ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

23.03.10           Справа № 2/56-09. 
  За позовом:          Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об‘єднана», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол», с. Велика Рибиця Краснопільського району Сумської області

 про стягнення 572 908 грн. 15 коп. 

СУДДЯ О.Ю. СОП’ЯНЕНКО 

Секретар судового засідання Литвиненко О.А. 

за участю представників сторін:

від позивача:           Горобець Т.О.

від відповідача: Решетнік Н.О., Акольцев І.Є., Косар Р.І.

 В судовому засіданні 16.03.2010 р. оголошена перерва до 12-00 год. 23.03.2010 р. для виготовлення повного тексту рішення по справі.

 Суть спору: позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості –282 839 грн. 99 коп. за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 27.06.2008 року, пеню – 230 545 грн. 40 коп., 59 522 грн. 76 коп. - інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми, що разом складає 572 908 грн. 15 коп., а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

25.01.2010 р. відбулася зміна найменування юридичної особи з Закритого акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія» на Приватне акціонерне товариство «Технологічна Аграрна Компанія Об‘єднана», що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 648557.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що 19.05.2009 р. між позивачем і відповідачем була підписана Додаткова угода № 1 до договору підряду, якою змінений порядок розрахунків за договором від 27.06.2008 р. Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованість за договором становить 41 099 грн. 16 коп.

Заявами від 08.02.2010 р. та 01.03.2010 р. позивач уточнив та збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 668 718 грн. 92 коп., з яких 401 652 грн. 40 коп. — сума основного боргу, 183 630 грн. 40 коп. - пеня, 66 625 грн. 59 коп. - індекс інфляції, 16 810 грн. 53 коп. - 3% річних, а також судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання 16.03.2010 р. подав обгрунтування правової позиції та контррозрахунок суми заборгованості в доларовому еквіваленті відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1, згідно з яким основний борг за договором підряду складає 17 862,82 $, пеня — 1030 $, 3% річних — 151,22 $, а всього 19 044,04 $. 

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

27.06.2008 р. між позивачем — Закритим акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія» (найменування юридичної особи змінено на Приватне акціонерне товариство «Технологічна Аграрна Компанія Об‘єднана») та відповідачем — Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Псьол» був укладений договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт. 

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору відповідач доручає, а позивач зобов‘язується виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю зернових культур в період зернозбирального сезону 2008 року за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що передбачені договором, а відповідач зобов‘язується прийняти та оплатити виконані роботи. Сільськогосподарські роботи мають бути виконані на території Краснопільського району Сумської області на загальній земельній площі 1800 га. Обсяг робіт може бути збільшений, що визначається підписаними актами виконаних робіт між сторонами.

Згідно п. п. 2.1, 2.3 та 2.4 Договору ціна робіт за 1 га обробленої земельної площі дорівнює 350 грн., в т.ч. ПДВ. Вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами. Остаточна вартість робіт (сума договору) визначається за підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт виходячи із фактичного обсягу обробленої виконавцем земельної площі. Оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт перерахуванням грошових коштів за фактично оброблений обсяг земельної площі на підставі актів виконаних робіт, на банківський поточний рахунок протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами кожного акту приймання-передачі виконаних робіт.

19.08.2008 р. сторонами по справі підписаний акт здачі-прийняття робіт, відповідно до якого позивач зібрав врожай на площі 840 га загальною вартістю 294 000 грн. Відповідно до умов договору відповідач повинен був провести оплату виконаних робіт на протязі 10 банківських днів, тобто з 20.08 до 02.09.2008 р.

17.09.2008 р. сторони підписали акт № ОУ-0000007 щодо прийняття відповідачем робіт по збиранню врожаю на площі 34,3 га, вартість яких складає 12 005 грн. Відповідачем розрахунок повинен бути проведений до 02.10.2008 р. Заборгованість відповідача за договором збільшилася до 282 839 грн. 99 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням проведеної відповідачем сплати 23 165 грн. 01 коп. (01.09.2008 р.), 100 000 грн. (07.08.2009 р.), 150 274 грн. 80 коп. (02.12.2009 р.) та поставки 221 тони зерна кукурудзи на суму 180 698 грн. 73 коп., заборгованість відповідача згідно здійсненого позивачем розрахунку станом на 15.12.2009 р. складала 572 908 грн. 15 коп. : борг за договором - 282 839 грн. 99 коп., пеня – 230 545 грн. 40 коп., інфляційні збитки та 3% річних від простроченої суми - 59 522 грн. 76 коп.

Проте, позивачем при зверненні до суду не були враховані умови підписаної сторонами 19.05.2009 р. Додаткової угоди № 1 до договору підряду від 27.06.2008 р., відповідно до п. п. 1, 3 якої сторони домовилися, що борг відповідача перед позивачем за виконані у 2008 році роботи по збиранню зернових культур складає 282 839 грн. 99 коп. Сторони домовилися анулювати п. 5.1 основного договору (яким визначений розмір і порядок нарахування пені) і встановити розмір неустойки за неналежне виконання грошового зобов‘язання у вигляді штрафу в сумі 120 000 грн.

