушено порядок ведення книги обліку доходів та витрат, в зв'язку з чим було порушено пункт 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Також, проаналізувавши чинне законодавство України та матеріали адміністративного позову, слід зазначити наступне.
При зверненні позивача з адміністративним позовом до суду ним було заявлено клопотання про визнання причини пропуску процесуального строку поважною та поновлення строку на звернення до адміністративного суду. Клопотання було мотивоване тим, що оскаржуване рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій від 04.12.2007 року №0012812303/42054 позивачем не було отримано в встановлений строк ані поштовим повідомленням, ані особисто, тому він не міг його оскаржити в судовому порядку. На підтвердження своїх доводів позивач надав до суду довідку Центру поштового зв'язку № 5 від 10.11.2009 року вих. № 1363, про те, що абонентська поштова скринька, яка розташована за адресою: м. Дніпродзержинську, пр. Металургів 84 в, кв.85 знаходиться в несправному стані, що не могло гарантувати отримання ним оскаржуваного рішення податкового органу.
В свою чергу суд задовольнив клопотання та поновив строк на звернення до адміністративного суду. Під час розгляду справи відповідач наполягав на застосуванні статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за наслідками розгляду матеріалів перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську було прийнято рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій від 04.12.2007 року №0012812303. Рішення про застосування фінансових санкцій було надіслано на адресу ОСОБА_1 поштою з рекомендованим повідомленням 06.12.2007 року, проте було повернуто на адресу ДПІ в зв'язку з закінченням терміну зберігання та неявкою адресата 11.01.2008 року.
11.01.2008 року рішення про застосування фінансових санкцій від 04.12.2007 року № 0012812303, було розміщене на дошці податкових оголошень відповідно до пункту 4.9 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.
Враховуючи вищевикладене, річний строк для подачі адміністративного позову повинен обчислюватися з 11.01.2008 року.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, необхідно зазначити, що 06.06.2008 р. Міністерство юстиції України, у відповідності до підпункту 16 пункту 4 Постанови КМ України від 14.11.2006 року №1577 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» наддало роз'яснення, щодо строку оскарження рішення податкового органу.
Відповідно до вказаного роз'яснення Мін'юсту, у разі звернення до суду щодо оскарження рішень податкових органів слід керуватися процесуальним законодавством України, в тому числі стосовно строків давності звернення до суду. Тобто, строк оскарження рішення податкового органу становить 1 рік.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У частині 3 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, у пункті 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року передбачено, що за правилами частини третьої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними за змістом даної статті визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо поважності причини пропуску строку посилався лише на довідку Центру поштового зв'язку № 5 від 10.11.2009 року вих. № 1363 про пошкодження поштової скриньки.
З цього приводу слід зазначити наступне, з метою уточнення інформації, вказаній у довідці, ДПІ у м. Дніпродзержинську звернулась із запитом до Центру поштового зв'язку №5.
29.12.2009 року на адресу відповідача надійшов лист за підписом начальника Центру поштового зв'язку № 5 від 29.12.2009 р. № 1423, згідно з яким було підтверджено, що на початку листопада 2009 року до центру поштового зв'язку № 5 звертався гр. ОСОБА_1 з проханням видати йому довідку про те, що абонентська поштова скринька, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в несправному стані. При цьому гр. ОСОБА_1 надав копії двох фотокарток із зображенням абонентських поштових скриньок.
Також, в листі зазначено працівниками центру поштового зв'язку № 5 вихід, за даною адресою, не здійснювався у зв'язку з відсутністю на це фінансування та відповідних обов'язків, а тому довідка була видана на підставі копій двох фотокарток із зображенням пошкоджених абонентських поштових скриньок.
Крім того, у листі підтверджено той факт, що на адресу гр. ОСОБА_1 надходив від ДПІ у м. Дніпродзержинську рекомендований лист № 20168828 від 06.12.2007 року, але у зв'язку з відсутністю адресата та повнолітніх членів його родини, відповідно до пункту 114 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. (які діяли на час отримання листа), в абонентську поштову скриньку адресата було вкладено повідомлення про надходження поштового відправлення. При цьому пошкоджень поштової скриньки, на той час, встановлено не було.
Отже, обставини викладені у листі № 1423 від 29.12.2009 року повністю спростовують пояснення позивача, щодо поважності пропуску процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Таким чином, позивач з метою обґрунтування поважності пропуску процесуального строку, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами, надав «довідку» яка містить не повну інформацію, щодо спірного питання, та тим самим увів суд в оману.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що органи державної влади (органи державної податкової служби України) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування рішення є необґрунтованими, в свою чергу у судовому засіданні представниками відповідача доведено, що рішення про застосування штрафних санкцій № 0012812303 від 04.12.2007 року було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, а також з огляду на те, що представники відповідача наполягали на застосуванні частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто пропущення строку звернення до адміністративного суду позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 9, 71, 86, 99, 100, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування рішення – відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 26.01.2010 року.
Суддя Н.В. Захарчук