Україна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія статобліку – 6.7

 Справа № 2а-4748/09/0470      

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 лютого 2010 року                                    місто Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук Н.В.

при секретарі – Михалевич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії, -  

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2009 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування протесту прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська (далі – відповідач або прокуратура) від 22 квітня 2004 року «на акт розслідування нещасного випадку від 09.09.2003 року акт № 4 про нещасний випадок на виробництві від 18.09.2003 року Наказ № 358 від № 358 про перерозслідування  нещасного випадку зі смертельним наслідком з електромонтером ОСОБА_3.», а також скасування акту про нещасний випадок від 18.09.2003 року.

10 вересня 2009 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 10 червня 2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх повністю, а саме зобов’язати вчинити певні дії.

Прокурор проти позову заперечує, вважає, що підстав для задоволення позову не має, в свою чергу протест прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська було винесено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 липня 2002 року при виконанні своїх посадових обов’язків в бригаді по усуненню пошкоджень в мережах напругою 0,4 кВ Дніпродзержинського комплексного району електричних мереж ОСОБА_3 було отримано смертельні ушкодження.

За результатами нещасного випадку комісією по розслідуванню зазначених вище подій було складено акт по формі Н-5 від 09 вересня 2003 року, відповідно до якого було складено акт по формі Н-1 від 18 вересня 2003 року, котрим зазначений випадок був визначений таким, який пов'язаний з виробництвом.

В вересні 2008 року позивачка, в усній формі, звернулась до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності, з проханням розглянути питання про визначення ОСОБА_1., як дружині загиблого, соціальних виплат при втраті годувальника. Однак, їй було відмовлено та мотивоване тим, що прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська було винесено протест на акт розслідування нещасного випадку по формі Н-5 від 09.09.2003 та акт про нещасний випадок на виробництві від 18.09.2003 року.

12 листопада 2008 року позивачка письмово звернулась до прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська с проханням ознайомити з протестом. На письмове звернення ОСОБА_1 прокуратурою було надано письмову відповідь від 12 листопада 2008 року з додатками, а саме з протестом від 22 квітня 2004 року на акт розслідування нещасного випадку по формі Н-5 від 09.09.2003 та акт про нещасний випадок на виробництві від 18.09.2003 року.

Таким чином, про існування зазначеного протесту прокуратури позивачці стало відомо лише 12 листопада 2008 року.  

Отже відповідно до статті 6 Постанови КМУ № 1094 від 21 серпня 2001 року «Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», яка була чинною на час виникнення зазначених вище правовідносин, за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку; провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо); ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством; надання підприємством шефської допомоги; перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища; прямування працівника до (між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

В свою чергу, прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська було винесено протест, яким було порушено законні інтереси ОСОБА_1., щодо виплати страхових внесків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд доходить висновку, що зазначений протест прокуратури є необґрунтований та підлягає скасуванню.

Тобто, при винесенні зазначеного протесту прокуратурою було порушено вимоги статті 6 Постанови КМУ № 1094 від 21 серпня 2001 року «Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», також, суд вважає, що прокуратурою не були встановлені всі важливі обставини справи, які призвели до винесення необґрунтованого протесту, які в свою чергу, не були доказаними в суді.  

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд, згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, Дніпропетровський окружний адміністративний суд доходить висновку, що вимога про визнання нечинним та скасування протесту прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 22 квітня 2004 року «на акт розслідування нещасного випадку від 09.09.2003 року акт № 4 про нещасний випадок на виробництві від 18.09.2003 року Наказ № 358 від № 358 про перерозслідування  нещасного випадку зі смертельним наслідком з електромонтером ОСОБА_3.» підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги, про скасування акту про нещасний випадок від 18.09.2003 року слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Акт перевірки не є нормативно-правовим чи актом індивідуальної дії, акт не має обов'язкового характеру, а викладені в ньому обставини можуть бути лише підставою для прийняття керівним органом відповідних заходів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 9, 17, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати протест прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 22 квітня 2004 року «на акт розслідування нещасного випадку від 09.09.2003 року акт № 4 про нещасний випадок на виробництві від 18.09.2003 року Наказ № 358 від № 358 про перерозслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком з електромонтером ОСОБА_3.»

В іншому відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 16.02.2010 року.

Суддя                                                   Н.В. Захарчук