Також, п. 2 Додаткової угоди № 1 було визначено, що з метою уникнення збитків позивача від інфляційних процесів, сторони домовилися здійснити перерахунок суми боргу відповідача і встановити валютою зобов‘язання долари США, валютою платежу — гривню. З урахуванням курсу долара США до української гривні станом на 19.08.2008 р. (4,68 грн. за 1 долар США) борг відповідача склав 60 436 доларів США у гривневому еквіваленті.

Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов‘язання в іноземній валюті.

У п. 5 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що відповідач зобов‘язується сплатити суму основного боргу та суму штрафних санкцій в термін не пізніше 01 вересня 2009 р. У випадку часткового погашення заборгованості черговість платежів враховується у наступному порядку: 1) сума штрафних санкцій, 2) сума основного боргу. У випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов‘язань відповідача, у відповідача виникає зобов‘язання з виплати пені в розмірі 0,5% від суми фактичного боргу, яка нараховується за кожен день прострочення оплати до повного виконання грошових зобов‘язань з 02 вересня 2009 р.

07.08.2009 р. відповідач перерахував 100 000 грн., які були зараховані в рахунок зменшення суми штрафу, передбаченого п. 3 Додаткової угоди № 1. Станом на 08.08.2008 р. штраф складав 20 000 грн.

За період з 02.09.2009 р. по 02.03.2010 р. (182 дні) позивач із розрахунку 0,5% за кожен день прострочення нарахував відповідачу 183 630 грн. 40 коп. пені. При цьому, позивачем були враховані проведена позивачем в рахунок погашення боргу поставка зерна кукурудзи на 180 698 грн. 73 коп. та сплата 150 274 грн. 80 коп. — 02.12.2009 р.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, оскільки відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач погоджується з тим, що 19.11.2009 р. відповідачем була здійснена поставка 221 тони зерна кукурудзи, вартість якої за первинними обліковими даними ТОВ АФ «Псьол» зазначена 236 619 грн. 80 коп. Однак позивач після реалізації цього зерна Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» за договором поставки № БЦ 302/10 від 03.12.2009 р. отримав 217 222 грн. 20 коп. та з урахуванням витрат в сумі 36 523 грн. 83 коп., що були ним понесені на доведення зерна кукурудзи до відповідності вимогам ДСТУ 4525:2006, фактично отримав лише 180 698 грн. 73 коп., які і були враховані ним у часткове погашення заборгованості відповідача.

Суд не погоджується з наданими позивачем в цій частині поясненнями. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки.

Відповідно до ст. 655, 712 ЦК України за договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, продавець передає майно (товар) у власність, а покупець приймає і сплачує за нього певну грошову суму.

Таким чином, відповідач 19.11.2009 р. згідно довіреності НБЖ № 615398/1478 передав працівникові ЗАТ «Технологічна Аграрна Компанія» Амірову О.Н. 221 тону зерна кукурудзи, що не заперечується позивачем, на суму 236 619 грн. 80 коп. Позивачем не заявлено вимог щодо передання йому товару (зерна кукурудзи) неналежної якості чи з недоліками, що б могло тягти пропорційне зменшення ціни, а тому суд приходить до висновку, що позивач неправомірно намагається покласти на відповідача різницю між вартістю отриманого зерна кукурудзи (236 619 грн. 80 коп.) та отриманим прибутком від реалізації цього товару (180 698 грн. 73 коп.).

Згідно наданого відповідачем контррозрахунку, з яким погоджується суд, станом на 16.03.2010 р. основний борг за договором підряду від 27.06.2008 р. (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 19.05.2009 р.) становить 17 862,82 $, що за офіційним курсом долара на 16.03.2010 р. (7,9767 долар за 1 гривню) становить 142486 грн. 36 коп., пеня, порахована у відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України, - 1030 $, що становить 8 216 грн. 00 коп.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

В той же час, укладаючи Додаткову угоду № 1 до договору сторони встановили валютою зобов‘язання долари США з метою уникнути збитків виконавця (позивача) від інфляційних процесів. Тому суд приходить до висновку, що нарахування позивачем 66 625 грн. 59 коп. індексу інфляції суперечить домовленості, що досягнута у Додатковій угоді № 1, а отже вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 03.09.2008 р. по 02.03.2010 р. не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки у ньому не враховані розрахунки відповідача зерном кукурудзи на суму 236 619 грн. 80 коп. та умови Додаткової угоди № 1 від 19.05.2009 р., відповідно до якої прострочення відповідача настає з 02.09.2009 р.

Не приймається судом також і контррозрахунок 3% річних, виконаний відповідачем, оскільки він також не враховує проведених з 02.09.2009 р. по 16.03.2010 р. погашень заборгованості і порахований лише за 103 дні без зазначення періоду нарахування.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16810 грн. 53 коп. є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 150 702 грн. 36 коп., з яких 142 486 грн. 36 коп. заборгованості з основного боргу за договором підряду та 8 216 грн. пені. 

          Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову.

          В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду. 

          Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

          Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

          Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов’язується застосування вищевказаних заходів.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1538 грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 54 грн. 28 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 В И Р І Ш И В:

 1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» (42418, Сумська область, Краснопільський район, с. Велика Рибиця; код 03779550) на користь Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об‘єднана» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15-а, кв. 7; код 33939991) 142 486 грн. 36 коп. заборгованості, 8 216 грн. 00 коп. пені, 1 538 грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита, 54 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

4.          В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову – відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           СУДДЯ                                                   О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

  Суддя