Справа № 2а-10015/09/0470
Категорія статобліку – 6.11
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2010 року місто Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н.В.
при секретарі Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Палоградтеплоенерго» про стягнення (коштів) адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
31 липня 2009 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Палоградтеплоенерго» (далі - Відповідач) суми адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 20 311 грн. 65 коп.
03 серпня 2009 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративні справі та призначено справу до судового розгляду на 22 жовтня 2009 року.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, стягнувши з Відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 20 311 грн. 65 коп.
Відповідач надав до суду письмові заперечення та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІІ, (зі змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи викладене, а також на підставі звіту підприємства за формою 10-ПІ № 4404 від 16.04.2009 року за 2008 рік за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач, на думку позивача, повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 20 311 грн. 65 коп.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.11,12 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають службі зайнятості заявки на навчання інвалідів; ведуть банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Згідно з ч. 4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).
Згідно із статтею 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Також, відповідно до статті 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.
Закон України «Про зайнятість населення» передбачає, що державна служба зайнятості, на яку покладено реалізацію державної політики зайнятості населення, направляє для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів – відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних місць(вакансій).
Отже, відповідачем виконано встановлені чинним законодавством України обов’язки щодо забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.
Також позивач не надав доказів про відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів та не підтвердив, що мали місце такі випадки.
Частина 2 статті 19 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи надані сторонами у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 3, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Д Комунального підприємства «Палоградтеплоенерго» про стягнення (коштів) адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її постановлення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копію постанови надіслати сторонам.
Текст постанови в повному обсязі виготовлений 09.03.2010 року.
Суддя Н.В. Захарчук