П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/614/19

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:          Градовського Ю.М.

суддів:          Крусяна А.В.,

          Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" до Інгульського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019р. ТОВ "ІВЕКО-БУД" звернулося в суд із адміністративним позовом до Інгульського відділу ДВС м.Миколаїв, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ВП №57451886 від 13.02.2019р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 32  189,71грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена та направлена товариству з порушення строків встановлених ч.5 ст.26 та ч.1 ст.28 ЗУ "Про виконавчий збір". Крім того, позивач зазначив, що виконав судовий наказ за яким відкрито виконавче провадження до отримання постанови до відкриття виконавчого провадження. А тому, виходячи з того, що виконавчий збір справляється за примусове виконання рішення суду, а жодних заходів виконавцем здійснено не було, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Також позивач посилався на висновки постанови Верховного Суду від 7.05.2018р. по справі за №916/1605/15-г, згідно яких, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Позивач зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору порушує його права та інтереси, оскільки протиправно зобов`язує сплатити виконавчий, що тягне за собою додаткові фінансові витрати для товариства.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019р. позов задоволено.

Визнано протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 189,71грн. з ТОВ "ІВЕКО-БУД" від 13.02.2019р., винесену старшим державним виконавцем  Інгульського відділу ДВС м. Миколаїв Новохатько М.О. в межах виконавчого провадження № 57451886.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ "ІВЕКО-БУД" судовий збір в розмірі 1 921грн., сплачений платіжним дорученням №1793 від 27.02.2019р.

В апеляційній скарзі Інгульський відділ ДВС м.Миколаїв посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що ДВС приймаючи оскаржувану постанову діяла з порушенням чинних норм законодавства України, а саме державним виконавцем порушено порядок винесення та доведення до відома боржника постанови про стягнення виконавчого збору, окрім того, позивач виконав рішення суду в повному обсязі до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.10.2018р. державним виконавцем Інгульського відділу ДВС м.Миколаїв відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12  вересня  2018р. за №915/659/18 про стягнення з ТОВ "ІВЕКО-БУД" на користь ТОВ "AВ Метал Груп" грошові кошти в загальній сумі 321 897,17грн..

В постанові про відкриття виконавчого провадження вказано про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 189,71грн..

Вказана постанова була направлена рекомендованим листом сторонам - 15.01.2019р., за вих. №61929, та 8.02.2019р. отримана ТОВ " ІВЕКО-БУД ".

В подальшому, 13.02.2019р. державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з ТОВ " ІВЕКО-БУД " виконавчого збору у розмірі 32 189,71грн..

Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень ДВС, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1,4 ст.147 ГПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ "Про виконавче провадження" за №1404-VIII від 2.06.2016р. (надалі – Закон №1404-VIII).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями  ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору  (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Слід зазначити, що випадки коли виконавчий збір не стягується визначено у ч.ч.5-9 вказаної статті Закону.

Так, зокрема ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, сам по собі факт виконання боржником судового рішення до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження не впливає на необхідність стягнення з боржника виконавчого збору.

Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що за примусове виконання виконавчого документа справляється відповідний збір, про що державний виконавець зобов`язаний зазначити при відкритті виконавчого провадження та прийняти окреме рішення про стягнення з боржника виконавчого збору.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, окрім абз.1 ч.4 ст.27 Закону № 1404-VІІІ встановлений ст.ст.40,42 цього Закону. Так, ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1 - 4, 6, 7 і 9 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову  про стягнення виконавчого збору,  яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що законом чітко визначено правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанова про стягнення виконавчого збору  повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, що виконавче провадження за №27451886 про примусове виконання наказу за №915/659/18 відкрито - 18.10.2018р., та закінчено - 2.04.2019р., на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ. При прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору виконавцем винесена не було.

Апеляційний суд зазначає, що зазначене свідчить про те, що державним виконавцем при винесені постанови  про стягнення виконавчого збору від 13.02.2019р. не було дотримано положень ч.4 ст.27  Закону № 1404-VІІІ та положень ч.3 ст.40 Закону № 1404-VІІІ, оскільки спірна постанова винесена після відкриття виконавчого провадження, однак раніше, ніж постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ, що суперечить Закону.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «ІВЕКО-БУД», оскільки оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 13.02.2019р. в межах виконавчого провадження №57451886 є протиправною та незаконною.  

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:                                                                                Ю.М.Градовський

Судді:                                                                                          А.В.Крусян

                                                                                                    О.В.Яковлєв